Постанова № 75213185, 09.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/472/18 Провадження № 22-ц/795/810/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Голови судового засідання: ВІНГАЛЬ В.М.,

суддів: ГУБАР В.С., КУЗЮРИ Л.В.,

позивач: ОСОБА_2,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»,

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про стягнення боргу за грошовими вкладами, третя особа – Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку «Демарк» ОСОБА_3,,

прізвище судді: Ковальова Т.Г.; місце ухвалення рішення: м. Ніжин;

дата складання повного тексту рішення: 03 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Демарк», в якому просив стягнути з останнього на користь позивача 69727,83 грн. заборгованості по договорам строкового банківського вкладу (депозиту) та 6376 грн. процентів за користування коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2013 року позивач уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозиту) №593750 на суму 60000 грн. +20% річних, що буде складати 3115,60 грн. із строком повернення грошового вкладу - 15 жовтня 2014 року; 04 листопада 2013 договір №599714 на суму 4312,00 грн. +20% річних, що буде становити 276,46 грн. із строком повернення - 10 листопада 2014 року; 20 січня 2014 року договір №538898 на суму 18300 грн. +21% річних, що буде становити 2984,60 грн. із строком повернення грошового вкладу 26 січня 2015 року. За вищевказаними договорами позивач вніс відповідачу грошові вклади на свій депозит на загальну суму 247312,00 грн. Проценти за користування грошовими вкладами становлять 6376,72 грн.

З серпня 2014 року ПАТ «Банк «Демарк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. 06.02.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатив позивачу частину коштів, а саме 193 961,00 грн.

В подальшому позивач звертався із заявою до банку з вимогою про відшкодування заборгованості, на що йому листом від 23.01.2018 року повідомили, що його майнові вимоги до Банку «Демарк» включено до четвертої черги переліку вимог кредиторів ПАТ «Банк «Демарк», акцептованих уповноваженою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 69727,83 грн. та задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку в черговості, визначеній ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач вважає відмову відповідача з відшкодування безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, просить його скасувати повністю внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення.

За доводами апеляційної скарги, згідно довідки уповноваженої особи Фонду гарантуванняч вкладу фізичних осіб на ліквідацію банку «Демарк» вимоги позивача акцептовані і позивач перебуває у четвертій черзі з вимогою на суму 69727,83 грн., а тому, на думку скаржника, факт визнання відповідачем його законних вимог є підставою для задоволення його позовних вимог.

Заслухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не можна визнати порушеними, так як його вимоги, як кредитора банку, вже є визнаними та будуть задовольнятися у порядку встановленому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Демарк» договір строкового банківського вкладу (депозиту) №593750 на суму 60000 грн. під 20% річних на строк до 15 жовтня 2014 року (а.с.9).

04 листопада 2013 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Демарк» договір строкового банківського вкладу (депозиту) №599714 на суму 4312,00 грн. під 20% річних із строком повернення 10 листопада 2014 року (а.с.8).

20 січня 2014 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Демарк» договір строкового банківського вкладу (депозиту) №538898 на суму 18300 під 21% річних, що буде становити 2984,60 грн. із строком повернення грошового вкладу 26 січня 2015 року (а.с.10).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 25.09.2014 №600 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 року №102 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Банк "Демарк", згідно з яким з 29.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Демарк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банк «Демарк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 08 червня 2017 року.

У серпні 2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатив позивачу 193961,00 грн. (а.с.15).

Згідно довідки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку «Демарк», майнові вимоги позивача до банку «Демарк» включено до четвертої черги Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Демарк», акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 69727,83.грн. Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку в черговості, визначеній ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вимоги кожної наступної черги задовольняються в порядку надходження коштів від реалізації майна банку лише після повного задоволення вимог попередньої черги (а.с.12).

Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 вищезазначеного Закону встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст.52 вказаного Закону.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Зважаючи на те, що позивач отримав кошти в сумі 193961 грн., його майнові вимоги до Банку «Демарк» включено до четвертої черги Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Демарк», акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 69727,83 грн., тобто вимоги позивача підлягають задоволенню в порядку черговості в четверту чергу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що факт визнання відповідачем його законних вимог є підставою для задоволення його позовних вимог не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у процесі запровадженої ліквідації банку встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач діяв в межах та на підставі положень закону, так як вимоги позивача, як кредитора банку, вже є визнаними та будуть задовольнятися у порядку встановленому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Голова судового засідання:Судді:

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.