Постанова № 75213167, 09.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7107/17 Провадження № 22-ц/795/565/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Бечка Є.М., Вінгаль В.М.

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: Чернігівська міська рада

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення (суддя Логвіна Т.В.), ухвалене о 14 год. 34 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 23 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним п.2.27 рішення сорок другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31 липня 2014 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку по вул. Лісній, 16, орієнтовною площею 0,0609 га; визнати незаконним та скасувати п.1.33 рішення п’ятдесят другої сесії шостого скликання від 28.08.2015 року про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по вул.Лісній, 16 в м.Чернігові. Позов мотивовано тим, що позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 і є власником зазначеного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 1996 року. 31 липня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського управління юстиції в Чернігівській області було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку під вказаним будинком. Позивач вказував, що протягом кількох років судами різних інстанцій розглядаються судові спори між ним та його колишньою дружиною – ОСОБА_3, зокрема щодо земельної ділянки та будинку за адресою: м.Чернігів, вул.Лісна, буд.16. За доводами ОСОБА_2, оскаржуваними рішеннями Чернігівська міська рада надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою і передала у власність земельну ділянку, яка належала на праві приватної власності іншій особі і на якій розташовано будинок, що належить на праві приватної власності іншій особі. Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка у нього не вилучалась, органом місцевого самоврядування не приймалось будь-якого власного рішення про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, отже відповідач порушив вимоги ст.ст.140, 141, 153, 154 ЗК України.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 березня 2018 року позов задоволено; визнано недійсним п. 2.27 рішення сорок другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31 липня 2014 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку по вул. Лісній, 16, орієнтовною площею 0,0609 га; визнано незаконним та скасовано п.1.33 рішення п’ятдесят другої сесії шостого скликання від 28.08.2015 року про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по вул. Лісній, 16 в м. Чернігові. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до положень ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, оскаржувані рішення Чернігівської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку по вул. Лісній, 16 та про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по вул. Лісній, 16 в м. Чернігові, не ґрунтуються на законі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, і не надано оцінки жодному доказу, на які посилалась третя особа, внаслідок чого судом невірно застосовано норму матеріального права – статтю 116 ЗК України. ОСОБА_3 вказує, що її право власності на 3/4 частин сукупної вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт незавершеного переобладнанням спірного житлового будинку підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Крім того, відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, ОСОБА_4 набула права власності на 1/4 частини сукупної вартості будівельних матеріалів незавершеного будівництва житлового будинку. Третя особа посилається, що судовим рішенням, яке набуло законної сили, підтверджено втрату чинності відповідного пункту рішення Чернігівської міської ради від 25 квітня 2014 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул.Лісній, 16 в м.Чернігові площею 0,0604 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в зв’язку з чим суду не було надано доказів, яким чином відповідачем порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Позивач вказує, що Чернігівська міська рада не приймала рішень про припинення його права власності на земельну ділянку по вул.Лісна, 16 в м.Чернігові, до суду з аналогічною вимогою відповідач або будь-яка інша особа не зверталася. ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, закріплені в ст.116 ЗК України, та прийняв єдине можливе законне та обґрунтоване рішення, скасувавши незаконні рішення Чернігівської міської ради. Позивач зазначає, що відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, ОСОБА_3 не має права власності ні на 3/4 частини спірного будинку, ні на 1/4 його частину.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 червня 2009 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частин сукупності вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт незавершеного переобладнанням житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул.Лісна, 16. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у шлюбі в період з 01.10.1994 року по 23.09.2005 року. В період шлюбу на підставі договору від 12 травня 1996 року було придбано на ім’я ОСОБА_2 будинок №16 по вул.Лісній в м.Чернігові, який розташований на земельній ділянці розміром 400,0 кв.м, жила площа будинку становить 40,6 кв.м (а.с.10). Право власності на вказаний будинок зареєстровано на ОСОБА_2 (а.с.13). В ході розгляду справи судом встановлено, що з часу придбання у будинку проведено самовільне переобладнання: добудовано другий поверх, здійснено прибудову, значно збільшена площа будинку; будинок в експлуатацію не прийнятий, для проживання не придатний. У зв’язку з викладеним, суд дійшов висновку, що житловий будинок площею 40,6 кв.м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2, не існує, новий будинок фактично є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК України.

03.06.2008 року старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС на виконання рішення Деснянського районного суду м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було накладено арешт на будинок №16 по вул.Лісова в м.Чернігові, що належить ОСОБА_2 (а.с.16).

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про зняття арешту із вказаного будинку (а.с.17-18). В ході розгляду справи було встановлено, що згідно протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 в м.Чернігові по вул.Лісна, 16, від 09 серпня 2012 року, ОСОБА_4 є переможцем прилюдних торгів з продажу 1/4 частини сукупності вартості будівельних матеріалів незавершеного будівництва житлового будинку. Оскільки державна реєстрація права позивача на нерухоме майно, що є предметом обтяження, в установленому законодавством порядку не проведена, тобто право власності на це майно у позивача не виникло, суд і відмовив у задоволенні позову.

Пунктом 1.16 рішення сорокової сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 25 квітня 2014 року затверджено технічну документацію та передано у власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 по вул.Лісній, 16, площею 0,0604 га (кадастровий номер 7410100000:02:025:6178) (а.с.14). 31.07.2014 року позивачу видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку (а.с.15).

Рішенням сорок першої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року у зв’язку з уточненням, пункт 1.16 рішення міської ради від 25 квітня 2014 року у частині затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2 у власність безоплатно земельної ділянки по вул.Лісній, 16, площею 0,0604 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) вважати таким, що втратив чинність (а.с.89). Також 08 серпня 2014 року визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради у частині надання позивачеві дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.90).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Чернігівської міської ради від 20.06.2014 року в частині визнання таким, що втратив чинність, пункту 1.16 рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року про передачу земельної ділянки у власність відмовлено. (а.с.92-95).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року, скасовано рішення від 31.07.2014 № 14837301 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_5 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Лісна, 16, за ОСОБА_2 (а.с.96-104).

Пунктом 2.27 рішення сорок другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31 липня 2014 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельні ділянки, межі яких зазначені у технічних паспортах на житлові будинки - ОСОБА_3 по вул.Лісній, 16, орієнтовною площею 0,0609 га (а.с.19).

Пунктом 1.33 рішення п’ятдесят другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28 серпня 2015 року затверджено технічну документацію та передано у власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ОСОБА_3 по вул.Лісній, 16, площею 0,0604 га (кадастровий номер 7410100000:02:025:6178) (а.с.22).

30.09.2015 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку (а.с.91).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення міської ради про передачу у власність третій особі земельної ділянки.

У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

За приписами ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем не закриваючи провадження у справі.

Отже, за приписами закону позивач самостійно визначається з колом осіб , які є відповідачами у справі.

Позивач порушуючи питання про скасування рішення міської ради, яким третій особі по справі ОСОБА_3 було передано у власність безоплатно земельну ділянку розташовану за адресою місто Чернігів, вулиця Лісна, 16, не залучає останню до участі у справі в якості відповідача, хоча предметом позову фактично є набуте нею право власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 6 п.4 ст 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов»язки осіб, що не були залучені до участі в справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вище вказаного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невірне застосування норм процесуального закону, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375,376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1920 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: