Рішення № 7521181, 04.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.10                                                                                 Справа № 11/162

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Континіум - Галичина”, м. Луцьк Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство “Хімпоставка”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 41369 грн. 06 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за участю представників сторін:

від позивача - Даниленко О.В., дов. № 3131 від 31.12.08.;

від відповідача – не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № В-005 від 15.04.2008 основного боргу в сумі 35437 грн. 43 коп., пені в сумі 3099 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 387 грн. 38 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 2445 грн. 18 коп.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду Луганської області.

Письмовим відзивом від 02.07.2009 (а.с. 32-33) на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність наданими позивачем матеріалами факту поставки товару позивачем саме на зазначену у позові суму та, відповідно, відсутність у відповідача заборгованості за поставлений товар, що заявлена до стягнення позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

15.04.2008 сторонами у справі був укладений договір купівлі –продажу нафтопродуктів (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Продавець (позивач у справі) зобов’язався продати та передати у власність (повне господарське відання) Покупця (відповідача у справі) нафтопродукти в асортименті (товар), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар передається відповідачеві шляхом заправлення ним транспортних засобів відповідача на АЗС згідно з відомостями типової форми № 24-НП.

Умовами пунктів 3.1, 4.1. та 4.2 договору сторони встановили, що загальна вартість товару визначається як сума вартості всіх партій товару, отриманих покупцем згідно відомостей на АЗС; вид розрахунків –безготівковий; оплату вартості товару (партії товару) покупець здійснює на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару (партії товару) на АЗС.

На виконання умов договору позивачем відповідачеві за накладними № ЛФ-0000126 від 30.04.2008 на суму 32718 грн. 88 коп., № ЛФ-0000156 від 31.05.2008 на суму 89537 грн. 87 коп., № ЛФ-0000178 від 12.06.2008 на суму 32400 грн. 58 коп., № ЛФ-0000196 від 30.06.2008 на суму 17437 грн. 43 коп., відповідними довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей та за передбаченими договором відомостями АЗС форми № 24 (а.с. 72-92) був переданий обумовлений договором товар на загальну суму 172094 грн. 76 коп.

Факт поставки товару за вказаними вище накладними відповідачем в процесі судового розгляду справи спростований не був та підтверджений довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей на ім’я Пасла Валерія Миколайовича, підписаними вказаною особою накладними та відомостями АЗС а підписами водіїв відповідача.

Посилання відповідача на відсутність документів у підтвердження поставки товару спростовується матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Отриманий товар відповідачем був оплачений частково, що підтверджено відповідними наданими суду банківськими виписками, сума заборгованості склала 35437 грн. 43 коп.

Крім вказаної суми заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 3099 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 387 грн. 38 коп. та інфляційні нарахування в сумі 2445 грн. 18 коп.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем на адресу відповідача обумовленого договором товару та наявність заборгованості за товар у розмірі 35437 грн. 43 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 35437 грн. 43 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача позивачем відповідно заявлено 3 % річних у розмірі 387 грн. 38 коп. та інфляційні нарахування в сумі 2445 грн. 18 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості здійснений відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та з урахування фактичних обставин справи, а тому вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 387 грн. 38 коп. та інфляційні нарахування в сумі 2445 грн. 18 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі пункту 6.3 договору у розмірі 3099 грн. 07 коп.

Наданий позивачем розрахунок суми пені не відповідає приписам ст. 232 Господарського кодексу України.

У наданому позивачем до матеріалів справи розрахунку суми пені період її нарахування складає з 15.01.2009 по 27.05.2009 за усіма накладними на поставку разом. Розрахунок пені окремо за кожною з зазначених у позові накладних (№ ЛФ-0000126 від 30.04.2008 на суму 32718 грн. 88 коп., № ЛФ-0000156 від 31.05.2008 на суму 89537 грн. 87 коп., № ЛФ-0000178 від 12.06.2008 на суму 32400 грн. 58 коп., № ЛФ-0000196 від 30.06.2008 на суму 17437 грн. 43 коп.) позивачем наданий не був.

Відповідальність за порушення строків оплати товару встановлена пунктом 6.3 договору у вигляді «процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупця».

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов’язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Правова природа процентів за користування чужими грошовими коштами є відмінною від правової природи пені як різновиду неустойки. За таких обставин суд доходить висновку, що порядок нарахування «процентів за користування чужими грошовими коштами», визначений сторонами у пункті 6.3 договору, відповідає встановленому законом порядку нарахування пені, а тому усі нарахування, здійснені на підставі вказаного пункту договору, фактично є пенею.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Встановлене пунктом 6.3 договору формулювання «проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупця»не є врегульованим сторонами порядком нарахування саме штрафних санкцій у розумінні приписів ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки сторони договору чітко, у відповідності з законом не визначили правову природу вказаних нарахувань

За таких обставин пеня за невиконання відповідачем зобов’язань з оплати поставленого позивачем товару підлягає нарахуванню з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, пеню слід нараховувати за кожною поставкою окремо, оскільки настання обов’язку з оплати товару умовами договору ставиться в залежність від конкретних дат поставок (передачі) товару –10 банківських днів з моменту отримання товару (партії товару) на АЗС. Поставки товару здійснювалися позивачем за чотирма різними накладними від різних дат (№ ЛФ-0000126 від 30.04.2008 на суму 32718 грн. 88 коп., № ЛФ-0000156 від 31.05.2008 на суму 89537 грн. 87 коп., № ЛФ-0000178 від 12.06.2008 на суму 32400 грн. 58 коп., № ЛФ-0000196 від 30.06.2008 на суму 17437 грн. 43 коп.), а тому строк виконання грошового зобов’язання відповідачем не збігається за жодною накладною.

Таким чином, враховуючи дати поставок (30.04.2008, 31.05.2008, 12.06.2008, 30.06.2008), дати настання обов’язку з оплати поставленого товару за кожною накладною окремо, а також приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені - з 15.01.2009 по 27.05.2009, суд доходить висновку про неправильне визначення позивачем періоду нарахування пені та, відповідно, про необгрунтованість вимоги про її стягнення.

          У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3099 грн. 07 коп. саме за період з 15.01.2009 по 27.05.2009 за усіма накладними разом слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького підприємства «Хімпоставка», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Пивоварова, буд. 15є, код 30672321, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум –Галичина», м. Луцьк, вул.. Кременецька, буд. 38, заборгованість за поставлений товару розмірі 35437 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 387 грн. 38 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2445 грн. 18 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 382 грн. 70 коп. та 218 грн. 32 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –11.01.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко