Ухвала суду № 75210587, 09.07.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11834/18

н/п 6/640/198/18

УХВАЛА

"09" липня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним поданням, в якому просить з метою недопущення порушень ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» надати дозвіл для примусового проникнення приватного виконавця до нежитлового приміщення – ПП «Рентабуд» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 332, в якому у відповідності до ухвали Господарського суду №922/1605/18 виданої 18.06.2018 року потрібно, в межах заявлених позовних вимог та судових витрат накласти арешт на все рухоме майно, що належить ТОВ «АДАМАНТ-АВТО» (61058, м. Харків, вул. Клочківська, 59), що знаходиться за адресами: м. Харків, вул. Шевченка, 332 та в інших осіб за іншими адресами, з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна, документів на нього ТОВ «О-МЕГА», для складання постанови про опис та арешт майна боржника відповідно до ухвали суду. В обгрунтування вказаних підстав. На виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження №56639328 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця – 11298627,01 доларів США та 42976134,61 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2018 року були вжиті заходи забезпечення позову за позовом ПАТ «Мегабанк» до ТОВ «Технік Центр», ТОВ «Технік Центр», ТОВ «Магістраль Авто», ПП «Аякс-Авто», ТОВ «Техно-арт», ТОВ «АРТСІТІ», ТОВ «Автоарт», ТОВ «Профіль-М», ТОВ «Компанія «Арт-Інвест», ТОВ «арсіті ЛТД», ТОВ «Арт-Лекс ЛТД», ТОВ «Автоарт ЛТД», ТОВ «Арт-Лекс», ТОВ «Адамант-Авто» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно шляхом накладення арешту на грошові кошти, все рухоме майно в межах позовних вимог, що належать боржникам, в даному випадку боржнику ТОВ «Адамант-Авто».За вказаною ухвалою було відкрито віконавче провадження. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 332 на праві власності належить ПП «Рентабуд», але за відомостями стягувача майна боржника знахоить за вказаною адресою. Приватного виконавця не було допущено для проведення виконавчих дій за даною адресою, що є перешкодою для виконання ухвали суду. А тому, приватний виконавець змушений звернутись до суду з вказаним поданням про примусове проникнення до іншої особи ПП «Рентабуд».

Відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з цого надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Приватний виконавець ОСОБА_1 просить у своєму поданні просить провести розгляд справи без своєї участі.

Вивчивши доводи подання, суд знаходить не можливим дозволити примусове проникнення до нежитлового приіщення ПП «Рентабуд» за наступних підстав.

Ст. 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на виконанні у приватного виконаця ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження по виконанню ухвали Господарського суду Харківської області від 18.06.2018 року за заявою ПАТ «Мегабанк» про вжиття заходів забезпечення позову за позовом ПАТ «Мегабанк» до ТОВ «Технік Центр», ТОВ «Технік Центр», ТОВ «Магістраль Авто», ПП «Аякс-Авто», ТОВ «Техно-арт», ТОВ «АРТСІТІ», ТОВ «Автоарт», ТОВ «Профіль-М», ТОВ «Компанія «Арт-Інвест», ТОВ «арсіті ЛТД», ТОВ «Арт-Лекс ЛТД», ТОВ «Автоарт ЛТД», ТОВ «Арт-Лекс», ТОВ «Адамант-Авто» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно. ТОВ «Адамант-Авто» є боржником по вказаній справі.

19.06.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56639328.

Пунктом ІІ п.п. 12 резолютивної частини вказаної ухвали суду зазначено: в межах суми заявлених позовних вимог та судових витрат накласти арешт на все рухоме майно, що належить ТОВ «Адамант-Авто», що знаходиться за адресами: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 332 або в інших осіб за іншими адресами з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна, документів на нього ТОВ «О-МЕГА».

Відповідно до наданої до суду Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 05.07.2018 року, нежитлова будівля літ. «А-2», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 332 належить на праві власності ПП «РЕНТАБУД», починаючи з 12.11.2013 року. Крім того, вказане нерухоме майно перебуває в іпотеці у ПАТ «ПУМБ».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно ст. 30 Конституції проникнення до житла чи до іншого володіння особи, допускається лише за вмотивованим рішенням суду.

Таким чином, гарантована Основним законом недоторканість житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження прав особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно статті 1 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Вказаними нормами чинного законодавства передбачено можливість державного або приватного виконавця входити до житла боржника, що належить боржнику на праві власності або на праві володіння чи користування. Також наведеними нормами закону встановлено право державного або приватного виконавця на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, при цьому не зазначено, що дане житло має належати боржнику та не визначено обов’язковості реєстрації місця проживання боржника за даною адресою.

Також з аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що у поданні про примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник ТОВ «Адамант-Авто» був обізнаний про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна боржника, оскільки доказів про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження додано не було. Також приватним виконавцем не надано доказів, які підтверджували б обставини, викладені в поданні, немає даних щодо здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на добровільне виконання рішення, немає відомостей що боржник уникає викликів державного виконавця та перешкоджає проведенню виконавчих дій. Також не надано доказів, що саме у нежитловому приміщенні, належному ПП «Рентабуд» знаходиться майно, що належить боржникові ТОВ «Адамант-Авто».

Частиною першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виконавчий документ було видано Господарським судом Харківської області в межах розгляду справи №922/1605/18.

Відповідно до ст. 338 ГПК України, процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного подання за наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтею 439 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до нежитлового приміщення - відмовити.

Ухвала суду відповідно до п. 35 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. ЗУБ