Рішення № 75210192, 10.07.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

612/78/18

2/612/82/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Масло С.П.,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 8000 доларів США, що складає по курсу НБУ 211856 гривень 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 26 березня 2015 року відповідач отримав від нього в борг 8000 доларів США і зобов’язався їх повернути до 01 квітня 2017 року. Однак до теперішнього часу відповідач борг не повернув, на прохання повернути борг не реагує, тому він був змушений звернутися до суду.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Позивач надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числы відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільний прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення і реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що 26 березня 2015 року позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 доларів США, що у еквіваленті на день подачі позову становить 211856 грн. 00 коп. зі строком повернення до 31 березня 2017 року, про що була складена розписка від 26.03.2015.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми боргу посилаючись на те, що з відповідачем був укладений договір позики у формі розписки, який відповідач не виконав.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначення кількості речей.

Виходячи з викладеного суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, про що свідчить представлений суду оригінал розписки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов’язанням її повернення та дати отримання коштів.

З дослідженої судом розписки вбачається, що ОСОБА_3 взяв у борг 26.03.2015 року 8 тисяч доларів США для особистих потереб у ОСОБА_4, які зобов’язався повернути в строк до 31.03.2017 року.

Отже, розписка про отримання грошових коштів містить усі необхідні суттєві умови і підтверджує укладання договору позики.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по поверненню грошової суми за письмовим договором позики, який, відповідно до Закону, є обов’язковим до виконання, суд дійшов до висновку, що позов про стягнення з ОСОБА_3 боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач від сплати судового збору звільнений, так як відповідно до посвідчення серії А № 096972 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81, 89, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 287-289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 1046 1050 ЦК України суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії МН номер 873899, виданий Близнюківським РВ ГУМВС України в Харківській області 17.04.2007, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, паспорт серії МТ номер 277443, виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 31.01.2013, зареєстрованого за адресою: м-н 4АДРЕСА_1) заборгованість у розмірі 211856 (двісті одинадцять тисяч вісімсот п’ятдесят шість) гривень 00 коп., що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на час подачі позовної заяви до суду еквівалентно 8000 (восьми тисячам) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії МН номер 873899, виданий Близнюківським РВ ГУМВС України в Харківській області 17.04.2007, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір в дохід держави в розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 56 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання рішення 10 липня 2018 року.

Суддя С.П. Масло