Рішення № 7520997, 12.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 р. Справа № 25/27

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

(просп. Московський, 9, корп. 5, м. Київ, 04073)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ-Ойл Карпати"

(вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення 93 005,77 грн. заборгованості,

представники сторін в судове засідання не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ-Ойл Карпати" про стягнення 94 053,82 грн., з яких 86 312,05 грн. основного боргу, 2 110,32 грн. втрат від інфляції, 3 866,42 грн. пені та 716, 99 грн. суми 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача 930,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу (оренди) №L153-12/06 від 25.12.06 позивач передав відповідачу предмет лізингу, а відповідач прийняті на себе зобов’язання зі сплати поточних лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 09.07.09 становила 86 312,05 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.09.09.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.09, 15.09.09, 30.09.09, 12.10.09 та від 03.11.09 розгляд справи відкладався на 15.09.09, 30.09.09, 12.10.09, 03.11.09 та на 12.11.09 відповідно.

У судовому засіданні 30.09.09 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с. №№49-50), згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 157689,28 грн., з яких 141 945,53 грн. основного боргу, 3 331,98 грн. втрат від інфляції, 10 813,03 грн. пені та 1 598,74 грн. суми 3 % річних. Вказана заява задоволена та судом прийнято збільшення позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

10.11.09 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог (а.с. №№102-104) у зв’язку з їх частковим погашенням відповідачем, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 143674,56 грн., з яких 130 689,34 грн. основного боргу, 9 223,61 грн. пені, 2403,38 грн. втрат від інфляції та 1 358,23 грн. суми 3% річних.

Враховуючи те, що заявлене клопотання не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси та відповідає приписам ст. 22 ГПК України, суд вважає за необхідне його задовольнити.

За таких обставин позовні вимоги у справі становлять стягнення 143674,56 грн.

Також, 10.11.09 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Зокрема, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.09 про призначення справи на 12.11.09 було вручено відповідачу 05.11.09, про що свідчить відповідне повідомлення (а.с. №101).

Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 25.12.06 між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу (оренди) №L153-12/06 (далі - Договір) (а.с. №6), згідно з умовами якого позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), що становить предмет лізингу, а відповідач (лізингоодержувач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів.

На виконання умов Договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 03.04.07 (а.с. №13).

Згідно із Специфікацію (Додаток №2 до Договору (а.с. №9)) предметом лізингу є кран автомобільний КТА –18 на шасі КрАз 63221, вартістю 542975,00 грн. (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.2 Договору після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізиногоодержувачу вартість предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лізиногодавця з продавцем за придбання предмета лізингу лізиногодавець оплатив його суму, яка перевищує загальну вартість предмета лізингу на момент укладання Договору (вказану в п. 3.1 Договору). У цьому випадку лізиногодавець складає новий графік платежів з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік платежів приймається до виконання лізингоодержувачем у безспірному порядку.

27.04.07 сторони склали новий графік платежів (Додаток №1 Договору (а.с. №8)).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує 28% вартості предмета лізингу, та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця.

При цьому, розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п. 4.2 Договору).

У п. 2 графіку платежів від 27.04.07 (Додаток №1 Договору) сторони дійшли згоди, що зазначений у цьому графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за курсом НБУ до євро станом на день укладання Договору, а коригування (зміна) розміру лізингових платежів за кожний з періодів лізингу здійснюється за правилами п. 3 цього графіку, які передбачають, що у випадку зміни на день складання рахунку лізингодавця за другий та наступні лізингові періоди встановленого НБУ курсу гривні до євро, зазначені в цьому графіку лізингові платежі за кожний з періодів лізингу змінюються пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період.

Крім того, положеннями п. 6.1 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору (а.с. №№11-12)) передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів, зокрема, у випадку зміни встановленого на день укладання Договору розміру ставки EURIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу, починаючи з такого чергового періоду лізингу.

В силу п. 4.7 Договору оплата всіх лізингових платежів (авансових та поточних) здійснюється в національній валюті - гривні шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до графіку платежів від 27.04.07 (Додаток №1 Договору) кількість періодів лізингу становить 60.

Згідно із п. 5.3 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) відповідач зобов’язався сплачувати поточні лізингові платежі щомісяця авансом до восьмого числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку позивача до п’ятого числа поточного місяця відповідач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати відповідний рахунок самостійно. У цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до десятого числа поточного місяця.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, останній не звертався до позивача з клопотаннями про отримання відповідних рахунків на сплату поточних лізингових платежів, отже рахунки на оплату поточних лізингових платежів відповідач отримував своєчасно.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, зокрема, пункту 5.3 загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість по сплаті поточних лізингових платежів, що обліковувалася за січень - вересень 2009 р., тобто за 21 - 29 періоди лізингу.

Під час розгляду справи відповідачем було частково оплачено заборгованість по сплаті лізингових платежів за січень 2009 р. у розмірі 11 256,19 грн. У зв'язку з чим, станом на 06.11.09 у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 130 689,34 грн., що обліковується за січень - вересень 2009 р., тобто за 21 - 29 періоди лізингу за наступними рахунками-фактурами:

- L153-12/06/21 від 02.01.09 у розмірі 5246,03 грн. (з урахуванням часткової оплати);

- L153-12/06/22 від 02.02.09 на суму 14 873,28 грн.;

- L153-12/06/23 від 02.03.09 на суму 14 630,38 грн.;

- L153-12/06/24 від 01.04.09 на суму 15 314,44 грн.;

- L153-12/06/25 від 05.05.09 на суму 15 238,17 грн.;

- L153-12/06/26 від 01.06.09 на суму 16 009,75 грн.;

- L153-12/06/27 від 01.07.09 на суму 16 012,21 грн.;

- L153-12/06/28 від 03.08.09 на суму 16 144,52 грн.;

- L153-12/06/29 від 01.09.09 на суму 17 220,56 грн. (а.с. №№14-19, 52-54).

З метою досудового врегулювання спору позивачем був направлений відповідачу лист від 02.07.09 №1434-07/09, який 07.07.09 був отриманий відповідачем (а.с. №№60-61), з вимогою погасити заборгованість по сплаті лізингових платежів, яка виникла станом на 30.06.09, проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ч. 1 ст. 16 вказаного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання вимог ухвали суду позивач 02.10.09 направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.09 (а.с. №№71-73), однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав та звірку взаєморозрахунків не провів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату поточних лізингових платежів, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 130 689,34 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку (а.с. №105) позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 9 223,61 грн., втрати від інфляції у розмірі 2 403,38 грн. та суму 3% річних у розмірі 1 358,23 грн. за період з часу виникнення заборгованості за кожний період лізингу (п. 5.3 загальних умов фінансового лізингу) по 25.09.09.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань зі сплати поточних лізингових платежів та з огляду на те, що заявлені до стягнення суми пені, втрат від інфляції та 3% річних, не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення останніх є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача. При цьому, згідно із положеннями чинного процесуального законодавства судові витрати у справі відшкодовуються виходячи з ціни позову. Зменшення позовних вимог тягне за собою зменшення ціни позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Газ-Ойл Карпати" (вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 33162322) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (просп. Московський, 9, корп. 5, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 34480657) 130 689,34 грн. основного боргу, 9 223,61 грн. пені, 2 403,38 грн. втрат від інфляції, 1 358,23 грн. суми 3% річних, 1436,74 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   Т.Е. Валєєва

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________