Рішення № 75209513, 11.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12757/17

Номер провадження 2/638/96/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 28.08.2017 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання його, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 у квартирі № 82 по вул. Двадцять третє серпня, буд. 51 – Б в м. Харкові з 2000 року і до часу відкриття спадщини 16.05.2016 року. Визнати право власності на ? частину квартири № 82 по вул. Двадцять третє серпня, буд. 51 – Б у м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 16.05.2016 року.

27.04.2018 року через канцелярію суду надійшла заява разом із уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд визначити йому, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк терміном в два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за законом яка відкрилась після смерті його мами ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що його батьки: ОСОБА_6 и ОСОБА_5 мешкали за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третє Серпня, буд. 51 – Б, кв. 82 і були власниками вищевказаної двокімнатної квартири. З 2002 року він мешкав разом з батьками, хоча був зареєстрований за другою адресою: АДРЕСА_1 у колишньої дружини, з якою розірвав шлюб ще в 1997 році. Жив він з батьками однією родиною, вони мали єдиний бюджет. 14.02.2016 року помер його батько ОСОБА_4, в шестимісячний термін він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 для вступу в право успадкування. Після смерті батька він продовжував мешкати з матір’ю, яка після смерті батька тяжко захворіла і він за нею доглядав. 16.05.2016 року, через три місяці після смерті батька, померла мати. Після смерті матері він фактично прийняв спадщину, вступив у володіння та управління спадковим майном, оскільки продовжував проживати в даній квартирі, сплачував комунальні послуги, робив ремонт. 14.07.2017 року він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 щоб оформити спадщину після смерті мами, але нотаріус йому відмовила у видачі свідоцтва з тих підстав, що він пропустив шестимісячний строк і пояснила, що йому необхідно звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту мешкання однією сім’єю із спадкодавцем.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов на тих підставах, що в ньому викладені.

Адвокат позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 05.12.2017 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 420 від 24.03.2008 р., виданого на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури від 19.10.1993 р. № 4, вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов на тих підставах, що в ньому викладені.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнала, не заперечувала проти задоволення позову.

В судове засідання третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_3 не з’явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

«Ашибашьян Борис Мельконович» народився 15 травня 1968 року в м. Харкові, про що в книзі актів громадянського стану про народження 12.06.1968 р. зроблено відповідний запис за № 5252. Його батьками записані: батько – «Ашибашьян Мелькон Ваганович», вірменин, «Ашибашьян Людмила Борисовна», українка, місце реєстрації м. Харків, палац новонароджених, що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.06.1968 р., серія I – АГ № 519482.

ОСОБА_6 помер 14 лютого 2016 року у віці 84 років, про що 15.02.2016 р. складено відповідний актовий запис № 2725. Місце смерті м. Харків, Україна, місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.02.2016 р. серія I – ВЛ № 530558.

ОСОБА_5 померла 16 травня 2016 року у віці 83 років, про що 17.05.2016 р. складено відповідний актовий запис № 7498. Місце смерті: місто Харків, Україна, місце державної реєстрації: Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.05.2016 р. серія I – ВЛ № 541637.

В свідоцтві про право власності на житло від 24.03.1994 р., виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду зазначається, що квартира за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 51 – Б, кв. 82 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам його сім’ї ОСОБА_5. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію житлового фонду». Загальна площа квартира становить 44,3 кв. м., а відновна вартість на момент приватизації 22150 крб. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 24.03.1994 р. № 15838.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2016 р., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 14 лютого 2016 року, є його син, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з ? (однієї другої) частини квартири № 82 (вісімдесят два), що знаходиться в місті Харкові, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок № 51 – Б (п’ятдесят один літера «Б»), належної спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду від 24.03.1994 року, реєстраційний № 1 – 94 – 29348, зареєстрованого у Харківському міському бюро технічної інвентаризації 28.03.1994 року та записано у реєстрову книгу за № П – 1 – 10420, свідоцтво видано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8, спадкова справа № 6/2016 р., зареєстровано в реєстрі за № 965.

Аналогічні відомості містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 69282424 від 29.09.2016 р. 10:07:39.

На ім’я ОСОБА_1 видані свідоцтва про поховання № 145 від 14.02.2016 р. про поховання ОСОБА_6 та № 428 від 17.05.2016 р. про поховання ОСОБА_5 на меморіальному комплексі «Слобожанський», розташованого на території Черкасько – Лозовської сільської ради Дергачівського району, Харківської області, с. Лісне.

В листі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вих. № 63/01 – 16 від 14.07.2017 р. зазначається, що ОСОБА_1 подав заява про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_5, померлої 16 травня 2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка мешкала за адресою: місто Харків, вулиця 23 Серпня, будинок 51, корпус Б, квартира 82, заява зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів 14 липня 2017 року під № 169/01-16. Спадкоємець, що бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, може подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. За даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48418623 від 14.07.2017 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлої 16 травня 2016 року, не заводилась.

За ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 1 п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах на спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

В абзаці 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах на спадкування» зазначається, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

В абзаці 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах на спадкування» зазначається, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку: ОСОБА_1 на час смерті своєї матері ОСОБА_5, 16 травня 2016 року проживав разом із нею за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 51 – Б, кв. 82, що підтверджується актом факту проживання, складеного комунальним підприємством «Жилкомсервіс», дільниця № 8, який ґрунтується на свідченнях мешканців сусідніх квартир ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, спадкової справи стосовно спадкодавця ОСОБА_5 не заводилася, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48418623 від 14.07.2017 р., у матеріалах справи наявна обґрунтований лист про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки позивач постійно фактично проживав разом зі своїми батьками, він вважав, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, позивач особисто здійснював поховання своєї матері, що підтверджується свідоцтвом про поховання № 428 від 17.05.2016 р., договором – замовлення на організацію та проведення поховання, не подавав заяву про відмову від права на спадщину, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 з поважної причини, тобто позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674 – VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог, судовий збір, сплачений за квитанцією № 0.0.853574558.1 від 20.09.2017 р. в сумі 1323,00 грн. та частково судовий збір сплачений за квитанцією № 0.0.836844046.1 від 28.08.2017 р. в сумі 255,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674 – VI, ст. ст. 1261, 1268 – 1270, 1272, ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 23, 76, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 – б, кв. 82 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 16 травня 2016 року.

Зобов’язати управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18) повернути позивачу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 – б, кв. 82, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету, у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог, судовий збір, сплачений за квитанцією № 0.0.853574558.1 від 20.09.2017 р. в сумі 1323,00 грн. (одна тисяча триста двадцять три грн. 00 коп.) та частково судовий збір сплачений за квитанцією № 0.0.836844046.1 від 28.08.2017 р. в сумі 255,20 грн. (двісті п’ятдесят п’ять грн. 20 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: