Рішення № 75209231, 18.06.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/526/18

Провадження № 2/615/284/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.

за участю секретаря Антоненко М.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

17.04.2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним ОСОБА_2 фінансового лізингу № 01438 від 29.11.2017 року, укладений між сторонами; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 40000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.11.2017 року уклав з відповідачем ОСОБА_2 купівлі-продажу автомобіля Lada largus Cross у вигляді Договору № 01438 фінансового лізингу від 29.11.2017 року, який укладено за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 16, в простій письмовій формі. Зі сторони ТОВ «Сігма Автолізинг» договір підписано представником ОСОБА_3, яка діяла на підставі Довіреності № 20 від 01.11.2017 року.

29.11.2017 року на адресу ТОВ «Сігма Автолізинг» позивачем перераховано авансовий платіж за автомобіль згідно Договору № 01438 від 29.11.17 року в розмірі 40 000 грн., але до цього часу відповідач не передав автомобіль та навіть не показав, тому виникли сумніви в наявності цього автомобіля.

В грудні 2017 року позивач звернувся на адресу ТОВ «Сігма Автолізинг» з вимогою про виконання зобов’язання, в якій просив протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги передати у власність позивача автомобіль Lada largus Cross (передбачений Договором № 01438 фінансового лізингу від 29.11.2017 року за ціною 97 000 грн.) за адресою Харківська область, Валківський район, с. Сніжків, вул. М. Конєва, буд. 5, або повернути кошти у розмірі 40000 грн. В січні 2018 року позивачем отримано лист ТОВ «Сігма Автолізинг», в якому відмовлено у задоволенні вимог позивача. В зв’язку з чим на адресу відповідача направлено вже претензію на суму 40000 грн., де просив повернути кошти. Після чого отримав листа ТОВ «Сігма Автолізинг», в якому було відмовлено у задоволенні вимог. Повідомлено, що кошти в розмірі 40000 грн., які були сплачені позивачем, розподілені наступним чином: 39 990 грн. - комісія за організацію договору, 10 грн. - авансовий платіж.

Як зазначив позивач, під час укладення Договору представником відповідача повідомлено, що 40000 грн. - це авансовий платіж за автомобіль згідно Договору, що підтверджується квитанцією про сплату, в якій в призначенні платежу зазначено наступне: «авансовий платіж за автомобіль згідно Договору №01438 від 29.11.17 року, ОСОБА_1».

Вважає, що відповідачем порушено права позивача як споживача, а саме шляхом викладення в договорі несправедливих умов, введення в оману щодо дійсних умов договору та передбаченням в договорі платежів, які не регламентовані чинним законодавством України.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності через зайнятість на роботі. При цьому вказав, що позов підтримує в повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не надав, заяву про відкладення розгляду справи не направив.

За таких обставин суд вирішує справу за відсутності відповідача, зі згоди позивача при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.11.2017 року між сторонами в письмовій формі укладено ОСОБА_2 № 01438 фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобов’язання придбати предмет лізингу – автомобіль марки Lada largus Cross, вартістю 97000 грн., у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Укладаючи даний договір строком на 7 місяців, сторони погодились, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору за цим договором становить 399,9 доларів США з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього Договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні гривневий еквівалент вартості предметі лізингу становить 14838,59 грн. з ПДВ (п.8.2 Договору).

Згідно п.3.1 Договору лізингодавець (відповідач) зобов’язаний, зокрема, придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем (позивачем) в порядку та на умовах даного Договору ті інших письмових домовленостей між сторонами; на умовах, викладених у даному Договорі; на умовах, викладених в даному Договорі, передати придбаний для лізингоодержувача предмет лізингу.

З квитанції № 5 від 29.11.2017 року вбачається, що позивачем сплачено перший лізинговий платіж в сумі 40000 грн.

Із інформації ТОВ «Сігма автолізинг» № 481 від 01.05.2018 року слідує, що відповідно до даного Договору позивачем було сплачено кошти в розмірі 40000 грн., які згідно п.9.6 зараховані як комісія за організацію Договору в розмірі 39990 грн. та чистина авансового платежу в розмірі 10 грн. Предмет лізингу буде придбаний і переданий позивачу в користування після виконання останнім п.4.1 Договору, зокрема, після доплати авансового внеску у розмірі 91760 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, лізингодавець не виконав умов Договору, предмет лізингу лізингоодержувачу не передав, а тому у відповідності до положень ст.81 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Ст.526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,2,3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем спеціфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа це - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії. З цього можна зробити висновок, що відповідач при укладенні договору з позивачем діяв як фінансова установа, що надає фінансові послуги пов'язані з лізингом.

Ч.3 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ від 28.08.2003 року передбачено, що дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг».

Згідно ч.8 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ від 28.08.2003 року фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу.

Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно ч.4 ст.5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розпорядженням Держфінпослуг № 21 від 22.01.2004 року розроблено Положення про надання фінансових послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Відповідно до п.2 Положення для надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами необхідна наявність Довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Як вбачається з Договору № 01438 фінансового лізингу, в договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.807 ЦК України та є підставою для визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч.5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п.2,3 ч.3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст.18 Закону).

Проаналізувавши зміст спірного договору № 01438 фінансового лізингу від 29.11.2017 року, укладеного між сторонами, суд приходить до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

У договорі № 01438 фінансового лізингу від 29.11.2017 року (п.п.12.1,12.2) зазначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені п.1.7 та 4.1 та не торимав т транспортний засіб, має право розірвати даний ОСОБА_2 за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у строк, встановлений чинним законодавством. В такому випадку поверненню підлягає 80% сплаченого авансового платежу, а 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання Договору. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень зі стягненням з останнього певних штрафних санкцій, однак таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено.

ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.1 умова договору є несправедливою в розумінні ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (правова позиція Верховного Суду України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15).

Відповідно до висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки, договір фінансового лізингу містить несправедливі умови відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, при укладенні договору сторонами не дотримано положення законодавства щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім авансового платежу у розмірі 40000 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», судові витрати у справі відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 фінансового лізингу № 01438 від 29.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (код ЄДРПОУ 41298109, р/р 2600231365101 в ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро», МФО 305749), юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 182, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти в сумі 40000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова