Рішення № 75205190, 09.07.2018, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/378/18

Провадження № 2/386/241/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шкамерда К. С.

при секретарі судового засідання Максютенко О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 08.09.2007 року вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Заочним рішенням Голованівського районного суду від 24.10.2012р.. шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 починаючи з 2012 року проживає окремо, але протягом трьох років від народження сина надавав допомогу на його утримання. А з 2015 року взагалі усунувся від покладених законом на батька обов'язків по вихованню сина. Також в 2012 році нею було подано позов до відповідача про стягнення аліментів. На підставі примусового виконавчого листа відповідач сплачує аліменти несвоєчасно та має заборгованість, яка складає 53192,72грн. Відповідач жодного разу не поцікавився на які кошти виховується дитина. Всі питання щодо виховання дитини вирішується нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Позивач просить позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя смт. Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь 704,80 грн. сплаченого нею судового збору.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з?явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю, не заперечує проти їх задоволення.

Представник служби органу опіки та піклування Голованівської РДА Карабенюк Т.Л. в судове засідання, не з?явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав підтримала в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.12.2008 року виданого відділом РАЦС Голованівського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2, ОСОБА_1,(а.с.-8).

Згідно із актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 09.02.18 р. встановлено, що матеріально - побутові умови проживання позивача хороші, разом із нею проживає син ОСОБА_3. Сім?я проживає в приватному будинку, де є всі необхідні побутові предмети, веде здоровий спосіб життя (а.с. 13).

Відповідно до довідки Голованівської селищної ради від №915 від 06.02.18 р. дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем ОСОБА_1 та її сім?єю, позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно, (а.с.9,10).

З довідки Голованівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім..Т.Г.Шевченка-Гімназія від 08.02.2018 року №82 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не відвідує сина в школі, за три роки навчання дитини у закладі жодного разу не відвідував, не був присутнім на батьківських зборах, не цікавився шкільним життям, (а.с.6).

За результатами відібраного пояснення сусідів ОСОБА_8, ОСОБА_9, встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього сина ОСОБА_3 Батько дитину не провідує участь у вихованні не приймає (а-с.15-16).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Голованівської РДА в Кіровоградській області №01-32/25/1 від 12.03.18 р. орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 (а-с.14).

Відповідно до положень Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства» дитинство перебуває в Україні під особливою охороною.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин 1-5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст. 152 Сімейного кодексу України).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України).

Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року (набрала чинність для України 27.02.1991 року) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом роз'яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Згідно положення п. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2, має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухиляється від виконання своїх обов'язків по їх вихованню, не піклуються про нього, не забезпечує його необхідним харчуванням, одягом та належним медичним доглядом.

Встановивши наявність умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків по вихованню та утриманню сина, суд приходить до висновку про необхідність захисту інтересів дитини. Мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми, саме рішення суду про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дітей.

Статтею 200 ЦПК України визначено, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідач проти позбавлення його батьківських прав не заперечив, про що свідчить його заява.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з наданого платіжного доручення, позивач за подання даного позову до суду, сплатила судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 150, 152, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 200, 263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт.Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканці АДРЕСА_2, 26500, з Управління Державної казначейської служби України у Голованівському районі Кіровоградської області згідно квитанції від 02.05.2018 року 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову, а саме в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. з рахунку №31218206011111, код отримувача 37791599, МФО 899998.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, половину сплаченого судового збору, а саме 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шкамерда К. С.