Рішення № 7520493, 14.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.10 р. Справа № 40/382

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сел. Лисичине

про стягнення 52 340 грн. 61 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Титова С.С. юрисконсульт

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство „ Донецький завод мостових конструкцій звернулося до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з останнього основного боргу з орендної плати в сумі 49000 грн., пені в сумі 2970 грн. 66 коп. за прострочення внесення орендних платежів три процента річних в сумі 369 грн. 95 коп. за прострочення грошового зобовязання згідно договору оренди транспортного засобу б/н від 10.04.09р., який припинив свою дію, та зобовязати відповідача повернути обєкт оренди транспортний засіб напівпричіп цементовоз, марки KUSCUOGLU, державний номер № НОМЕР_1, колір білий, шасі НОМЕР_3 .

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", адресат за зазначеною адресою не проживає, і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Надане представником позивача у судове засідання свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, як субєкта підприємницької діяльності на імя ОСОБА_3, підтверджує його знаходження за адресою вказаною у позовній заяві.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.04.09р. між відкритим акціонерним товариством „Донецький завод мостових конструкцій”, далі Орендодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, далі Орендар, відповідно до вимог статей 31, 55 Закону України „ Про нотаріат”, було укладено нотаріально посвідчений (запис у державному реєстрі за № 946) договір оренди транспортного засобу б/н від 10.04.09р. Згідно розділу 1 договору, Орендодавець передав у платне користування Орендарю напівпричіп цементовоз, марки KUSCUOGLU, державний номер № НОМЕР_1, колір білий, шасі НОМЕР_3, взятий на облік у ВРЕР №2 м. Донецьку УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, що належить йому на праві власності згідно свідоцтва НОМЕР_4 від 25.11.08р. строком до 10.04.2010р. Орендар, в свою чергу відповідно до вимог підпункту 7.2.1 та 7.2.2 узяв на себе обовязки використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням та вчасно здійснювати орендні платежі. Відповідно до вимог статті 58 ГПК України, позивач клопоче перед судом про обєднання позовних вимог, звязаних між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до частини першої статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. За приписами першої частини цієї статті в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог. Під вимогою розуміється матеріальна-правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, які повязані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Позивачем обґрунтовано заявлено клопотання про обєднання позовних вимог, яке відповідає приписам ст.ст. 22, 58 ГПК України.

Орендований автомобіль передається Орендарю протягом 6 ( шести) календарних днів з моменту підписання даного договору. На виконання умов договору, транспортний засіб було передано Орендодавцем у користування Орендарю за актом прийому-передачі від 10.04.09р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, що відповідає вимогам підпунктів 4.2 договору оренди.

Сторонами визначені розмір орендної плати, та умови її внесення. Так, орендна плата визначена у підпункті 5.1, дорівнює 7000 грн., та повинна сплачуватися Орендарем у строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

У звязку з несвоєчасним внесенням орендних платежів, позивач відмовився від договору, та 22.09.09р. надіслав на адресу відповідача листа-вимогу № 22/09-3, де вказав мотиви відмови від договору повязані із несплатою відповідачем протягом трьох місяців орендної плати за користуванням майном.

Таким чином, зобовязання за договором оренди припинилося з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору, про що свідчить відмітка та касовий чек відділення звязку від 23.09.09р. Обовязки щодо сплати орендної плати залишилося не врегульованими між сторонами, оскільки за відповідачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 49000 грн. за період з 10.05.09р. по 10.11.09р., яку позивач і намагається стягнути.

Оскільки мале місце несвоєчасне внесення орендних платежів, позивач з посиланням на вимоги пункту 9.1 договору намагається стягнути з відповідача додатково пеню в сумі 2970 грн. 66 коп. за період прострочення з 10.05.09р. по 10.11.09р.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача в розумінні вимог частини 2 статті 625 ЦК України трьох процентів річних в сумі 369 грн. 95 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 11.05.09. по 10.11.09р.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив, що доводи позивача обґрунтовані виходячи із наступного:

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

Згідно зі ст. 9, п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Законодавець вказує на те, що згідно ч.1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на визначений строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Натомість ст. 286 ГК України та ст. 762 ЦК України констатує, що за користування майном по договору оренди (найму) з наймача справляється плата (орендна плата), розмір якої встановлюється договором. Орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України.

Судом прийнято до уваги, що відповідач є субєктами господарювання в розумінні ст. 55 ГК України, а тому до спірних правовідносин слід застосувати також вимоги пункту 4 статті 284 ГК України.

Як свідчать докази у справі, відповідач має заборгованість з орендної платі більш ніж три місяця в сумі 49 000 грн. Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Свої обовязки щодо своєчасного внесення орендних платежів відповідач не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу з орендної плати в сумі 49000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що дійсно мале місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Втім, пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку порушень своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, визначену таким договором і діючим законодавством України. Порушенням зобовязання є його невиконання чи неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

З такими доводами відповідача не можливо погодитися. Законодавець встановлює, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96р. за № 543/96 ВР, пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Договір оренди не містить посилання на конкретний розмір пені, а доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у відносинах сторін - відсутні.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2970 грн. 66 коп. за прострочення виконання грошових слід відмовити , як необґрунтовано заявлених.

Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошового зобовязання, вимоги позивача з посиланням на приписи частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 369 грн. 95 коп. за період прострочення грошового зобовязання з 11.05.09р. по 10.11.09р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Законодавець зазначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пункт 10.1 передбачає, що даний договір розірванню в однобічному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Натомість вимоги статті 782 ЦК України передбачають право Орендодавця відмовитися від договору та вимагати повернення транспортного засобу, у звязку з несплатою Орендарем орендних платежів протягом трьох місяців. Позивач повідомив відповідача про відмову від договору та припинення правовідносин за ним, і те що не має наміру продовжувати стосунки (стаття 764 ЦК України)

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, не відреагував на вимоги позивача відносно повернення обєкту оренди, і своїх заперечень з приводу припинення строку дії договору оренди позивачеві не надав.

Згідно ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Докази у справі свідчать про надіслання на адресу відповідача вимог щодо виконання відповідачем зобовязань за договором оренди напівпричепів.

У випадку невиконання Орендарем зобовязань щодо повернення обєкту оренди, сплати заборгованості з орендної плати тощо, Орендодавець не позбавлений права на звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Приписи частини другої статті 782 ЦК України, як норми загальної, де вказано, що у разі одержання відмови наймодавця від договору оренди (найму) договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Частина перша статті 785 ЦК України передбачає умови обовязкового повернення майна під час припинення правовідносин сторін за договором.

Докази у справі свідчать, що позивач 10.09.09р. листом за №10/09-1 звертався до відповідача з вимогою щодо повернення обєкту оренди транспортного засобу напівпричепу цементовозу, марки KUSCUOGLU, державний номер № НОМЕР_1, колір білий, шасі НОМЕР_3. Однак звернення позивача залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

До наступного часу відповідач користується переданим у оренду транспортним засобом, не повернув його на адресу позивача. У звязку з чим позовні вимоги у частині повернення спірного майна транспортного засобу на адресу позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню. Тому слід зобовязати відповідача у справі фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь позивача відкритого акціонерного товариства „ Донецький завод мостових конструкцій” обєкт оренди транспортний засіб - напівпричіп цементовоз, марки KUSCUOGLU, державний номер № НОМЕР_1, колір білий, № шасі НОМЕР_3

Згідно пункту 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93р. №15, із змінами та доповненнями , у випадку обєднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Позивачем не сплачено державне мито у частини немайнового характеру відносно повернення обєкту оренди транспортного засобу, а тому державне мито в сумі 85 грн. підлягає стягненню з нього згідно вимог статті 46 ГПК України на користь державного бюджету.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог частини пятої статті 49 ГПК України.

За згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено скорочений текст рішення, зокрема його вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 526, 599, ч. 2 ст. 625, 629, 638, 762, 782, 785 ЦК України, ст. 55, ч. ч. 2,3 ст. 180 , ч.1 ст. 181, ст. 188, 283, 286, 291, п.4 ст. 284 ГК України, ст. ст. 22, 33, 36, 43, 44, 46, 49, 58, ст.ст. 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1Б, ід. код 19377807, на користь:

- державного бюджету держане мито в сумі 85 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_4 від 05.03.09р., ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, АДРЕСА_1, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1Б, ід. код 19377807, борг з орендної плати в сумі 49 000 грн., три процента річних в сумі 369 грн. 95 коп. за період прострочення виконання грошового зобовязання з 11.05.09р. по 10.11.09р., витрати по державному миту в сумі 573 грн. 88 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 222 грн. 61 коп., видавши наказ.

4. Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_4 від 05.03.09р., ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, АДРЕСА_1, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь:

- відкритого акціонерного товариства” Донецький завод мостових конструкцій”, 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1Б, ід. код 19377807, транспортний засіб напівпричіп цементовоз, марки KUSCUOGLU, державний номер № НОМЕР_1, колір білий, шасі НОМЕР_3, видавши наказ.

5. У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пені за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 2970 грн. 66 коп. за період з 10.05.09р. по 10.11.09р. відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя