Постанова № 75203501, 25.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5414/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/783/4554/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 жовтня 2011 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та відповідачем, укладено договір №б/н від 04.10.2011 року, згідно умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує і станом на 30 червня 2015 року має заборгованість у сумі 5 104, 55 грн., яку позивач просить стягнути.

Заочним рішеннямФранківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог -Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ПАТ КБ «Приват Банк», подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що 04 жовтня 2011 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та відповідачем, укладено договір №б/н від 04.10.2011 року, згідно умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що разом становить кредитний договір. Вважає, що правові позиції Верховного Суду України, на які суд першої інстанції покликався в оскаржуваному рішенні, не могли бути застосовані, оскільки предмет спору у цих та у даній справі не є тотожним, а тому таке застосування є безпідставним. Крім цього, з наданого суду розрахунку заборгованості вбачається активне користування відповідачем кредитною карткою, що включало в себе, як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки. Таким чином, відповідач своїми діями підтвердила наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що відповідач не заперечує факт підписання заяви позичальника та отримання кредитної картки.

Просить заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ “Приват Банк”, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування договірних відносин між сторонами.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні, зокрема, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Із заяви-анкети, підписаної відповідачкою 04.10.2011 року вбачається, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - Умови), а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідачка ознайомилась і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанк. Зобов’язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

З довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна”, 55 днів пільгового періоду”, підписаної відповідачкою 04.10.2011 року вбачається, що сторонами обумовлено: тип картки — MasterCardMass; валюту зобов’язання — гривня; тип кредитної лінії — відновлювальна; базова процентна ставка — 2,5 % в місяць (30 % річних) із розрахунку 360 днів у році; порядок погашення заборгованості — щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості, штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту. Довідка підписана відповідачкою. Доказів на спростування зазначеного в суд не надано.

З роздруківки робочої сторінки програмного комплексу Банку, за яким ведеться облік відкритих ОСОБА_3 карткових рахунків по картці “ Універсальна 55 днів” вбачається, що цій картці присвоєно референс договору № SAMDN50000051005098. Копія такої роздруківки знаходиться в матеріалах спарви.

Під цей референс договору ОСОБА_3 отримано в користування карти: 4149437110826094 — строк дії картки 05/15 та 5577212714392364 — строк дії картки 06/15, що свідчить про одночасне використання ОСОБА_3 цих карток за одним договором. Дана обставина підтверджується матеріалами справи.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами укладено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, судом встановлено, що відповідачка неодноразово використовувала кредитний ліміт, а також неодноразово вносила кошти на погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку та свідчить про часткове виконання грошових зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. За положеннями ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (пені).

Отримання і користування ОСОБА_3 кредитним лімітом підтверджується випискою по рахунку, яка знаходиться в матеріалах справи. Кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів — платіжних карт, регулюється, зокрема, наступними правовими актами : Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" , Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про електронний цифровий підпис», постановою НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи вимагає інших ( не паперових ) підтверджень видачі кредитних коштів. У постанові НБУ № 705, зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».

Таким чином, виписка по рахунку є первісним бухгалтерським документом про видачу та використання коштів за кредитним договором.

Згідно з цією випискою відповідач здійснювала неодноразові зняття готівки та часткові погашення кредитних коштів.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач взятих на себе зобов’язань належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2015 року має становить – 5 104, 55 грн., і яка складається з 1 046, 47 грн. - заборгованість за кредитом; 1 798, 82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 540, 00 грн. - заборгованiсть за пенею та комiсiєю; штраф (фіксована частина) 500, 00 грн., штраф (процентна складова) 219, 00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що Анкета-заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг та довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна”, 55 днів пільгового періоду”не є договором в силу вимог ст. ст. 626, 638 ЦК України невірним та таким, що не відповідає нормам матеріального права. Таке узгоджується з позицією, висловленою Верховним судом у постановах від 06.02.2018 р. по справі № 61-1411св18 та від 21.03.2018 р. по справі № 61-8140св18.

При прийнятті рішення суд першої інстанції застосував правові позиції Верховного Суду України від 11.03.2015 р. у справі 6-16цс15 та у справі №6-240цс-14 на обгрунтування твердження про те, що надані умови та тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору №б/н від 04.10.2011р. Застосовуючи ці правові позиції, суд першої інстанції не вірно визначився з характером спірних правовідносин, оскільки ці правові позиції стосуються дотримання письмової форми правочину при застосуванні збільшеного строку позовної давності, встановленого в Умовах та Правилах надання банківських послуг, як складових частинах кредитного договору, про застосування якого відповідачкою не заявлялось.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначене, відповідачкою не надано жодного доказу на спростування позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 червня 2016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2011 року, що станом на 30 червня 2015 року становить 5 105 грн. 55 коп. і складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1 046 грн. 47 коп.; заборгованості по процентам за користуванням кредитом в сумі 1 798 грн. 82 коп.; заборгованості за пенею в сумі 3 000 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. 00 коп. та штрафу (процентної складової) в сумі 219 грн. 26 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, в силу вимог ст.141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що із відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сплачений останнім при подачі позову до суду судовий збір в сумі в сумі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три грн. 60 коп.) та при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 1 218 грн. 00 коп. ( одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 жовтня 2011 року, що утворилась станом на 30 червня 2015 року в сумі 5 105 грн. 55 коп. і складається із:

- заборгованості за кредитом в сумі 1 046 грн. 47 коп.;

- заборгованості по процентам за користуванням кредитом в сумі 1 798 грн. 82 коп.

- заборгованості за пенею в сумі 3 000 грн. 00 коп.,

- штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. 00 коп.

- штрафу (процентної складової) в сумі 219 грн. 26 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три грн. 60 коп.) та при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 1218 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текс постанови складений 05 липня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_4