Рішення № 7520310, 19.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.10 р.                     Справа № 17/2                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпромаштранс”, м. Дніпроретровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м. Енакієве

про стягнення 11ґ3536,50 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Яновський І.А. – довіреність

від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпромаштранс”, м. Дніпроретровськ звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м. Енакієве про стягнення 11ґ3536,50 грн., з яких: 97'004,00 грн. - основна сума заборгованості, інфляційні – 2'716,12грн., 3% річних – 870,19грн., пеня – 5'946,19 грн. та витрати на правову допомогу – 7'000,00грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на договір – угоду №690/09 (МП) від 10.06.2009р. щодо перевезення вантажів, заявки на перевезення вантажів, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття транспортних послуг, CMR, претензію.

В якості правої підстави позову посилається на ст.ст..193, 217, 218 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; в порушення ст..59 ГПК України відзив на позовну заяву не надав. Надіслав до канцелярії суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи. Клопотання судом відхиляється, у зв’язку з недоведеністю, що підприємство має у своєму складі виключно юрисконсульта – Євсєєву Ірину Валентинівну і тільки він може представляти інтереси відповідача, і зібраних по справі документів – є достатнім для її розгляду по суті та прийняття остаточного рішення.

Відповідно до ст..75 ГПК України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, встановив:

10.06.2009р. між сторонами був підписаний договір №690/09(МП) щодо перевезення вантажів (далі – «договір») (а.с. 11-13). Предметом якого - є відносини між Експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” та Замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпромаштранс” по виконанню перевезень вантажів.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 договору, на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), у якій оговорюються усі істотні умови перевезення, яка складається у письмовій формі.

Умови оплати передбачені у п.6 договору, відповідно до якого (п.п.6.1 п.6) оплата здійснюється впродовж 7 банківських днів.

Зобов’язання по перевезенню вантажів позивач здійснив у повному об’ємі, що підтверджують акти здачі-прийняття транспортних послуг (підписані обома сторонами), на підставі яких були виставлені рахунки-фактура на загальну суму 97'004,00грн., яку відповідач не сплатив, утворивши заборгованість на цю суму.

          Претензією позивача щодо погашення суми заборгованості відповідач оставив без відповіді.

Відповідно до ст.ст. 549-550, 625 Цивільного кодексу України позивачем були також нараховані додатково суми пені, інфляційні та 3% річних.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав, доказів, які спростовують заборгованість та додаткові нарахування також надано не було;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          інфляційні та 3% річних нараховані позивачем відповідно до вимог діючого законодавства;

-          відносно пені, то ця вимога не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що у разі порушення зобов’язання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі (ст..548, ст..549 ЦК України), а договором стягнення пені не передбачено;

-          відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав,

господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості, інфляційних та 3% річних такими, що підлягають задоволенню, а вимога щодо стягнення пені – безпідставною.

Стосовно вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7'000,00грн., господарський суд наголошує наступне.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що до складу судових витрат входять оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Таким чином, суд не вбачає підстав у задоволені цієї вимоги, адже позивачем не наданий жодний доказ в підтвердження отримання правової допомоги адвокатом у розумінні діючого законодавства.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (86422, м. Єнакієве Донецької області, пр. Горняків, 42; р/р260097005 у ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 305653, ЄДРПОУ 32276975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпромаштранс” (49126, М. Дніпропетровськ, ж/м Сокол-1/1-9а-60; поштова адреса: 49098, м. Дніпропетровськ, а/я 4948; р/р26004207580100 у ДОД ВАТ „Райффазен банк Аваль”, МФО 305653, ЄДРПОУ 31181359) 97'004,00 грн. - основна сума заборгованості, інфляційні – 2'716,12грн., 3% річних – 870,19грн.; 1005,91 грн. – на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 222,83 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя