Ухвала суду № 75202081, 10.07.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/528/18

Провадження № 1-м/329/1/2018

УХВАЛА

про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України

10 липня 2018 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Богослова А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

прокурора - Худзія Є.А.,

представника Міністерства юстиції ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мончегорськ Мурманської області Росії, громадянина України, освіта середня, не одружений, не працює, на утриманні дітей та інших осіб не має, невійськовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017 за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, з відбування у виправній колонії суворого режиму.

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського районного суду Запорізької області з Міністерства юстиції України надійшло клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_2, а саме визначення статей, частин статей КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним вироком Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017; визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим на підставі вказаного вироку; визначення початку строку відбування покарання.

Клопотання обґрунтоване тим, що 25.05.2018 Міністерством юстиції України за №1683/5 прийнято рішення про прийняття в Україну ОСОБА_2 засудженого вироком Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, з відбуванням у виправній колонії суворого режиму. ОСОБА_2 є громадянином України, на теперішній час відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №6 УФСВП Росії по Володимирській області». Кінець строку відбування покарання -01.06.2027.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з клопотанням надав заяву про розгляд справи без його участі.

Прокурор в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши документи, які містяться в матеріалах справи суд доходить до наступних висновків.

ОСОБА_2 засуджений вироком Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017 за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, з відбуванням у виправній колонії суворого режиму.

Апеляційною ухвалою Володимирського обласного суду Російської Федерації від 31.10.2017 вищезазначений вирок залишений без змін.

Розпорядженням Фрунзенського районного суду м.Володимира від 16.03.2018 №1-142/17 вирок Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017 направлений на виконання до ФКУ СІЗО-1 УФСВП по Володимирській області.

Згідно заяви засудженого ОСОБА_2 від 15.03.2018 останній просить вирішити питання про подальше відбування покарання на території України.

Зі змісту довідки ФКУ «Виправна колонія №6 УФСВП Росії по Володимирській області» вбачається, що станом на 15.03.2018 ОСОБА_2 відбув 01 рік 09 місяців та 13 днів позбавлення волі, а невідбута частина покарання склала 09 років 02 місяці та 17 днів позбавлення волі.

Згідно листа Державної міграційної служби України №6.5-9805/6-17 від 05.12.2017 ОСОБА_2 є громадянином України.

Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Частиною 3 ст.610 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, тобто його дії кваліфіковані як незаконний збут наркотичних засобів, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі.

Дії ОСОБА_2 є також кримінально-караними за Кримінальним кодексом України, а саме за ч.2 ст.307 КК України, і згідно законодавства України такі дії мають бути кваліфіковані, як незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, тобто його дії кваліфіковані як замах на незаконний збут наркотичних засобів, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі.

Дії ОСОБА_2 є також кримінально-караними за Кримінальним кодексом України, а саме за ч.1 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, і згідно законодавства України такі дії мають бути кваліфіковані, як замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

За сукупністю злочинів ОСОБА_2 шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Частина 1 ст.70 КК України також передбачає можливість складання покарань при сукупності злочинів шляхом часткового їх складання.

За таких обставин суд доходить до висновку про можливість приведення вироку Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017, яким ОСОБА_2 засуджено за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, з відбуванням у виправній колонії суворого режиму.

Щодо визначення виду установи виконання покарань, яка зазначена у вироку Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017-«виправна колонія суворого режиму» слід зазначити наступне.

Законодавством України не передбачено таке поняття як «колонія суворого режиму». Натомість згідно зі ст.11 Кримінально - виконавчого кодексу України в Україні існують установи виконання покарань, які поділяються на: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Відповідно до ст.86 Кримінально - виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Отже визначення виду колонії, в якій має відбувати покарання ОСОБА_2 у разі виконання вироку суду Російської Федерації стосовно останнього на території України відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а не суду. Тому суд не має права визначити конкретний вид колонії в ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 372, 610 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_2- задовольнити повністю.

Визнати, що за злочини, за вчинення яких ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений вироком Фрунзенського районного суду м.Володимира Російської Федерації від 31.08.2017 за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за ч.2 ст.307 КК України, ч.1 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, а також можливість складання покарань за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.307 КК України до 10

(десять) років позбавлення волі, за ч.1 ст.15, ч.2 ст.307 КК України до 9 (дев'ять) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупності злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, вважати засудженим до 11 (одинадцять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 02 червня 2016 року.

Копію ухвали направити Міністерству юстиції України та центральному органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Богослов