Рішення № 7520208, 20.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.10 р.                     Справа № 37/318                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства „Перспектива” Макіївської міської ради, м. Макіївка, ідентифікаційний код 32442557

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 36050920

про: стягнення основного боргу в сумі 5217,97грн., пені в сумі 221,96грн., штрафу в розмірі 19223,50грн., інфляцію в сумі 1381,28грн., 3% річних в розмірі 354,40грн. – до місцевого бюджету; заборгованість з орендної плати в сумі 8344,52грн., 1003,17грн. – суму компенсації за спожиту електроенергію, 587,18грн. – за компенсацію земельного податку – на користь Позивача.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Павленко Л.О. (за довіреністю б/н від 14.12.2009 р.);

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.12.2009р. на 12.01.2010р., з 12.01.2010р. на 20.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Перспектива” Макіївської міської ради, м. Макіївка (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 13562,49грн., пені в сумі 838,20грн., штрафу в розмірі 30073,49грн., інфляцію в сумі 1381,28грн., 3% річних в розмірі 354,40грн., 1003,17грн. – сума компенсації за спожиту електроенергію, 587,18грн. – за компенсацію земельного податку.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р. впродовж його дії, внаслідок чого утворилась та існує і після розірвання договору стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р. з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийому-передачі майна, акт звіряння розрахунків, рахунки на оплату, претензію №480 від 27.10.2009р., розрахунок стягуваних сум, рахунок – фактуру, право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 20, 173, 193, 217, 230-232, 286 Господарського кодексу України, ст.525 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 21, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані судом та додаткові документи (а.с.а.с.49-63, 69-76, 80) для залучення до матеріалів справи, а також уточнення до позовної заяви №10 від 11.01.2010р. (а.с.а.с. 77-79), викладене у клопотанні, яким просив стягнути з Відповідача до місцевого бюджету: 5217,97грн. заборгованості з орендної плати, 221,96грн. пені відповідно до п. 9.1. договору, 19223,5грн. штрафу відповідно до п. 9.1. договору, 1381,28грн. інфляційної індексації, 354,4грн. 3% річних; та стягнути з Відповідача на свою користь: 8344,52грн. заборгованості з орендної плати, 1003,17грн. заборгованості з компенсації витрат по сплаті спожитої електричної енергії згідно додатковою угоди №1, 587,18грн. заборгованості з компенсації земельного податку згідно п. 5.12. договору оренди.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.71,72), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди комунального майна № 12/09-08 (а.с.а.с. 9-14), згідно п.п.1.1, 1.4, 11.1. якого Орендодавець на підставі протоколу конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди від 12.09.2008р. №10 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) окремо розташовану двоповерхову нежитлову будівлю та майстерню, які розташовані за адресою: 86116, м. Макіївка, сел. Об’єднане, вул. Шкільна (будівля колишньої школи №63), площею: 1550кв.м. - окремо розташована двоповерхова нежитлова будівля та 106,1кв.м. – майстерня, для розташування складів, строком до 12.08.2011р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та протоколу конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди від 12.09.2008р. №10 (за перший місяць оренди – становить 6813,10 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за попередній місяць і сплаті щомісяця не пізніше 30 числа поточного місяця з самостійним розподілом Орендарем: 50% до місцевого бюджету та 50% Орендодавцю.

Окрім орендних платежів Орендар, серед іншого, згідно п. 5.10. повинен був укласти з постачальниками договори на надання комунальних послуг і послуг електропостачання, а згідно п. 5.12. – компенсувати Орендодавцю суму, рівну розміру плати за землю (земельного податку), що підлягає сплаті Орендодавцем, пропорційно площі орендованого об’єкту, на підставі направлених Орендодавцем рахунків, яка (сума) згідно розрахунку (а.с.20) становить 212,38грн. на місяць без ПДВ.

Умовами п. 9.1. договору за несвоєчасне або не у повному обсязі перерахування орендної плати Орендар сплачує неустойку у наступних розмірах:

-          за прострочення від1 до 30 днів – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати;

-          за прострочення від 31 до 60 днів – штраф у розмірі 30% несплаченої суми;

-          за прострочення від 61 до 90 днів – штраф у розмірі 50: несплаченої суми;

-          за прострочення більше 90 днів – штраф у розмірі 100% несплаченої суми.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 12.09.2008р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.19).

12.09.2008р., 01.11.2008р., 01.02.2009р., 01.03.2009р. між сторонами укладалися додаткові угоди, якими внесені зміни та доповнення до певних умов договору (а.с.а.с.15-18), у тому числі:

·          доповнено п. 5.10 положенням про те, що до укладання власного договору між Орендарем та електропостачальником, Орендар повинен компенсувати витрати за сплату спожитої електроенергії Орендодавцю відповідно показниками електролічильника;

·          визначення орендної плати станом на 01.11.2008р. у сумі 8516,38грн. без урахуванням ПДВ та інших встановлених діючим законодавством податків;

·          встановлення обов’язку Орендаря перераховувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця із відповідним самостійним розподілом між міським бюджетом та Орендодавцем із сплатою останньому нарахованої суми ПДВ.

Відповідно до умов п. 2.4. договору 31.05.2009р. об’єкт оренди з зазначенням адреси, визначеної за додатковою угодою № 4 від 01.03.2009р., був повернутий Відповідачем, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.22).

21.04.2009р. та 20.05.2009р. сторонами складалися акти (а.с.а.с.24, 26) прийомки-здачі показників електролічильника, якими зафіксовані показники останнього та факт надання рахунків фактур від цих же дат на загальну суму компенсації витрат на електропостачання за квітень та травень 2009р. у розмірі 1003,17грн.

Станом на 21.04.2009р. сторонами був підписаний без зауважень акт звірення розрахунків з орендних платежів, компенсації земельного податку та витрат на електропостачання, з якого вбачається заборгованість Відповідача у сумі 9934,87грн.

27.10.2009р. Позивач задля досудового врегулювання спору вручив Відповідачу претензію №480 (а.с.28) про необхідність сплатити наявної заборгованість, нарахованих штрафних санкцій та 3% річних і інфляційної індексації в загальній сумі 47800,21грн., за період з січня по травень 2009р.

У зв’язку із незадоволенням вимог означеної претензії Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи задоволення вимог в редакції клопотання про їх уточнення в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України №10 від 11.01.2010р.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та своєї позиції до відома суду не довів.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків, складеного та надісланого Позивачем на виконання вимог суду (а.с.а.с.58-61).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених в уточненнях до позовної заяви №10 від 11.01.2010р. (а.с.а.с. 77-79), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати предмет, конкретизуючи заявлені вимоги щодо розподілу стягуваних грошових коштів між отримувачами та розміру стягуваних штрафних санкцій, зменшуючи останні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з компенсації витрат з оплати електропостачання та плати за землю узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 30 числа поточного місяця (до 01.02.2009р.), а з 01.02.2009р. – не пізніше 25 числа поточного місяця з розподілом 50% до місцевого бюджету та 50% Орендодавцю відповідно до умов п. 3.5. договору оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р. та сплати спожитої електроенергії відповідно до показників лічильника згідно п. 5.10. договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.09.2008р., а також плати за землю відповідно до п.5.12 цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого, за період, визначений Орендодавцем (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів (або їх припинення у інший спосіб), що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед міським бюджетом та Орендодавцем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 13562,14грн., яка підлягає стягненню на користь Позивача в сумі 8344,52грн. та до місцевого бюджету в сумі 5217,97грн. згідно визначеного договором розподілу.

Відносно вимог щодо компенсації витрат по сплаті спожитої електричної енергії та суми заборгованості з компенсації земельного податку суд зазначає, що оскільки безпосередньо договір оренди та укладені сторонами додаткові угоди не визначають строків виконання Відповідачем зобов’язань із внесення відповідних платежів, остільки застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, момент виникнення права вимоги на отримання відповідних платежів визначається 8 днем після пред’явлення відповідної вимоги, яке (пред’явлення) відліковується:

- щодо компенсації витрат на електропостачання за квітень та травень 2009р. у розмірі 1003,17грн. - датою складання актів (а.с.а.с.24, 26) прийомки-здачі показників електролічильника від 21.04.2009р. та 20.05.2009р. відповідно, якими зафіксовані факти надання рахунків фактур від цих дат, які (рахунки) і розцінюються судом як вимоги про сплату;

- щодо компенсації плати за землю у сумі 587,18грн. – датою вручення претензії №480 від 27.10.2009р.

Оскільки факт прострочення означених платежів передував зверненню із розглядуваним позовом, суд, враховуючи викладені вище висновки відносно положень ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст.599, 612, 625 Цивільного кодексу України та відсутність доказів належного виконання Відповідачем цих грошових зобов’язань (їх припинення у інший спосіб), перевіривши відповідність розрахунку умовам договору, вважає за можливе задовольнити вимоги і в цій частині в повному обсягу.

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з орендних платежів, зазначає наступне.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник крім сплати боргу повинен на вимогу кредитора інфляційну індексацію та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за період її прострочення.

Перевіривши розрахунок вимог щодо інфляційної індексації (а.с.32) суд встановив, що Позивач застосує до суми щомісячного нарахування індекс інфляції, визначений на місяць платежу. Між тим, за умовами договору (у тому числі – в редакції додаткової угоди №3 від 01.02.2009р.) орендний платіж мав здійснюватися Орендарем завжди після 15 числа поточного місяця, що з урахуванням рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р (розміщений в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”) унеможливлює застосування до відповідної суми індексу інфляції за цей місяць – індексація може здійснюватися лише з наступного місяця. Оскільки належного розрахунку відповідних вимог з урахуванням цієї позиції Позивач всупереч ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України не представив, суд, враховуючи позицію, викладену в п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.2005 р. N 01-8/344 відмовляє у задоволенні вимог в цій частині у повному обсягу як недоказаних.

З арифметичного розрахунку 3% річних (а.с.33), стягуваних згідно уточнень виключно на користь місцевого бюджету, вбачається неврахування Позивачем встановленого умовами договору розподілу орендної плати між міським бюджетом та Орендодавцем (50%:50% + ПДВ останньому), через який (розподіл) на користь місцевого бюджету 3% річних мають нараховуватися лише на відповідну частину орендного платежу. За відсутністю належного розрахунку з урахуванням відповідного розподілу і не встановлення діючим законодавством здійснювати такий розрахунок судом самостійно, у задоволені вимог в цій частині слід відмовити через недоведеність.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. В свою чергу, штраф визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення орендної плати сформульована безпосередньо у п. 9.1 договору оренди № 12/09-08 від 12.09.2008р, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт неналежного невиконання грошових зобов’язань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.а.с.76, 80) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог:

-          щодо пені у повному обсягу - у сумі 221,96_грн.;

-          щодо штрафу у повному обсягу - в сумі 19223,5грн.

Суд наголошує, що за відсутністю відповідної заяви Відповідача не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом наведених норм це є правом, а не обов’язком суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Перспектива” Макіївської міської ради, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442557) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36050920) про стягнення основного боргу в сумі 5217,97грн., пені в сумі 221,96грн., штрафу в розмірі 19223,50грн., інфляцію в сумі 1381,28грн., 3% річних в розмірі 354,40грн. – до місцевого бюджету; заборгованість з орендної плати в сумі 8344,52грн., 1003,17грн. – суму компенсації за спожиту електроенергію, 587,18грн. – за компенсацію земельного податку – на користь Позивача задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36050920) на користь місцевого бюджету на рахунок №33218871700068 в Управлінні державного казначейства у м. Макіївці, МФО 834016 заборгованість в сумі 5217,97грн., пені в сумі 221,96грн., штрафу в розмірі 19223,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36050920) на користь Комунального підприємства „Перспектива” Макіївської міської ради, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442557) заборгованість з орендної плати в сумі 8344,52грн., суму компенсації за спожиту електроенергію в розмірі 1003,17грн. та суму компенсації плати за землю у розмірі 587,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАБАР”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36050920) на користь Комунального підприємства „Перспектива” Макіївської міської ради, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442557) державне мито в у розмірі 345,98грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 170,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 20.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 20.01.2010р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя