Ухвала суду № 75201535, 09.07.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3054/18

Провадження № 1-м/336/7/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді - Марко Я.Р., суддів Дацюк О.І., Дмитрюк О.В., при секретарі Пегушиній М.Д., з участю прокурора Красних О.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула Російської Федерації від 22.08.2017 року за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 та пунктом «г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, до 7 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму, -

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації відносно громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність із законодавством України.

В клопотанні зазначається, що 06.04.2018 року наказом Міністерства юстиції України № 1082/15 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 29.01.2018 року за № 06-11113/18.

ОСОБА_2 вироком Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула Російської Федерації від 22.08.2017 року засуджено до покарання у виді 7 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі) та пунктом «г» частини 4 статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_2 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 10 УФСВП Росії по Алтайському краю»», кінець строку покарання – 07.02.2024 року. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: м. Запоріжжя, вул. Єрмака, буд. 112.

Відповідно до вироку Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року ОСОБА_2 повинен сплатити в дохід федерального бюджету судові витрати в сумі 10 143 рублі.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 10 УФСВП Росії по Алтайському краю» в установі знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 в дохід федерального бюджету судових витрат в сумі 10 143 рублів, за яким утримання не проводилися.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, та посилаючись на статтю 9 Конституції України, статті 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статті 606-610 Кримінального процесуального кодексу України, заявник просить визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним вироком Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим на підставі цього вироку в Україні та вирішити питання про виконання даного вироку в частині стягнення з ОСОБА_2 в дохід федерального бюджету судових витрат в сумі 10 143 рублі.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з’явився, за змістом клопотання просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини 1 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України участь представника Міністерства юстиції України не є обов'язковою.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочини, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним, а саме: за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримиінального кодексу України із застосуванням ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Захисник просив задовольнити клопотання та визначити покарання засудженому у відповідності до законодавства України.

Особа, стосовно якої подано клопотання, в силу частини 1 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України, до суду не викликалась.

Заслухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення клопотання Міністерства юстиції України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 602 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 статті 609 Кримінального процесуального кодексу України після надходження всіх необхідних документів Міністерство юстиції України протягом місяця розглядає надіслані матеріали та в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, строк розгляду продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини 1 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Відповідно до частини 3 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

За змістом частини 1 статті 3 Конвенції про передачу засуджених (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22.09.1995 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов:

a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

b) якщо рішення є остаточним;

c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж якнайменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи;

e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; і

f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції компетентні власті держави виконання вироку:

a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або

b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції визначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.

Судом встановлено, що вироком Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та пунктом «г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації із застосуванням статті 64 Кримінального кодексу Російської Федерації та на підставі частини 3 статті 69 Кримінального кодексу Російської Федерації йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.

Крім того, вказаним вироком з ОСОБА_2 стягнуто в дохід федерального бюджету судові витрати у розмірі 10 143 рублі.

Вищезазначений вирок суду набрав законної сили 02.09.2017 року, що підтверджується розпорядженням Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула № 1-301/2017 від 05.09.2017 року.

На даний час засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у виправній колонії ФКУ «Виправна колонія № 10 УФСВП Росії по Алтайському краю»», початок строку 22.08.2017 року, кінець строку покарання – 07.02.2024 року, строк попереднього тримання під вартою: з 08.02.2017 року по 21.08.2017 року; станом на 15.12.2017 року відбув 10 місяців 7 днів, строк не відбутого покарання становить 6 років 1 місяць 22 дні.

За інформацією, яка міститься в матеріалах клопотання, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та є громадянином України, раніше акти помилування чи амністії до нього не застосовувались, за місцем відбуття покаранням характеризується позитивно.

Відповідно до медичного висновку про стан здоров’я засудженого ОСОБА_2 на даний час здоровий, лікування не потребує, не є інвалідом, працездатний в повному об’ємі, утримуватися в умовах колонії може, етапом слідувати може.

Відповідно до довідки бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 10 УФСВП Росії по Алтайському краю» в установі знаходиться виконавчий лист № 1-301/2017 від 22.08.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 в дохід федерального бюджету судових витрат в сумі 10 143 рублі; виконавчий лист надійшов на адресу установи 18.12.2017 року, за даним листом утримання не проводились.

На підставі викладеного та враховуючи, що дотримані умови, визначені статтею 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року (надалі по тексту - Конвенція), ОСОБА_2 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким останній засуджений, набрав законної сили та є остаточним судовим рішенням, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, засуджений ОСОБА_2 згодний на передачу в Україну для подальшого відбування покарання, дії, на підставі яких було винесено вирок, є кримінальними злочинами згідно із законодавством України та були б кримінальними злочинами у разі вчинення на її території; а також те, що і держава винесення вироку - Російська Федерація, і держава виконання вироку - Україна, згодні на передачу засудженої особи, суд дійшов до висновку про приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Приводячи вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України і визначаючи статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, суд приходить до висновку, що діяння, за які ОСОБА_2 засуджено вироком Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року, за частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, яке кваліфіковано як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі), при цьому злочин не був доведений до кінця через незалежні від цієї особи обставини, що відповідає частині 2 статті 15 , частині 3 статті 307 Кримінального кодексу України, а також за пунктом «г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, які кваліфіковані як незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в великому розмірі, що відповідає частині 2 статті 307 Кримінального кодексу України. Остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань відповідно до частини 3 статті 69 Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідає частині 1 статті 70 Кримінального кодексу України.

Санкція частини 3 статті 307 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, санкція частини 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 20 років.

Оскільки частина 3 статті 30 Кримінального кодексу Російської Федерації за змістом відповідає частині 2 статті 15 КК України, з урахуванням правил частини 3 статті 68 Кримінального кодексу України, якою встановлено, що особам, яким призначається покарання за вчинення замаху на злочин, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що з огляду на міру покарання, яка призначена російським судом ОСОБА_2 за частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації у виді 7 років позбавлення волі не буде суперечити вимогам частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду.

Санкція частини 2 статті 307 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, санкція пункту "г" частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Згідно з частиною 1 статті 70 Кримінального кодексу України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Як зазначалося вище, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 307 Кримінального кодексу України законодавством України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.

Водночас, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення статті 11 Конвенції, при приведенні вироку Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року у відповідність до законодавства України, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_2 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна.

Відповідно до частини 4 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

В силу частини 5 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України вирок Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року підлягає виконанню.

Відповідно до частини 6 статті 610 Кримінального процесуального кодексу України при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Чинне законодавство України передбачає відшкодування процесуальних витрат, тому з урахуванням курсу національної валюти України та курсу гривні щодо російського рубля, який згідно курсу Національного Банку України, станом на 09 липня 2018 року, складає 10 рублів - 4,1691 гривні, судові витрати в сумі 10 143 рублі еквівалентно 4 228 гривень 72 копійок.

Керуючись статтями 9 -12 Конвенції про передачу засуджених осіб, статтями 602, 610 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено до покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі) та пунктом «г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, за попередньою змовою групою осіб, в великому розмірі) із застосуванням статті 64 Кримінального кодексу Російської Федерації та з урахуванням частини 3 статті 69 Кримінального кодексу Російської Федерації - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, остання відома адреса проживання в Україні: м. Запоріжжя, вул. Єрмака, буд. 112, засудженим:

за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України до відбуття покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі;

частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України до відбуття покарання у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 22.08.2017 року, зарахувавши при цьому в строк відбуття покарання період тримання під вартою з 08.02.2017 року по 21.08.2017 року.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України вироку Желєзнодорожного районного суду м. Барнаула від 22.08.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в дохід федерального бюджету судові витрати в сумі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 72 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Я.Р. Марко

Судді: О.І.Дацюк

ОСОБА_3