Рішення № 7520142, 20.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.10 р.                     Справа № 39/207пн                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії

„Укрвуглепромтранс”, ЄДРПОУ 00180373, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Вневідомча охорона”,

ЄДРПОУ 31616053, м.Донецьк

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька,

ЄДРПОУ 34335712, м.Донецьк

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,

ЄДРПОУ 13511245, м.Донецьк

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне

товариство), ЄДРПОУ 09334300, м.Київ

про витребування майна та визнання права

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Марченко О.А.

Суддя Попков Д.О.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Тернова В.О.-по дов.

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: Вощенко В.О.-гол. спец.

від третьої особи 3: Рянська Н.В.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія „Укрвуглепромтранс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вневідомча охорона”, м.Донецьк, про:

- витребування у відповідача на користь позивача виробничо-лабораторного корпусу (Л-2), який незаконно відчужений та розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27;

- визнання за позивачем права власності на вказане вище майно.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 17.11.2009р. частково змінив підстави позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. по справі №2-а-8539/08, а також на норми ст.ст.330, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 16.02.2009р., від 19.01.2010р., в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на набуття ним права власності на спірне майно внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 05.11.2007р., тобто, на законних підставах. Крім цього, відповідач стверджує про недоведеність позивачем позовних вимог.

Ухвалою від 20.11.2008р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі міста Донецька, м.Донецьк та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк.

Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька, м.Донецьк в заяві без номера та дати, що надійшла на адресу суду 16.12.2008р., повністю підтримала правову позицію позивача.

Ухвалою від 04.12.2008р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство), м.Київ.

Згідно письмових пояснень від 06.03.2009р. №09-72/655 Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закритого акціонерного товариства), м.Київ спірне майно є забезпеченням кредитного договору згідно іпотечного договору №406-7/2007 від 05.11.2007р., укладеного між банком та відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

26.09.2007р. між ТОВ „ВЕРА”, яке діяло на підставі договору доручення від 30.03.2007р. №3 від імені ВАТ „ДХК „Укрвуглепромтранс”, та ТОВ „ІНВІК” був підписаний біржовий догровір №14.

Згідно умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ „ІНВІК” будівлю виробничо-лабораторного корпусу (літ.А-2), яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27, а ТОВ „ІНВІК” зобов’язується прийняти вказане нерухоме майно та сплатити його вартість згідно умов договору.

27.09.2007р. між позивачем та ТОВ „ІНВІК” підписаний акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а ТОВ „ІНВІК” прийняло вказане вище майно.

17.01.2008р. Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька був складений акт №51/24-011 про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Згідно вказаного акту встановлено, зокрема, факт реалізації у вересні 2007р. будівлі виробничо-лабораторного корпусу (літ.А-2), що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27, яка була описана податковим керуючим без письмового узгодження з державною податковою інспекцією.

Таким чином, як було зазначено Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька, посадовими особами позивача за період податкової застави здійснено операції відчуження майна, списання та оренди на загальну суму 406436,65 грн. без отримання письмової згоди податкового органу, чим порушено п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В постанові Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. по справі №2-а-8539/08 встановлено, що будівля виробничо-лабораторного комплексу, яка розташована за юридичною адресою позивача та яка входила до її цілісного майнового фонду, на день відчуження перебувала у податковій заставі.

Крім цього, як зазначено судом, всупереч рішень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька позивач уклав договір з товарною біржею „Даліса” про надання послуг від 22.03.2007р. №6, однією з умов якого є те, що біржа представляє інтереси, пов’язані з реєстрацією права власності, підготовкою технічної документації на нерухоме майно, узгодження відчуження з фондом та державною податковою інспекцією. Проте, за висновками суду, наведені вище вимоги товарна біржа не виконала та здійснила реалізацію спірного майна через брокерську контору „ВЕРА”.

Тобто, всупереч рішень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області й Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька та в порушення вимог статуту, ч.2 ст.75 Господарського кодексу України, Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам, затвердженого Фондом державного майна України від 08.11.2005р. №2946, Внутрішнього положення про порядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна ВАТ „ДХК „Укрвуглепромтранс”, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 12.04.2007р. №630, позивач здійснив продаж виробничо-лабораторного комплексу.

За таких обставин, Донецький окружний адміністративний суд в своїй постанові дійшов висновку, що відчуження спірного майна без погодження з Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька, дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, суттєво порушило інтереси держави та суспільства, внаслідок чого суд погодився з доводами щодо нікчемності правочину біржової угоди від 26.09.2007р. №14.

Враховуючи встановлені вище факти, а також норми ст.ст.330, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування у відповідача на користь позивача виробничо-лабораторного корпусу (Л-2), який незаконно відчужений та розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27, а також про визнання права власності на це майно.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзивах на позов від 16.02.2009р., 19.01.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 03.10.2007р. по справі №2-3622/07 задоволено позов Заприводи Валерія Миколайовича до ТОВ „ІНВІК” товарної біржі „Даліса”: визнано дійсним біржовий договір №15-Б від 01.10.2007р., укладений між Заприводою В.М. та ТОВ „ІНВІК”. Одночасно, згідно вказаного рішення визнано право власності Заприводи В.М. на придбаний у ТОВ „ІНВІК” об’єкт нерухомості, згідно біржового договору №15-Б від 01.10.2007р., який розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Власник згідно із ст.319 Цивільного кодексу України має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Як встановлено судом, 05.11.2007р. між Заприводою В.М. (як власником спірного майна) та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу, за яким Запривода В.М. продав, а відповідач купив виробничо-лабораторний корпус літ.А-2, загальною площею 1047,0 кв.м., розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27.

Відповідно до п.5 вказаного договору право власності на будівлю виникає у відповідача після повного розрахунку з продавцем за зазначену будівлю та після державної реєстрації цього договору. Продаж будівлі вчинено за 200000,00 грн. (п.3 договору від 05.11.2007р.).

Згідно відмітки, зробленої на другій сторінці договору від 05.11.2007р., останній посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Моложавим В.Г. та зареєстровано в реєстрі за №4716.

Одночасно, до матеріалів справи також надано копію нотаріально посвідченої заяви Заприводи В.М., згідно якої останнім підтверджено здійснення відповідачем розрахунків за договором купівлі-продажу від 05.11.2007р.

За таких обставин, судом встановлено факт належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 05.11.2007р.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу від 05.11.2007р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного договору були виконані сторонами, що підтверджується наданими до справи матеріалами.

Ухвалою від 31.07.2008р. Будьонівським районном судом м.Донецька скасоване рішення від 03.10.2007р., яке постановлене Будьонівським районним судом м.Донецька, провадження по цивільній справі призупинено до прийняття рішення компетентними органами відносно виявлених порушень при продажу державного майна.

Вказані обставини суд до уваги не приймає, враховуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.11.2007р., Запривода В.М. був власником спірного майна та мав право здійснювати відчуження останнього.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписом ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказувалось вище, згідно п.5 договору від 05.11.2007р. право власності на будівлю виникає у відповідача після повного розрахунку з продавцем за зазначену будівлю та після державної реєстрації цього договору.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги факт виконання відповідачем своїх зобов’язань перед Заприводою В.М. та проведення державної реєстрації договору від 05.11.2007р., за висновками суду, відповідач набув право власності на виробничо-лабораторний корпус літ.А-2, загальною площею 1047,0 кв.м., розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи позовні вимоги про витребування у відповідача визначеного вище майна та визнання права власності на це майно позивач посилається на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. по справі №2-а-8539/08, а також на норми ст.ст.330, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009р. по справі №2-а-8539/08/0570 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. по справі №2-а-8539/08.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачене право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Одночасно, як встановлено судом вище, відповідач набув право власності внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 05.11.2007р. з Заприводою В.М., тобто, на відповідній правовій підставі.

Згідно із ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, однією з підстав для застосування ст.388 Цивільного кодексу України є відсутність у особи права відчужувати майно.

За висновками суду, на момент продажу відповідачу спірного майна згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2007р., Запривода В.М. мав право здійснити таке відчуження, враховуючи надане до справи рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 03.10.2007р. по справі №2-3622/07.

Крім цього, Цивільний кодекс України встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння із якими пов'язані такі поняття, як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Відмінність між поняттями "знав" і "міг знати", полягає у ступені обізнаності про неправомірність відчуження і придбання, а також у ступені вини набувача. В першому випадку дії набувача містять ознаки умислу, у другому - необережності у здійсненні дій, що порушують інтереси інших осіб.

Взагалі ж під поняттям "знав" розуміється не лише безпосередня обізнаність особи в тому, що вона набуває майно у суб'єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що до поняття "міг знати", останнє характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг і зобов'язаний був про це знати.

Недобросовісними можуть вважатися також особи, які набули майно або зберегли його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), незалежно від того, було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст.1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа зобов'язана повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала.

Як вказувалось вище, спірне майно було придбане відповідачем на відповідній правовій підставі – укладення договору купівлі-продажу від 05.11.2007р. При цьому, як вказувалось вище, Запривода В.М. мав право здійснити продаж цього майна.

За таких обставин, враховуючи наявність у Заприводи В.М. права здійснити відчуження майна, відповідач, відповідно, не знав та не міг знати про відсутність у Заприводи В.М. права на продаж майна, внаслідок чого, відповідач є добросовісним набувачем виробничо-лабораторного корпусу літ.А-2, загальною площею 1047,0 кв.м., розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27.

Згідно із ст.388 Цивільного кодексу України майно може бути витребувано у добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

За висновками суду, спірне майно не було загублене позивачем, не було в нього викрадене. Одночасно, відсутні докази вибуття цього майна з володіння позивача не з його волі (зокрема, акт приймання-передачі від 27.09.2007р. підписаний позивачем, тобто, останній висловив своє волевиявлення на передачу спірного майна у власність ТОВ „ІНВІК”).

На підставі викладеного, за висновками суду, позивачем не доведено наявності підстав для витребування спірного майна у відповідача, внаслідок чого позов в частині вимог про витребування у відповідача на користь позивача виробничо-лабораторного корпусу (Л-2), який незаконно відчужений та розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27, підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи висновки суду про набуття відповідачем права власності на спірне майно, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на це майно також підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька, м.Донецьк, що надійшло до суду 02.11.2009р., про зупинення провадження по справі в зв’язку з прийняттям Вищим адміністративним судом України касаційної скарги по справі №2-а-8539/08 судом залишено без задоволення.

Згідно із ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

На момент розгляду цієї справи ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009р. по справі №2-а-8539/08/0570, якою було скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. по справі №2-а-8539/08, набрала законної сили.

Таким чином, підстави для зупинення провадження по цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вневідомча охорона”, м.Донецьк про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Вневідомча охорона”, м.Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс”, м.Донецьк виробничо-лабораторного корпусу (Л-2), який незаконно відчужений та розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27, про визнання за Відкритим акціонерним товариством Державною холдинговою компанією „Укрвуглепромтранс”, м.Донецьк права власності на виробничо-лабораторний корпус (Л-2), який розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Бесарабська, 27.

В судовому засіданні 20.01.2010р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя                               

Суддя Марченко О.А.

Суддя Попков Д.О.