Постанова № 75198313, 04.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3255/18 Справа № 173/2116/17 Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 липня 2014 року він був призваний до збройних сил України. Під час виконання військового обов'язку, 07 лютого 2015 року, одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, контузію головного мозку. На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців ( Протокол №4320 від 19 листопада 2015 року) було встановлено, що травма та захворювання військовослужбовця ОСОБА_2, пов'язані із захистом Батьківщини. Також зазначено, що вони в подальшому призвели до розвитку: наслідків ЗЧМТ (листопад 2014 року, лютий 2015 року контузія головного мозку) хронічної дисциркуляторної енцелофалопатії 2-3 ст., переважно в ВББ з судинними кризами з помірною вестибулоактивністю, хронічним цефалічним синдромом, вираженим антено-невротичними синдромом з тривожно-фобічною симптоматикою. 07 грудня 2015 року позивачу було первинно встановлено 3 групу інвалідності. Причина якої травма, захворювання, пов'язане із захистом Вітчизни. У 2017 році група інвалідності була підтверджена та залишена без змін. Окрім того, йому було встановлено обмеження щодо характеру та умов праці: протипоказана робота, пов'язана зі значними фізичними та нервово-психічними навантаженнями. Рекомендоване лікування у невропатолога, терапевта, санаторно-курортне лікування. Через свою інвалідність він не може вести активне громадське життя, підтримувати бажаний рівень стосунків з оточуючими і забезпечити себе та свою сім'ю матеріальними та нематеріальними благами на належному рівні, що й стало підставою звернення до суду.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача 100000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, що пов'язано з захистом Вітчизни.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково: стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивача 30000,00 грн. моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Також, вказаним рішенням з відповідача в дохід держави було стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення суду.

ОСОБА_2 своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу Міністерства оборони України не скористався.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 31 липня 2014 року був призваний до збройних сил України. Безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської області в період з 11 вересня 2014 року по 19 листопада 2014 року, з 04 лютого 2015 року по 16 квітня 2015 року, з 30 квітня 2015 року по 10 травня 2015 року, з 25 травня 2015 року по 08 липня 2015 року, з 09 червня 2015 року по 15 вересня 2015 року, що підтверджується довідкою від 01 лютого 2016 року та записами у військовому квиткові позивача.

Під час виконання військового обов'язку, 07 лютого 2015 року, одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, контузію головного мозку, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку та довідкою військової частини.

На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців (Протокол №4320 від 19 листопада 2015 року) було встановлено, що травма та захворювання військовослужбовця ОСОБА_2, пов'язані із захистом Батьківщини.

Також зазначено, що вказані травми в подальшому призвели до розвитку: наслідків ЗЧМТ (листопад 2014 року, лютий 2015 року контузія головного мозку) хронічної дисциркуляторної енцелофалопатії 2-3 ст., переважно в ВББ з судинними кризами з помірною вестибулоактивністю, хронічним цефалічним синдромом, вираженим антено-невротичними синдромом з тривожно-фобічною симптоматикою, що підтверджується витягом із протоколу та актом судово-медичного дослідження.

07 грудня 2015 року ОСОБА_2 було первинно встановлено 3 групу інвалідності. Причина якої травма, захворювання, пов'язане із захистом Вітчизни. У 2017 році група інвалідності була підтверджена та залишена без змін, що підтверджується довідками МСЕК серії 10ААГ №035491 та серії 12 ААА №072609.

Окрім того, йому було встановлено обмеження щодо характеру та умов праці: протипоказана робота, пов'язана зі значними фізичними та нервово-психічними навантаженнями. Рекомендоване лікування у невропатол МСЕК серії 10ААГ № 035491 та серії 12 ААА № 072609ога, терапевта, санаторно-курортне лікування, що підтверджується копіями довідок.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. за наявності її вини. крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України №875 від 21 березня 1991 року "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" інвалідність, як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров'я.

Відповідно до п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03 грудня 2009 року №1317 - саме медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності. Потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину інвалідності та час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Як вказують п. 12, 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМ України від 03 грудня 2009 року №1317 - причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або виконання ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було належними та допустимими доказами доведено, що отримані травми та група інвалідності є наслідком проходження військової служби, а тому він має право на відшкодування разової моральної шкоди.

В своїй апеляційній скарзі Міністерство оборони посилається на те, що позивачем не доведено, що отримані ним травми, які стали підставою встановлення йому інвалідності, безпосередньо пов'язані з військовою службою, а також на те, що позивачем не доведено вину Міністерства оборони України і що саме вони повинні виплачувати моральну шкоду.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з огляду на наступне.

По-перше, висновок МСЕК з приводу того, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи та причиною цього є травми отримані при проходженні в військової служби підтверджує факт отримання цих травм, як наслідок виконання саме військових обов'язків.

Вказаний висновок апелянтом як в суді першої інстанції не оспорювався, так і в суді апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в його спростування надано не було.

По-друге, відповідно до ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України від 26 листопада 2014 року №671, яке діє на час вирішення спору, встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

До повноважень Міністерства оборони України п.п. 81, 82 п. 4 зазначеного Положення віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або у відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти. стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили у полон в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки: здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів збройних Сил, військовозобов'язаних, призваних на збори. членів їх сімей та працівників збройних Сил.

Тож, із проаналізованих норм вбачається, що обов'язок держави відшкодувати позивачу моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як уповноважений орган державного управління, а не на військову частину чи службу СБУ України, як зазначає апелянт в своїй скарзі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №760/463/16-ц.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова