Постанова № 75197570, 04.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/9737/15-ц 22-ц/774/69/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/9737/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Гладиш К.І.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти»,

Міністерство освіти і науки України,

голова комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року, яке постановлена суддею Ваврушак Н.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» (далі - ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти») про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу, який в подальшому уточнила, пред’явивши вимоги також до Міністерства освіти і науки України та голови комісії з припинення або ліквідатора ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказала, що вона, починаючи з 24 січня 2008 року працювала в ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» на посаді вихователя.

04 листопада 2015 року за наказом голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_3 №74 к/тр від 26.10.2015 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з реорганізацією підприємства.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно проведено з порушенням встановленої законодавством процедури, зокрема: її звільнено без попередньої згоди профспілки, без врахування переважного права на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці та не запропоновано наявні вакантні посади. Окрім того, зазначила, що наказ №74к/тр від 26.10.2015 року не містить саме її прізвища на звільнення та підписано ОСОБА_3, яка не має жодних повноважень на видання та підписання такого наказу, як голова ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатор ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти».

На підставі викладеного, позивач просила суд скасувати №74к/тр від 26.10.2015 року про її звільнення, поновити її на посаді вихователя в ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти», стягнути солідарно з ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти»та Міністерства освіти і науки України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2015 року по 12.01.2017 року в сумі 1000757,25 грн., а також стягнути солідарно з ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» та ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 74к/тр від 26.10.2015 року ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України про звільнення.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України з 04.11.2015 року.

Стягнуто з ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46513 грн.

Стягнуто з ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України на користь ОСОБА_1 4600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України в дохід держави судовий збір в сумі 952,33 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя ДПТНЗ «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України з 04.11.2015 року та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі голова комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 доДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність на підприємстві відповідача змін в організації виробництва і праці, скорочення численності або штату працівників, не врахувавши наказу Дніпропетровської ОДА № 559/0/212-15 від 01.09.2015 року про створення комісії з припинення діяльності ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» на виконання наказу Міністерства науки і освіти України від 24.07.2015 року № 811. Також вказала на дотримання відповідачем приписів ст. 49-2 КЗпП України в частині попередження позивача за два місяці про наступне вивільнення та законність, у зв’язку з цим, звільнення позивача з займаної посади. Крім того, зазначила, що суд вийшов за межі позовних вимог та визнав незаконним наказ № 74к/тр від 26.10.2015 року за відсутності вимог ОСОБА_1 в цій частині та в порушення ст. 157 ЦПК України, розглядав справу протягом 1 року 6 місяців, що призвело до безпідставного збільшення періоду вимушеного прогулу, за який стягується середній заробіток. Також суд безпідставно розглянув справу за відсутності представника відповідача ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти», позбавивши його можливості надати додаткові пояснення та протокол № 11 зборів працівників МЦППВ (Терни) від 16.05.2017 року в підтвердження повідомлення 04.09.2015 року ОСОБА_1 та інших працівників реорганізованого ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» про наступне звільнення.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, голову комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 та її представника – ОСОБА_4, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог Міністерства освіти і науки України, голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється, оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, починаючи з 24.01.2008 року працювала на посаді вихователя у Професійно-технічному училищі № 86, яке було перейменоване на ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» (а.с.5).

За наказом голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_3 №74 к/тр від 26.10.2015 року «Про звільнення працівників» відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.09.2015 року № 559/0/212-15 «Про створення комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» вирішено звільнити з 04.11.2015 року працівників навчального закладу згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, закріпленого ст. 44 КЗпП України (а.с.13).

04.11.2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади у зв’язку з реорганізацією підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №74 к/тр від 26.10.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти») про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачем положень п.1 ст. 40 КЗпП України та відсутності підстав для звільнення позивача, оскільки доказів з приводу того, що у ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» відбулися зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників, суду не надано. Окрім того, звільняючи позивача, відповідач не дотримався положень ст. 49-2 КЗпП України.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1-2, 6 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, маються на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Працівника можна звільнити з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо здійснюється ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочується чисельність або штат її працівників. При цьому власне зміни в організації виробництва і праці не є підставою для звільнення. Навіть і конкретні форми змін в організації виробництва і праці реорганізація і перепрофілювання підприємства не є підставами для розірвання трудового договору, якщо не скорочується штат або чисельність працівників.

Визначати чисельність і штатний розпис є правом власника або уповноваженого ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов’язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників). Але він не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Причому власник на свій розсуд має право чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад При цьому повинні додержуватися правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників, а також правила про завчасне сповіщення виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому не пізніше ніж за два місяці.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15. Тобто, роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. При цьому роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані також і всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення».

Як вбачається із матеріалів справи, Наказом Міністерства освіти і науки України № 811 від 24 липня 2015 року «Про оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів Дніпропетровської області, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки» наказано, у пункті 1 реорганізувати юридичні особи – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти» шляхом приєднання до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у пункті 2 установлено, що Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців є правонаступником всього майна, прав і обов’язків Державного професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти».

У пункті 2.7 вказано що переведення та вивільнення працівників здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

У пункті 4.1. вказано, що з моменту призначення Комісії 1 до неї переходить управління справами Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти», а повноваження директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_6 припиняються.

У пункті 5.1. вказано, що у триденний термін слід повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію про прийняття рішення щодо реорганізації шляхом приєднання (том 1 а. с. 141-142).

На виконання вказаного наказу Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідно до видано Наказу №559/0/212- 15 від 01.09.2015 року (а. с. 143), відповідно до якого наказано у пункті 1 - створити комісію з припинення діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» шляхом реорганізації (приєднання) до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у складі: ОСОБА_2 - заступник директора з навчально-виробничої роботи Центру, голова комісії, ОСОБА_6 – директор закладу, що реорганізується.

Відповідно до пункту 6.3 голова комісії з припинення у випадку змін в організації праці, в установленому законодавством порядку має попередити працівників про їх наступне вивільнення або про зміну істотних умов праці.

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації №578/0212-15 від 10.09.2015 року «Про внесення змін до наказу департаменту освіти і науки облдержадміністрації № 559/0/212-15 від 01.09.2015 року ОСОБА_3 призначена головою комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного закладу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання діючих норм трудового законодавства позивача попереджено про скорочення її посади, однак, відповідно до акту від 04.09.2015 року «Про відмову працівника підписати повідомлення», ОСОБА_1 відмовилася від підпису про вивільнення (том 1 а.с.194).

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що у відповідача відсутнє попередження, котре ОСОБА_1 було запропоновано підписати колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи містять документ, відповідно до якого директором Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_6 відбувалося повідомлення про вивільнення працівників (том 1 а.с.149-150,191).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було дотримано порядок звільнення працівників, зокрема позивача ОСОБА_1, тому висновки суду першої інстанції про доведеність порушення відповідачем положень п.1 ст. 40 КЗпП України та відсутності підстав для звільнення позивача, оскільки доказів з приводу того, що у ДПТНЗ «Криворізький центр професійної освіти» відбулися зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників суду не надано, та висновки про те, що відповідач не дотримався положень ст. 49-2 КЗпП України, колегія суддів вважає помилковими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд, при розгляді справи про звільнення, не має право вирішувати обґрунтованість та доцільність проведеної реорганізації установи та скорочення штатів, а лише повинен з`ясувати, чи була дійсно проведена зазначена реорганізації з скороченням відповідної посади.

Таким чином, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено проведення змін в організації виробництва і праці підприємства зі скороченням працівників Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» у зв’язку із припиненням юридичної особи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1В про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення є не доведеними, а вважаючи, що вимоги про поновлення на роботі зі стягненням компенсації за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про визначення законності звільнення вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу в повному обсязі.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що апеляційна скарга голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу та постановлення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивача.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу – відмовити.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1047,57 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: