Рішення № 7519659, 11.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.10 р.                     Справа № 30/188                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши матеріали

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636)

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34008196)

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146)

про: стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року у розмірі 29524,00 грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5413,71 грн. та звернення стягнення на майно.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Ломовцев В.О. (за довіреністю №09/20-19 від 21.12.2009 року)

від Відповідача 1 – не з’явився;

від Відповідача 2 – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ, в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест”, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року у розмірі 29524,00 грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5413,71 грн. та звернення стягнення на майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 грошових зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року (а.с.10-12), договори про внесення змін (а.с.13-16), договір застави рухомого майна №15-94/19-7847/-7 від 03 грудня 2007 року (а.с.17-19), опис майна, що передається в заставу (а.с.20), договори про внесення змін до договору застави рухомого майна №15-94/19-7847/-7 від 03 грудня 2007 року (а.с.21-23), вимоги (а.с.24-25), статут Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл” (а.с.26-33), запит та відповідь на запит про перейменування (а.с. 34-35), виписку з банківського рахунку про рух коштів за період з 02.12.2007 року по 16.10.2009 рік (а.с.36), витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) (а.с.37), інформація щодо заборгованості ТОВ „ДМС Інвест” перед філією „Головне управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області” станом на 05.11.2009 рік (а.с.38), положення зі змінами про філію „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” (а.с.39- 42).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 23, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 1 ,12 Господарського процесуального кодексу.

На виконання ухвали суду Позивач 10 грудня 2009 року через канцелярію суду надав наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідачів (а.с.57-58), виписку з банківського рахунку (а.с.59), акт звіряння взаємних розрахунків підписаний з боку позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 09.11.2009 рік за кредитом 29524,00 грн., за відсотками 5471,95 грн. (а.с.61).

22.12.2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання про продовження строку справи на два місяці підписане з боку Відповідача 1 та Відповідача 2. Відповідно до п.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною. У судовому засіданні 22.12.2009 року Позивач заперечив проти продовження строку розгляду справи. З огляду на викладене, керуючись ст.69 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про продовження строку розгляду задоволенню не підлягає.

Позивач у судове засідання 11 січня 2010 року з’явився, підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач 1 та Відповідач 2 у судове засідання 11 січня 2010 року не з’явились, відзиву та доказів сплати заборгованості не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Сторони до початку судового засідання 26.11.2009 року надали до суду клопотання (а.с. 48) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2007 року між Позивачем (Банк) та Відповідачем 1 (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 (далі за текстом –Договір).

У розділі 1 Договору сторони встановили предмет договору:

- банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 75000,00 гривень на умовах передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія. (п.1.1 Договору)

- дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту – 02 грудня 2009 року, або протягом 10 банківських дні з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплату процентів у випадках, вказаних в п. 3.3.4 даного Договору. (п. 1.2 Договору)

- кредит надається із наступним цільовим призначенням: придбання матеріалів, сировини та обладнання, оплата транспортних послуг, оплата виконаних робіт, наданих послуг, сплату заробітної плати та порівняних до неї платежів та інші виробничі потреби. (п.1.3 Договору).

Згідно п.2.1 Договору кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії даного договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника з позичкового рахунку з кодом контрагента 784965, відкритого в філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, код Банку 334635, на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Після оплати Банком документів на суму, що вказана в п.1.1 даного Договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого п.1.2 даного Договору, та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого кредиту в розмірі. Який не може перевищувати обсягу такого погашення.

За надання фінансового кредиту Позичальник одноразово сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 500,00 грн., без ПДВ в строк трьох банківських днів місяця, в якому відбулося підписання даного договору, але не пізніше останнього робочого дня місяця.

За перерахування кредитних коштів на рахунки контрагентів Позичальника, відкритих не в філіях Промінвестбанку, в день перерахування Банком нараховується комісійна винагорода в розмірі 0,01 процента від суми такого перерахування. Ця комісійна винагорода сплачується Позичальником протягом 7 календарних днів, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому було здійснено нарахування цієї комісії.

Відповідно п.2.2 Договору проценти за користування кредитом нараховується Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отримання коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки в розмірі 17 процентів річних.

Нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти за користування кредитом, крім грудня, нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередньої дати нарахування та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

У грудні проценти за користування кредитом нараховуються Банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період попередній даті нарахування по 31 грудня включно та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня грудня місяця.

При остаточному поверненні кредиту проценти нараховуються Банком та сплачуються Позичальником в день остаточного повернення кредиту.

Нараховані проценти сплачуються з будь-яких поточних рахунків Позичальника на відповідний рахунок, відкритий в філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, код Банку 334635.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником у гривнях.

Згідно п.2.3 у випадку порушення Позичальником встановленого в п.1.2 даного Договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 19 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.2.2 даного Договору.

Відповідно п.2.6 Договору Забезпечення кредиту є: застава рухомого майна, що належить майновому поручителю.

Банк має право: (п.3.3.4 Договору)

Вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених даним Договором, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 банківських днів, у випадках коли:

- Позичальник не виконав в строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені даним Договором.

- Позичальником не виконуються обов’язки, прийняті нами на себе відповідно до укладених договорів забезпечення щодо наявності та належного збереження майна (майнових прав), які надані в забезпечення виконання Позичальником обов’язків за цим Договором, а також щодо їх заміни рівноцінним майном (майновими правами) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених договорами забезпечення.

- прийнято рішення щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації Позичальника;

- інша ніж Банк особа набула права стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання обов’язків Позичальника даним договором.

- порушено справу про банкрутство Позичальника

- подано позов про визнання недійним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними цього договору та/або договорів забезпечення виконання Позичальником зобов’язання за даним договором

- погіршився фінансовий стан Позичальника (наявність збиткової діяльності за даними на останню звітну дату, зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як на 50 %у порівнянні з попереднім місяцем та інше)

- позичальником порушено умови даного договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням

- позичальником відкликане будь-яку з розпоряджень на списання коштів, що були надані ним до установ банків відповідно до умов п.3.2.7 даного Договору.

- позичальником не виконані умов п.2.5 даного Договору, щодо підписання договору про внесення змін.

27 листопада 2008 року сторонами було підписано договір про внесення змін №15-93/19-5400/07-2 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року (а.с.14), у якій п.1.1 викладено у наступній редакції: „банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 29525,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія.”

30 грудня 2008 року сторонами було підписано договір про внесення змін №15-93/19-5400/07-4 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року (а.с.16), у якій п.2.2 викладено у наступній редакції: „проценти за користування кредитом нараховується Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отримання коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки в розмірі:

- 17 процентів річних з 03 грудня 2007 року

- 18 процентів річних з 23 квітня 2008 року

Нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти за користування кредитом, крім грудня, нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередньої дати нарахування та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Проценти за період з 30 жовтня 2008 року по 26 листопада 2008 року нараховується Банком 27 листопада 2008 року та сплачуються Позичальником не пізніше 30 січня 2009 року. Проценти за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року нараховуються Банком 29 грудня 2008 року та сплачуються Позичальником не пізніше 30 січня 2009 року.

При остаточному поверненні кредиту проценти нараховуються Банком та сплачуються Позичальником в день остаточного повернення кредиту.

Нараховані проценти сплачуються з будь-яких поточних рахунків Позичальника на відповідний рахунок, відкритий в філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, код Банку 334635.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником у гривнях. ”

03 грудня 2007 року між Позивачем (Заставодержатель) та ТОВ «Торговельний дім «Укр-Рос Нафта» (Заставодевець) було укладено договір застави рухомого майна №15-94/19-7847/07, відповідно п.1.1цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03 грудня 2007 року ( а також будь-яких договорів про внесення змін до нього), які укладені між Заставодержателем та ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ», далі Позичальником.

У розділі 5 Договору сторони дійшли згоди, щодо порядку звернення стягнення на майно та його реалізації:

- Згідно п.5.1 Договору Заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію у наступних випадках:

1) якщо у момент строку виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю або частково, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором.

2) незалежно від настання строку виконання Позичальником строку виконання Позичальником будь-яких зобов’язань за кредитним договором - при настанні випадків, указаних у п.3.1.4 даного договору

3) в інших випадках, передбачених законодавством

- Згідно п.5.2 Договору звернення стягнення на майно відбувається і відповідності чинного законодавства будь – яки із наступних позасудових способів на вибір Заставодержателя:

1) заставодержатель самостійно реалізує майно за заставною вартістю шляхом укладення договору купівлі-продажу майна з іншою особо – покупцем або на публічних торгах;

2) за вимогою Заставодержателя Заставодавець зобов’язаний передати майно Заставодержателю у власність за заставною вартістю

- Згідно п.5.3 Договору в іншому випадку Заставодержатель звертається до Господарського суду з вимогою про звернення стягнення на майно. Та його реалізацію одним із способів, обраним Заставодержателем та вказаним у п.5.2 даного Договору. Після отримання рішення Господарського суду на користь Заставодержателя. Майно може бути реалізоване обраним Заставодержателем способом згідно п.5.2 даного договору самостійно.

20.06.2008 року на адресу Позивача було направлено клопотання №1102/2-1040 про узгодження питання про перейменування (а.с.34).

24.06.2008 року було надано відповідь №16-10/1381 (а.с.35), у якій вказано, що Позивач не заперечує проти перейменування ТОВ «Торговельний дім «Укр-Рос Нафта» на ТОВ „ДМС Інвест Кепітл”.

27 листопада 2008 року між Позивачем та Відповідачем 2 було підписано договір про внесення змін (а.с.23) до договору застави рухомого майна №15-94/19-7847/07 від 03.12.2007 року, у якому :

1) п.1.5 Договору викладено у наступній редакції: «сторони даного Договору оцінюють майно у 32000,00 гривень «заставна вартість»

2) п.1.9 Договору викладено у наступній редакції: «місцезнаходження майна – Донецька обл.., м. Авдіївка, пров. Комсомольський, 30»

3) додаток №1 договору викладено у наступній редакції: «найменування майна – ГАЗ 3302 УБК 01 ЗНГ, 2005 року випуску, колір білий, тип тз – вантажний бортовий тентовий, № шасі Х9633020052076763; реєстраційний номер – АН 3148АТ, документ що підтверджує право власності – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС № 930986 від 17.01.2006 року; заставна вартість 32000,00 грн.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Внаслідок несплати Відповідачем 1 процентів за користування кредитними коштами Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідач 1 вимоги про повернення простроченої заборгованості, зокрема №19-25/252 від 02.02.2009 року (а.с. 24), №19-25/477 від 02.03.2009 року (а.с. 25).

Також, Відповідачу було направлено вимогу №19 -25/751 від 08.04.2009 року (а.с.25), якою на підставі п.3.3.4 кредитного договору вимагалося повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту та відсотків.

Зазначені вимоги були одержані Відповідачем 1 та залишились невиконаними та теперішнього часу.

Відтак Відповідачем 1 порушено умови кредитного договору в насідок чого утворилась заборгованість:

-          Сума кредиту в розмірі 29524,00 грн.

-          Відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 5413,71 грн. ( за період з 30.10.2008 року по 05.11.2009р.)

Позивачем на виконання ухвали суду було складено та надіслано на адресу Відповідачу акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.61).

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем 1, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно.

Відповідач 1 та Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язання та застосування наслідків їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обов’язок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань .

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі – заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається грошові зобов’язання Відповідача 1 забезпечені, серед іншого, заставою згідно з договору застави рухомого майна №15-94/19-7847/07 укладеним з Відповідачем 2, як у світлі наведених норм є належною підставою для виникнення відповідного забезпечення.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від повернення суми кредиту , сплатити процентів.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та заборгованості про процентах :

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що факт наявності непогашеної заборгованості вбачається із наданих Позивачем до справи матеріалів і Відповідачам всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не спростована, а наданий Позивачем розрахунок є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 29524,00., суму заборгованості за процентами 5413,71 грн.

Відносно вимог Позивача про звернення стягнення на предмет застави позиція суду полягає в наступному:

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

В силу статті 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (ст.26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

За приписами ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

З огляду на встановлені судом обставині порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на майно шляхом продажу цього майна Позивачем від свого імені третім особам у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.20 Закону України „Про заставу” суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34008196), Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5400/07 від 03.12.2007 року у розмірі 29524,00 грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5413,71 грн. та звернення стягнення на майно задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест”, м.Донецьк (ідентифікаційний код 34008196) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) заборгованість у розмірі 29524,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 5413,71 грн. та звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на рухоме майно передане Товариством з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) у заставу на підставі договору застави рухомого майна №15-94/19-7847/107 від 03.12.2007р., Договір про внесення змін від 27.11.2008р. до Договору застави рухомого майна №15-94/19-7874/07 від 03.12.2007р., а саме: автотранспортний засіб ГАЗ 3302 УБК 01 ЗНГ, 2005 року випуску, колір білий, тип тз – вантажний бортовий тентовий, № шасі Х9633020052076763; реєстраційний номер – АН 3148АТ. Документ, що підтверджує право власності – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС № 930986 від 17.01.2006 року.

Визначити спосіб реалізації застави шляхом продажу цього майна Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк будь-якій особі, в порядку встановленому законом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34008196) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м.Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 174,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30962146) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м.Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 174,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 11.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.01.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя