Постанова № 75192385, 04.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4395/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 березня 2018 року (прийняте у місті Львові суддею Стрельбицьким В.В. о 16 год. 54 хв.; складене у повному обсязі 06 березня 2018 року) в адміністративній справі № 461/8702/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Галицького районного суду м.Львова із вказаним позовом та просила визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівської міської ради № 2491 від 05.10.2017 «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18.10.2012 між нею та Львівською міською радою укладено договір оренди землі строком до 22.03.2017, у відповідності до п. 8 якого, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

04.01.2017 вона подала заяву з проханням продовжити договір оренди. Однак, лише 14.08.2017 їй було надіслана листа, згідного якого рішення з питання продовження договору оренди не прийнято. Вона надалі продовжила користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки жодних заперечень не надходило, а відтак, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

01.09.2017 вона повторно звернулась із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки. Згідно відповіді Департаменту містобудування ЛМР № 2403-5276 від 18.10.2017, 05.10.2017 прийнято ухвалу «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1». Вважає вказану ухвалою протиправною, оскільки така прийнята з порушенням процедури ухвалення рішення, зокрема ст. 62 Регламенту Львівської міської ради, Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 березня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2491 від 05.10.2017 «Про відмову ФОП ОСОБА_2 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Львівська міська рада, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач діяв у межах своєї виключної компетенції. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано положення, які визначають процедуру продовження договорів оренди землі, та неможливість відповідачем скасування свого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, з таких підстав.

Як встановлено судом, 18.10.2012 між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону строком до 22.03.2017 (а.с. 9 - 10).

Згідно із п. 8 цього договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору має повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

04.01.2017 позивач звернулася до міського голови м. Львова із заявою про продовження договору оренди землі за адресою: м. Львів, пл. Липнева, 1 (а.с. 16).

14.08.2017 Департамент містобудування Львівської міської ради листом за № 2403-4210 повідомив ФОП ОСОБА_2 про те, що проект ухвали «Про продовження ФОП ОСОБА_2 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1» розглядався на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 20.07.2017 та не набрав необхідної кількості голосів на підтримку (а.с. 17).

А 05.10.2017 прийнято ухвалу за № 2491 «Про відмову ФОП ОСОБА_3 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1» (а.с. 22).

Вважаючи, що зазначена ухвала є незаконною, ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм законодавства, а тому така підлягає скасуванню. При цьому, вимога позивача щодо визнання оскаржуваної ухвали нечинною не відповідає способам захисту, передбачених ст. 5 КАС України, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Разом з тим, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та надалі виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява мотивована тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно не продовжив договір оренди земельної ділянки.

За таких умов фактично предметом позову у цій справі є право орендаря на продовження строку договору оренди, отже предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах. У такому випадку суб'єкт владних повноважень діє як учасник договірних правовідносин.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 17.04.2018 у справі № 461/980/16-а.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що за наявності підстав, встановлених, зокрема, статтею 238 цього Кодексу, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку, а провадження у справі закриттю у відповідній частині.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, помилково вважаючи, що такі мають ознаки публічно-правового характеру.

Керуючись ст.ст. 229, 238, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 березня 2018 року в адміністративній справі № 461/8702/17 скасувати.

Провадження у справі № 461/8702/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк Постанова складена у повному обсязі 09 липня 2018 року.