Постанова № 75192214, 02.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

02 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1073/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вельми І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В.) від 13.03.2018р. (повний текст рішення складено 16.03.2018 р.) по справі №820/1073/18

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат

про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22 вересня 2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті 53 протоколу №4 від 19.01.2018 року, що стосується позивача;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22.09.2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( з урахуванням раніше виплаченої суми).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем по справі безпідставно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22 вересня 2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті 53 протоколу №4 від 19.01.2018 року, що стосується позивача.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22.09.2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( з урахуванням раніше виплаченої суми).

Не погодившись із судовим рішенням, Міністерством оборони України продано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зазначив, що оскільки позивач скористався своїм правом вибору підстави на отримання одноразової грошової допомоги (компенсації), отримав її відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено право особи на переобрання підстави на отримання допомоги або відмови від отриманої допомоги, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не має.

Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засідання суду апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник Харківського обласного військового комісаріату у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Міністерства оборони України, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач - старший прапорщик у відставці, з 26.11.1980 року по 31.12.2002 року проходив військову службу у Збройних силах України. З 07.01.1988 р. по 14.04.1988 р. брав участь у ліквідації наслідків: аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі довідки про хворобу в/ч А-1926 № 84/347 від 19.11.2002 року визначено, що позивач обмежено придатний до військової служби, і цієї ж довідкою встановлено причинний зв'язок між його хворобами і його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30.11.2002 року наказом командувача навчального авіаційного командування № 47-мп позивача звільнено в запас відповідно до пункту 63 підпункту "в" (за станом здоров'я).

Із списків частини позивача виключено з 01.01.2003 року наказом командира в/ч А 4104 № 253 від 31.12.2002 року

Позивач отримав суму 2000 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 25% втрати працездатності від 31.12.2002 року та суму 2000 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 50% втрати працездатності від 01.01.2003 року, що підтверджується довідкою Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" №172 від 21.03.2016 року.

25.05.2005 року на підставі первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності відповідно до акту огляду МСЕК серія ХАР-03 №046389 від 25.05.2005 року.

14.06.2007 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 01.06.2007 року відповідно до акту огляду МСЕК серія ХАР-06 №028222.

22.09.2010 року на підставі повторного огляду позивачу встановлена ІІ група інвалідності безстроково відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК серія ХАР-08 №017687.

Управлінням соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області позивачу 22.06.2005 року виплачено компенсацію у сумі 189,60 грн. та компенсацію 11.10.2010 року у сумі 94,80 грн., що підтверджується довідкою УСЗН Чугуївської міської ради №1032 від 15.03.2016 року.

Зазначені суми коштів повернуті позивачем на рахунки Державного бюджету, що підтверджується довідкою Чугуївського управління ДКСУ Харківської області №01-40/270 від 29.03.2016 року.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 16.06.2005 року, вкладка №622409 с від 21.06.2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2106 року у справі №642/2215/16-а зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів документи та висновок щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

За результатами розгляду документів, поданих ХОВК на виконання зазначеного вище рішення суду, відповідачем прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 118 від 29.12.2016 року, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва у справі №760/275/17 від 11.08.2017 року скасовано п.21 рішення комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.12.2016 року № 118 та зобов'язано розглянути питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням раніше виплаченої суми.

За результатами розгляду поданих документів та з урахуванням рішення суду від 11.08.2017 року у справі №760/275/17 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яке оформлено протоколом № 4 від 19.01.2018 року (п.53).

Вважаючи, що вказане рішення є протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. А тому, оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в призначення та виплаті одноразової грошової допомоги, позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.ч. 2, 9 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв.

Відповідно до п.3 Порядку №975, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пункту 6 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п.12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що позивачем вже було здійснено свій вибір, скориставшись нормами ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими передбачено отримання компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Така одноразова компенсація виплачувалася учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з ст. 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач скористався правом вибору одноразової грошової допомоги, то повернення виплачених йому коштів до Державного бюджету України не змінюють факту обрання виду одноразової грошової допомоги.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в свої постанові від 27.03.2018 по справі №760/8809/17, зазначивши, що оскільки позивач отримав допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є можливим.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вимога заявника отримувати більший розмір соціальної виплати (пенсії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки Суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10) та інш.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивача, зважаючи на чіткі приписи п.7 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Колегія суддів відхиляє твердження представника позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги з посиланням на судові рішення у справах №642/2215/16-а та №760/275/17, оскільки вказані судові рішення були фактично виконані, а у відповідності до положень ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Висновки суду першої інстанції щодо протиправності п. 53 протоколу №4 від 19.01.2018 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. по справі №820/1073/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України третя особа Харківський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 09.07.2018 року.