Рішення № 7519074, 11.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.10 р.                     Справа № 21/245                               

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійнийкомбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь

до відповідачів: 1) Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” м. Донецьк,

3) Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка

про стягнення 2 338,20грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Шевелев В.Г. - юр.

відповідача 1: Гарбузова Т.О. - юр., Мурашко М.В. - заст. нач. служби

відповідача 2: не з’яв.

відповідача 3: Бичков О.Є. – заст. нач. юр. від.

Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Державного підприємства “Донецька залізниця”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” та Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” пред’явлено позов про стягнення збитків, які виникли у зв’язку з несхоронним перевезенням вантажу (коксовий дріб’язок), відправленого позивачу 13.07.09р. за залізничною накладною на групу вагонів №51663018 у напіввагоні № 64091457, у сумі 2 338,20грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після прибуття вагону на станцію призначення перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційним актом.

Заявою від 11.01.2010р. позивач наполягає на стягненні суми позову 2 338,20грн. з кожного із відповідачів. Тим самим позивач збільшив позовні вимоги і загальна сума позову складає 7 014,60грн.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що:

- виявлену і зафіксовану на станції призначення технічну несправність вагону, а саме – відсутність арміровочного листа люків 6-7, так само як і конксруктивні зазори 10-30мм, вантажовідправником на порушення ст.31 Статуту залізниць України і п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не було усунено перед завантаженням;

- відповідно до ст.917 Цивільного кодексу України відправник вантажу має право відмовитись від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу;

- якщо відправник не відмовивсь від непридатного для перевезення вантажу наданого транспортного засобу, то відповідальність за втрату, недостачу вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (роз’яснення президії ВГСУ від 29.09.08р. № 04-5/225);

- позивачем не доведена ціна одиниці продукції.

Вантажовідправник (ВАТ “Авдіївський коксохімзавод”) позов не визнав і у судовому засіданні пояснив, що відвантаження продукції за спірною відправкою здійснене заводом на виконання умов договору № ДУК-03/09-3-п/949/08/Сб від 1.10.08р., укладеного з ТОВ “Метінвест холдинг”.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала про порушення справи направлена йому рекомендованим листом і поштою вручена 28.12.09р., що підтверджено повідомленням про вручення), не заперечив проти позовних вимог, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, відзив на позов і витребувані документи господарському суду не надав, у зв’язку з чим справа на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 11.01.2010р.

Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 16-00год. 11.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

13.07.09р. Відкрите акціонерне товариство “Авдіївський коксохімзавод” по залізничній накладній на групу вагонів №51663018 у 4-х напіввагонах відвантажило позивачу коксовий дріб’язок 0-10мм (вологий). Серед відвантажених був і вагон № 64091457, за даними накладної вага нетто вантажу у якому - 46,35 т.

Позивач є покупцем коксового дріб’язку за договором № ДУК-03/08-2-р/8192, укладеним 14.12.07р. з ТОВ “Метінвест холдинг”. За цим договором вантажовідправником є ВАТ “Авдіївський коксохімзавод”, ціна 1т сухої ваги коксового дріб’язку згідно специфікації – 300,00грн. (без ПДВ).

У свою чергу ТОВ “Метінвест холдинг” є покупцем коксового дріб’язку за договором № ДУК-03/09-3-п/949/08/Сб, укладеним 01.10.08р. з ВАТ “Авдіївський коксохімзавод”. За цим договором ціна 1т сухої ваги коксового дріб’язку згідно специфікації – 270,00грн. (без ПДВ).

На станцію призначення зазначений вагон прибув 16.07.09р., де на підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі, про що станцією Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми від 16.07.09р. №1-087) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт БН 698948/187 від 16.07.09р., згідно з яким:

·          вагон технічно не справний, відсутні арміровочні листи люків №№ 6-7, конструктивні зазори від 10мм до 30мм;

·          інші люки і двері справні і закриті;

·          витікання вантажу відсутнє;

·          навантаження у вагоні над 1-5 люками рівномірне, нижче рівня бортів на 50см;

·          поверхня вантажу не маркована;

·          над 6-7 люками є заглибина розміром 2000мм х 2000мм х до днища вагону;

·          зважування вагону проводилося на 150-тонних електронних вагах станції Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону;

·          вага нетто зважування вантажу 38,9 т (брутто 61,1 т, тари з брусу 22,2 т), нестача вантажу складає 7,45 т проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці – заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками; з боку одержувача – прийомоздавальником.

Позивач просить стягнути з кожного з відповідачів збитки, які виникли у зв’язку з несхоронністю вантажу, у сумі 2 338,20грн. Загальна сума позову складає 7 014,60грн.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 1 973,97грн. із розрахунку: 6,0925 т (нестача вантажу в перерахунку на суху вагу і з урахуванням норми недостачі 2%) х 324,00грн. (вартість 1т коксового дріб’язку (суха вага), зданого до перевезення + ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за рахунок перевізника частково у сумі 1 973,97грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає, так як позивачем сума нестачі розрахована з урахування норми недостачi 1%, а потрібно було брати норму нестачі 2%, оскільки вантаж був вологий (п.27 Правил видачі вантажів).

Позов до вантажовідправника і постачальника заявлений без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.

Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення (Авдіївка) або на одній із проміжних станцій (Ясинувата, Волноваха) під час перевезення, яке здійснювалось протягом 3 діб на відстань 128км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Маріуполь-Сортувальний, це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов’язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов’язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні для перевезення відповідного вантажу" не тотожні. Їх варто розрізняти, тому що вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, 1, п/р 2600700016329 у філії ВАТ “Укрексімбанк” в м. Маріуполі, МФО 335957, код ЄДРПОУ 00191129) 1 973,97грн. основного боргу (вартість нестачі), 28,70грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 66,41грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” і Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                               

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

3 – відповідачам.

Виконала:

Тел.381-91-18