Рішення № 7519037, 14.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.10 р.                     Справа № 22/113                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєга ком», м.Славутич Київської області, ЄДРПОУ: 34845536,

до відповідача Приватного підприємства «Дінікс-компані», м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ: 30585302,

про стягнення 257202,66 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Чепіжко С.Д. – по довіреності, Герасименко С.В. – по довіреності,

від відповідача: Борняков І.О. – по довіреності, -

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 13.01.2010р. по 14.01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєга ком», м.Славутич Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства «Дінікс-компані», м.Горлівка Донецької області, про стягнення 257202,66 грн., у тому числі основного боргу в розмірі 248587,50 грн. та пені у сумі 8615,16 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №09/04/09 від 09.04.2009р., а саме на простроченні грошового зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №09/04/09 від 09.04.2009р. разом із специфікацією до нього; видаткових накладних №Д-1 від 04.06.2009р., №Д-2 від 05.06.2009р., №Д-3 від 25.06.2009р.; товарно-транспортних накладних від 04.06.2009р., 05.06.2009р. та від 25.06.2009р.; претензії №1 від 16.07.2009р.; накладних №Д-1 від 04.06.2009р., №Д-2 від 05.06.2009р., №Д-3 від 25.06.2009р.; актів прийому-передачі від 06.06.2009р., 09.06.2009р. та 31.08.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 549-550, 655, 692 Цивільного кодексу України.

22.10.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області Відповідачем наданий відзив №68 від 16.10.2009р. на позовну заяву, за змістом якого останнім позовні вимоги не визнано у повному обсязі. В обґрунтування наведеного Відповідач посилається на порушення Позивачем норм права, викладених у ст.525 Цивільного кодексу України та договірних зобов’язань щодо строків поставки у односторонньому порядку, а також здійсненні поставки товару за спірним договором у кількості меншій ніж визначено Позивачем у позові. Крім того, Приватним підприємством „Дінікс-компані” зазначено, що за умовами договору поставки №09/04/09 оплата вартості поставленого товару здійснюється протягом 10 банківських днів з дати акта приймання товару на складі Покупця. Оскільки зазначені акти сторонами не підписано, строк оплати у відповідності до ст.526, ч.2 п.1 ст.530 Цивільного кодексу України на теперішній час не настав. Отже, вимоги стосовно стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій є безпідставними та неправомірними. На підтвердження даних обставин Відповідачем представлені суду копії протоколів звірки об’ємів продукції від 04.06.2009р., 05.06.2009р. та 25.06.2009р., що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

У судовому засіданні 19.11.2009р. представником Позивача заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача у розмірі 257202,66 грн. (р/р26002002798000 у ЗАТ „Донгорбанк”, м.Донецьк, МФО 334970). Підставою застосування даних заходів визначено нездійснення оплати товару в повному обсязі або частково та його неповернення, що свідчить про фактичне використання продукції у господарський діяльності. Одночасно Товариством з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” викладена правова позиція стосовно зазначеної Відповідачем різниці поставленої кількості товару, що ґрунтується на безумовному виконанні вимог ст.526 Цивільного кодексу України, а також посиланні на товарно-транспортні накладні, у відповідності до яких Покупцю із залученням відповідного перевізника передано товар у загальній кількості 99,435м3 на суму 248587,50 грн., та приписи ст.ст.11, 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

У доповненні до відзиву на позовну заяву №36 від 20.11.2009р., що наданий суду Відповідачем 23.11.2009р., останній спростовує наведені Позивачем доводи вказуючи на наявність видаткових накладних №Д-1 від 04.06.2009р., №Д-2 від 05.06.2009р. та №Д-3 від 25.06.2009р., що підписані представниками сторін та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєга ком”, згідно з якими Продавцем передано, а Покупцем прийнято товар у загальній кількості 90,036 м3 на суму 225090,00 грн. Також Приватним підприємством „Дінікс-компані” підтверджена позиція викладена у відзиві №68 від 16.10.2009р. на позовну заяву щодо відсутності права вимоги Позивача стосовно стягнення суми основного боргу, оскільки акти, визначені у п.5.1 договору поставки, сторонами не підписані.

При цьому, у судовому засіданні 13.01.2010р. представником Відповідача представлено суду банківську виписку, платіжне доручення №1037 від 18.09.2009р., якими останній підтверджує часткову оплату поставленого товару у сумі 20000,00 грн.

13.01.2010р. через канцелярію суду Позивачем надано клопотання у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” змінено позовні вимоги та фактично заявлено стягнення суми основного боргу у розмірі 205090,00 грн., а також ним долучено до матеріалів справи акти прийому-передачі від 06.06.2009р., 09.06.2009р. та 31.08.2009р., підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, враховуючи що ці дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-кого, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у розмірі, визначеному у наведеному клопотанні.

Представник Відповідача позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві та доповненні до нього.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” та Приватним підприємством „Дінікс-компані” укладено договір №09/04/09 зі строком дії у відповідності до п.10.1 до 31.12.2009р.

Оцінивши зміст договору №09/04/09 від 09.04.2009р., з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України).

В силу ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та пункту 1.1 Договору, а також специфікації №1, що є невід’ємною частиною Договору, Позивач (Продавець) протягом терміну дії договору, у порядку та на умовах, визначених ним, зобов’язується передавати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Покупець зобов’язується приймати цей товар та сплачувати за нього встановлену грошову суму. Кількість, ціна, найменування, асортимент, технічні умови і графік постачання якого зазначені у специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.

З метою додержання ч.4 ст.265 Господарського кодексу України та за приписами п.1.2 договору №09/04/09 від 09.04.2009р. його умови викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року).

Пунктом 3.1 Договору визначено здійснення поставки на умовах EX WORKS, місце відвантаження Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєга ком»: Україна, Київська область, місто Славутич, Промбаза, Будівників, 6.

За змістом розділу 22 Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) термін EX WORKS (ФРАНКО-ЗАВОД) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи іншому названому місці без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов’язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв’язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Приймаючи до уваги зміст доданої до матеріалів справи специфікації №1 до договору №09/04/09 від 09.04.2009р. сторони дійшли домовленості щодо технічних умов на виготовлення заготовок пиломатеріалу протягом 2009р. у кількості 6000,000 м3.

За приписами п.2.3 договору поставки по факту приймання товару по кількості і якості повноважні представники Продавця та Покупця повинні скласти акт приймання на кожну партію товару, в якому можуть бути відображені претензії щодо якості товару у разі їх наявності.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у розмірі 100% від вартості товару протягом 10 банківських днів з дати акту приймання товару на складі Покупця.

Враховуючи зазначене, положення укладеного між сторонами договору, строк поставки чітко не визначений як і передумови оплати товару. З даного виходить, що Відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару протягом відповідного терміну з дати акту приймання партії товару.

При цьому, на підставі п.5.4 договору при наявності за Покупцем заборгованості незалежно від причини її виникнення Продавець може відмовити Покупцю у поставці чергової партії товару згідно з графіком постачання. При цьому відповідальність у даному випадку до Продавця не застосовується.

Отже, сплата поставленої партії товару не обумовлена необхідністю постачання всього обсягу продукції, обумовленого у специфікації до спірного договору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

У матеріалах справи місяться представлені суду видаткові накладні №Д-1 від 04.06.2009р., №Д-2 від 05.06.2009р., №Д-3 від 25.06.2009р. підписані уповноваженими представниками сторін, право підпису яких первинної документації не спростовано у порядку, визначеному процесуальним законом, та скріплені печатками обох сторін.

При цьому, у кожній з накладних, як правова підстава здійснення поставки товару, зазначений договір №09/04/06 від 09.04.2009р.

Відповідно до змісту визначених документів Позивач передав, а Продавець прийняв товар у загальній кількості 90,036 м3 на загальну суму 225090,00 грн. Даний факт також підтверджують складені Продавцем та Покупцем акти прийому передачі товару 06.06.2009р., 09.06.2009р. та 31.08.2009р.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні та акти є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару у загальній кількості 90,036 куб.м. та прийняття цього товару останнім.

Одночасно, слід зазначити, що акти приймання товару не містять будь-яких зауважень стосовно кількості, якості або інших негативних відомостей щодо поставленого товару.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України у межах договору поставки №09/04/06 від 09.04.2009р.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням даної норми матеріального права, дат складання актів прийому-передачі від 06.06.2009р., 09.06.2009р. 31.08.2009р. та приписів п.5.1 договору поставки, суд вважає, що моментом виникнення права вимоги у Позивача щодо здійснення оплати Відповідачем за накладною №Д-1 від 04.06.2009р. є 22.06.2009р., за накладною №Д-2 від 05.06.2009р. – 24.06.2009р. та за накладною №Д-3 від 25.06.2009р. - 15.09.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2009р. Відповідачем здійснена часткова оплата вартості отриманого ним товару у загальній сумі 20000,00 грн., проте, в подальшому Приватним підприємством „Дінікс-компані” розрахунки не проводились.

Враховуючи вищенаведене, в порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником щодо сплати товару загальною вартістю 205090,00 грн. на момент прийняття рішення суду – не виконане.

За викладених обставин, право вимоги Позивача щодо оплати несплаченої частини вартості прийнятого товару у відповідності до приписів ст.530 Цивільного кодексу України на дату подання позову є наявним.

Доводи Відповідача, наведені у відзиві та доповненні до нього, судом не прийнято до уваги, оскільки за висновками суду вони спростовані вищевикладеними обставинами.

На підставі зазначеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” щодо стягнення з Приватного підприємства „Дінікс-компані” суми заборгованості за договором №09/04/09 від 09.04.2009р. у розмірі 205090,00 грн. є правомірними, обґрунтованими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, клопотання Позивача стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача у розмірі 257202,66 грн., що знаходяться на рахунку №26002002798000 у ЗАТ „Донгорбанк”, м.Донецьк, МФО 334970 не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд вважає, що викладені доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову є лише особистим припущенням Позивача, які не підтверджуються фактичними даними. Товариством з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” не надано жодного доказу у підтвердження можливого суттєвого зменшення розміру грошових сум на поточному рахунку Відповідача або їх зникнення в повному обсязі. В матеріалах справи вони не міститься та до заяви не додані. Крім того, розмір визначених у клопотанні про запровадження заходів до забезпечення позову грошових коштів не виповідає сумі наявної заборгованості Приватного підприємства „Дінікс-компані”.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, жодних доказів в підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову Позивачем суду не представлено.

Приймаючи до уваги наведене, доводи Позивача щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення господарського суду у разі не застосування заходів до забезпечення позову заявником не доведені, тому є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєга ком”, про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог залишено без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєга ком», м.Славутич Київської області, до Відповідача, Приватного підприємства «Дінікс-компані», м.Горлівка Донецької області, про стягнення 205090,00 грн. основного боргу задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Дінікс-компані» (84637, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-Міський район, пр.-т Перемоги, б.103, р/р2600200279800 у ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” (07100, Київська область, м.Славутич, Ризький квартал, буд.8, кв.29, р/р26008098941600 у АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) суму заборгованості у розмірі 205090,00 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Дінікс-компані» (84637, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-Міський район, пр.-т Перемоги, б.103, р/р2600200279800 у ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєга ком” (07100, Київська область, м.Славутич, Ризький квартал, буд.8, кв.29, р/р26008098941600 у АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 2050,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,18 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.За згодою сторін у судовому засіданні 14.01.2010р. оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

6.Повний текст рішення підписано 15.01.2010р.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя