Рішення № 7518959, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р.                     Справа № 38/302                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал -1” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк

про стягнення 31 475,28грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал -1” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 23 721,20грн., пені у розмірі 2852,00грн., інфляційні у розмірі 3908,38грн., 3% річних у розмірі 993,70грн. та суми витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на видачу нафтопродуктів по заправних картках ТОВ “НИКОНОР” № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

25.11.2009р. на адресу господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 23721,20грн., сплачену за нафтопродукти; суму сплаченого державного мита у розмірі 314,75грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн. та суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн.

Крім того, позивач просить суд залучити до матеріалів справи оригінали заправних карток (4150л.), які залишилися нереалізованими та рахунок №622 від 07.05.2008р.

Заява судом розглянута прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

26.11.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 20.11.2009р. № 14/4-20/5921, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „НИКОНОР” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 34423866) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83062, м. Донецьк, Ленінський район, просп. Ленінський, 4А.

15.12.2009р. від позивача надійшли пояснення по справі, претензія від 16.03.2009р. та докази направлення претензії відповідачу.

Пояснення та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не представив, та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено відміткою канцелярії суду. Проте на адресу господарського суду повернулись конверти направлений на адресу відповідача з відміткою “вибули”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” (за договором – продавець, далі – відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал -1” (за договором –, далі покупець – позивач) було укладено договір на видачу нафтопродуктів по заправних картках ТОВ “НИКОНОР” № 0706/07-Т2 (далі – Договір), згідно умов якого, продавець зобов’язався продавати нафтопродукти (далі-товар) і забезпечувати видачу товару на постійній основі, а покупець зобов’язався купувати.

Розділом 2 договору сторони визначили порядок розрахунку та ціну товару.

Оплата за кожну партію товару проводиться на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем партії товару незалежно від його вибірки (п.2.1).

Підставою для оплати товару є рахунки-фактури, що виставляються продавцем. Одержання товару провадиться на підставі оформлених накладних на отримання товару, що є невід’ємною частиною договору. Ціна на кожну партію товару вказується в рахунку-фактурі та накладній на одержання товару (п.2.2).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.5).

Розділом 3 сторони визначили порядок заправлення. Так, видача товару проводиться на автозаправних станціях, зазначених у Додатку 1 до договору, будь-якій особі, що пред’явила заправну картку (п.3.3).

Розділом 4 договору сторони визначили свої обов’язки.

Відповідно до п.4.1. покупець зобов’язується вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару.

Пунктом 4.2 передбачено, що продавець зобов’язаний забезпечити заправлення автомобілів покупця на підставі пред’явлених заправних карток, отриманих на підставі цього договору (п.4.2.1). Продавець зобов’язується забезпечувати збереження товару, що переданий та належить покупцю, до повної вибірки всієї оплаченої партії (п.4.2.3).

У випадку неможливості продавця відпустити покупцю оплачений товар, продавець повертає покупцю сплачену за товар суму протягом 10 банківських днів після повернення покупцем заправних карток (п.4.2.4).

П’ятим розділом договору сторони визначили відповідальність сторін. Так, у випадку невиконання продавцем зобов’язань згідно п.4.2.4 договору, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми (п.5.2).

Накладання на винну сторону відповідальності, передбаченої цим договором, не звільняє сторону від виконання даного договору. Обов’язок сплати будь-яких санкцій за цим договором виникає після пред’явлення протилежною стороною вимоги про це.

Відповідно до п.8.2. договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р., і далі може бути пролонгований за згодою сторін, а в частині фінансових зобов’язань – до повного виконання зобов’язань сторонами. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що додаткових угод на продовження строку дії договору між сторонами не укладалось.

Проте з матеріалів справи вбачається, що сторонами здійснені конклюдентні дії, направлені на продовження дії договору, у тому числі, і на час виникнення заявлених у позові вимог.

З наданих позивачем документів вбачається, що позивач відповідно до умов договору № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р. придбав у відповідача нафтопродукти на суму 90583,33грн. (без ПДВ) 108700,00грн. (з ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями від 08.05.2008р. №655, №656 та видатковою накладною №563 від 08.05.2008р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору, товар видається покупцю на автозаправних станціях, зазначених у Додатку до договору, на підставі заправних карток на придбану кількість товару.

Позивач отримав від відповідача заправні картки на придбану кількість товару, проте з 20 травня 2008р. на автозаправних станціях перестали обслуговувати вищевказані заправні картки.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов’язку щодо заправлення автомобілів покупця на підставі пред’явлених заправних карток.

Позивач 16.03.2009р. направив на адресу відповідача претензію, що підтверджується поштовою квитанцією наявною в матеріалах справи. В направленій претензії позивач вимагав від відповідача сплатити суму нереалізованих карток на паливо на суму 23721, 20грн., оскільки реалізувати вказані картки, або повернути їх відповідачу не уявляється можливим з вини останнього. Відповідач претензію залишив без реагування та задоволення.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не забезпечив заправлення автомобілів позивача, не надав позивачу можливості повернути заправні картки, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість.

25.11.2009р. позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 23721,20грн., сплачену за нафтопродукти; суму сплаченого державного мита у розмірі 314,75грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн. та суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн.

Тобто, уточненням до позовної заяви позивач зменшив ціну позову на суму пені у розмірі 2852,00грн., інфляційних у розмірі 3908,38грн., 3% річних у розмірі 993,70грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., видаткову накладну №563 від 08.05.2008р, претензію, платіжні доручення від 08.05.2008р. №655, №656, уточнення до позовної заяви від 23.11.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору на видачу нафтопродуктів по заправних картках № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., продавець (відповідач) зобов’язався продавати нафтопродукти (далі-товар) і забезпечувати видачу товару на постійній основі, а покупець (позивач) зобов’язався купувати (п.1.1).

Оскільки відповідач не забезпечив заправлення автомобілів позивача за договором, та не надав можливість повернути заправні картки в повному обсязі, вимога позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 23721,20грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом. 06.11.2008р. між підприємством позивача та СПД фізичною особою Халіловою Наталією Кронидівною укладено договір №06/11/2008 про надання послуг адвоката, яким передбачено надання юридичних послуг у зв’язку з розглядом у господарському суді справи за позовом позивача до боржника ТОВ “Никонор”.

За умовами договору підприємство позивача виплачує адвокату гонорар за весь період у розмірі 2 500,00грн. Порядок виплати гонорару: в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок адвокату, шляхом перерахування 100% розміру суми, вказаної в рахунку-фактурі або в касу.

Оплата послуг адвоката підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру серією №07 від 06.11.2008р., яка міститься у матеріалах справи. Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Халілової Н.К. у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 38/302, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн. істотно завищеною. З огляду на викладене, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, та враховуючи те, що Халілова Н.К. в жодному судовому засіданні участь не брала, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 38/302, а також враховуючи зменшення позивачем позовних вимог грошового характеру, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на правову допомогу адвоката, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 1500,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 224, 229 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал -1” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 23721,20грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк (83062, м. Донецьк, пр.Ленінський,4А, ЄДРПОУ 34423866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-1” м.Київ (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького/М. Коцюбинського, 66/2, н/п №51, літ. А ЄДРПОУ 23498770) заборгованість в сумі 23721,20грн., держмито у сумі 237,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 177,86грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1500,00грн.

Повернути позивачу зайве сплачену суму державного мита у розмірі 178,17 грн.

Видати довідку.

Рішення оголошено у судовому засіданні 12.01.2010 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі