Постанова № 75189160, 05.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 911/136/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018

у справі № 911/136/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Приватного підприємства "Автомагістраль"

про стягнення 325 071,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 16.01.2018 №60 до приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення 315114,08 гривень у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором про виконання робіт №19/05 від 19.05.2015.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Автомагістраль" на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 233 498,17 грн. основного бору, 73 402,35 грн. інфляційних втрат, 18 171,10 грн. 3% річних та 4 876,07 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2018 у справі № 911/136/18 стягнуто з відповідача на користь позивача 10 925,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18 та прийти нову постанову про відмову в задоволенні позову, в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у сумі 89 238,47 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи та тим, що оскільки сторонами в договорі, а саме: у п. 7.2.7, встановлено, що загальний розмір відповідальності за цим договором не може перевищувати 1% від вартості порушених ними зобов'язань, то у позивача відсутні правові підстави для покладення на відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України у більшому розмірі, ніж передбачено договором

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Автомагістраль" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 910/20606/17. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Згідно із ч. 1 ст. 268 ГПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотання учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно із ч. 5 ст. 252 ГПК України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просить викликати у судове засідання учасників справи.

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18. Завершено підготовчі дії у справі № 911/136/18. Призначено справу до розгляду на 05.07.2018.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 05.07.2018 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

03.07.2018 від представника відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 911/136/18 у зв'язку із участю представника відповідача у іншому судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглядом поданого клопотання встановлено, що підстави для його задоволення відсутні, у зв'язку із тим, що причини неявки у судове засідання визнані судом неповажними, оскільки керівник відповідача не був позбавлений права направити у судове засідання іншого адвоката, або представляти інтереси відповідача особисто.

Також слід зазначити наступне.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Провадження у справі у суді апеляційної інстанції відкрито 15.06.2018, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання письмових пояснень в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України та те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача 233 498,17 грн. заборгованості, 65 229,91 грн. втрат від інфляції, 16 386,00 грн. 3% річних, судового збору.

На підставі ст. 46 ГПК України позивачем до господарського суду першої інстанції подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 233 498/17 грн. основного боргу, 73 402,35 грн. втрат від інфляції, 18 171,10 грн. 3% річних, судові витрати.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду та вбачається із матеріалів справи, 19.05.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір про виконання робіт № 19/05, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором підрядник, зобов'язується надати послуги фрезою Wirtgen-2000 (надалі роботи), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 1 500,00 гривень з ПДВ, за 1 машино-годину роботи фрези Writgen-2000 без вартості палива та 200 гривень з ПДВ за 1 машино-годину простою при 8-ми годинному робочому дні та 40-ка годинному робочому тижні.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2, 4.4-4.8 договору розрахунок за виконання роботи по цьому договору здійснюється шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок позивача протягом 5 днів після одержання від позивача акту приймання виконаних підрядних робіт (калькуляції). Здача-приймання закінчених робіт (об'єму) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Фінансування витрат на організацію прийняття виконаних робіт покладається на відповідача, якщо інше не буде визначено письмово сторонами. Датою передачі робіт від позивача відповідачу, вважається дата підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (калькуляції). Здача-приймання робіт проводиться уповноваженими представниками позивача та відповідача. Акти виконаних робіт готує позивач і разом з представником відповідача звіряє акти з фактично виконаними обсягами робіт протягом 3 днів з моменту підготовки акту. Відповідач компенсує безпосередні та супутні (прямі і загальновиробничі) витрати, а також прибуток, адміністративні та інші витрати. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог ДБН та ВБН.

Пунктами 6.1.1, 6.4.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані роботи згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (калькуляції). Позивач має право своєчасно (відповідно до умов цього договору) та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Факт виконання позивачем робіт за договором на загальну суму 293 863,30 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт, а саме: № ОУ-0000028 від 28.05.2015 на суму 18 098,40 грн.; № ОУ-0000039 від 10.06.2015 на суму 16 696,90 грн.; № ОУ-0000046 від 30.06.2015 на суму 26 497,20 грн.; № ОУ-0000059 від 31.07.2015 на суму 86 984,40 грн.; № ОУ-0000071 від 19.08.2015 на суму 14 978,40 грн.; № ОУ-0000102 від 30.09.2015 на суму 50 644,80 грн.; № ОУ-0000110 від 26.102015 на суму 4 472,40 грн.; № ОУ-0000136 від 30.11.2015 на суму 33 009,60 грн.; № ОУ-0000158 від 31.12.2015 на суму 42 481,20 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін, підписи скріплено печатками сторін.

Також у актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Враховуючи умови п. 4.1 договору та дати підписання актів здачі-прийняття робіт, відповідач повинен був оплатити виконані роботи у такі строки: за актом № ОУ-0000028 від 28.05.2015 на суму 18 098,40 грн. у строк до 02.06.2015; за актом № ОУ-0000039 від 10.06.2015 на суму 16 696,90 грн. у строк до 15.06.2015; за актом № ОУ-0000046 від 30.06.2015 на суму 26 497,20 грн. у строк до 05.07.2015; за актом № ОУ-0000059 від 31.07.2015 на суму 86 984,40 грн. у строк до 05.08.2015; за актом № ОУ-0000071 від 19.08.2015 на суму 14 978,40 грн. у строк до 24.08.2015; за актом № ОУ-0000102 від 30.09.2015 на суму 50 644,80 грн. у строк до 05.10.2015; за актом № ОУ-0000110 від 26.10.2015 на суму 4 472,40 грн. у строк до 30.10.2015; за актом № ОУ-0000136 від 30.11.2015 на суму 33 009,60 грн. у строк 05.12.2015; за актом № ОУ-0000158 від 31.12.2015 на суму 42 481,20 грн. у строк до 05.01.2016.

Однак, відповідачем свої зобов'язання за договором належним чином не виконувались та було проведено лише часткову оплату у розмірі 26 497,20 грн., та надано товару на суму 33 867,93 грн., у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.01.2018 складала суму у розмірі 233 498,17 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача лист-вимогу від 15.03.2016 № 237 про погашення заборгованості про сплату боргу з урахування неустойки.

Однак, ані відповіді на вказану претензію, ані доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Докази повної сплати відповідачем за виконані позивачем роботи згідно із договором, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 233 498,17 грн., за виконані позивачем роботи за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 233 498,17 грн. заборгованості, є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши правильність нарахування та здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 18 171,10 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 73 402,35 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Посилання скаржника на те, що оскільки сторонами в договорі, а саме: у п. 7.2.7, встановлено, що загальний розмір відповідальності за цим договором не може перевищувати 1% від вартості порушених ними зобов'язань, то у позивача відсутні правові підстави для покладення на відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України у більшому розмірі, ніж передбачено договором, є безпідставним, враховуючи наступне.

Згідно із п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Також слід зазначити, що п. 7.2.7 договору стосується обмеження розміру штрафних санкцій, а поняття штрафних санкцій, в свою чергу, є відмінним від понять 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі 911/136/18 та для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Автомагістраль", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі № 911/136/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

4. Матеріали справи № 911/136/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, однак, може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич