Рішення № 75188935, 04.07.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 липня 2018 року Справа № 913/102/18

Провадження №1/913/102/18

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”, с. Бараниківка Кремінського району Луганської області

про стягнення 1095750 грн. 00 коп.

та зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”

про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов‘язання відповідача надати письмове спростування неправдивої інформації

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Богуславська Є.В.

В присутності представників:

від позивача за первісним позовом – ОСОБА_2

від відповідача за первісним позовом – не прибув;

Суть спору за первісним позовом: про стягнення 1095750 грн. 00 коп. боргу, який утворився при розрахунках за договором № 166 від 02.08.2017 про постачання товару.

Суть спору за зустрічним позовом: про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “САФ АГРО” та зобов‘язання відповідача за зустрічним позовом надати письмове спростування неправдивої інформації.

Ухвалою від 25.04.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів до 13.06.2018 та у засіданні 26.06.2018 оголошувалась перерва до 04.07.2018, 11-00.

Як свідчать матеріали справи, 23.03.2018 на адресу суду від відповідача - ТОВ “ФІДЛАЙФ” надійшла зустрічна позовна заява за листом від 14.03.2018 № 269 до відповідача ТОВ “СПФ АГРО” про визнання протиправними дії керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов‘язання надати письмове спростування неправдивої інформації, яку ухвалою від 11.04.2018 суд прийняв до розгляду та об‘єднав її в одне провадження з первісним позовом у справі № 913/102/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача за первісним позовом, суд дійшов до наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, при розгляді справи встановлено, що 02.08.2017 між відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ” (покупцем) та позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО” (постачальником) було укладено договір постачання товару № 166, за умовами якого постачальник зобов‘язався передати у власність покупця сировину для виробництва комбікорму (товар), а покупець – приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (арк. справи 157-159, т. 1).

Також сторонами було підписано сім специфікацій до вказаного договору, які є його додатками та в яких, зокрема, згідно умов п. 2.3, п. 4.1 зазначаються строк постачання товару та умови його оплати.

Втім, до позову додано лише специфікації № 1 від 02.08.2017, № 5 від 30.08.2017, № 6 від 07.09.2017, № 7 від 08.09.2017, оскільки решта були вилучені Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС України в Донецькій області за дозволом слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області згідно ухвали від 07.04.2018 по справі № 234/4714/18.

З посиланням на вказані обставини та ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач повідомив суд про неможливість надання доказів та вжиття всіх залежних від неї дій, спрямованих на отримання доказів.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово надавав пояснення з питання, за якими саме специфікаціями ним поставлявся товар відповідачу за спірними видатковими накладними.

Остаточний розрахунок боргу на суму 1095750 грн. 00 коп. з посиланням на первинні документи, позивач надав у засіданні суду 22.05.2018 (арк. справи 194-195, т. 1), який свідчить про наступне :

- за специфікацією № 1 від 02.08.2017 (кукурудза для кормових потреб) поставлено товар за видатковою накладною № 73 від 20.09.2017 на суму 460000 грн. 00 коп.;

- за специфікацією № 2 від 18.08.2017 (пшениця) поставлено товар за видатковою накладною № 72 від 19.08.2017 на суму 83000 грн. 00 коп.;

- за специфікаціями № 3 та № 4 поставлено товар за видатковими накладними № 76 від 23.08.2017 на суму 83000 грн. 00 коп., № 80 від 28.08.2017 на суму 41500 грн. 00 коп., № 54 від 31.08.2017 на суму 62250 грн. 00 коп., №71 від 15.09.2017 на суму 40000 грн. 00 коп. (пшениця);

- за специфікацією № 5 від 30.08.2017 (пшениця) поставлено товар за видатковими накладними № 56 від 01.09.2017 на суму 83000 грн. 00 коп. та № 64 від 05.09.2017 на суму 83000 грн. 00 коп.;

- за специфікацією № 6 від 07.09.2017 (пшениця) поставлено товар за видатковою накладною № 68 від 07.09.2017 на суму 80000 грн. 00 коп.;

- за специфікацією № 7 від 08.09.2017 (пшениця) поставлено товар за видатковою накладною № 70 від 08.09.2017 на суму 80000 грн. 00 коп.

При цьому слід зазначити, що з вказаних вище первинних документів, які відображають виконання укладеного сторонами договору № 166 від 02.08.2017, видаткові накладні №71 від 15.09.2017 на суму 40000 грн. 00 коп. та № 73 від 20.09.2017 на суму 460000 грн. 00 коп. не підписані покупцем.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, тому утворилась заборгованість у сумі 1095750 грн. 00 коп. та позивач звернувся до суду.

Оскільки у специфікаціях № 1 від 02.08.2017, № 2 від 18.08.2017, № 5 від 30.08.2017, № 6 від 07.09.2017 та № 7 від 08.09.2017 обумовлено оплату шляхом перерахування 100% вартості відповідної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом п’яти робочих днів з моменту такого постачання, то за видатковими накладними № 73 від 20.09.2017, № 72 від 19.08.2017, № 56 від 01.09.2017, № 64 від 05.09.2017, № 68 від 07.09.2017, № 70 від 08.09.2017 строк оплати чітко визначається вказаними умовами.

Виходячи з правової позиції позивача у справі, факт поставки товару за видатковими накладними без підпису покупця він доводить посиланням на відповідні податкові накладні № 13 від 15.09.2017 та № 20 від 20.09.2017, повністю відображені у податковому обліку покупця та постачальника щодо податку на додану вартість, внесені до Єдиного реєстру отриманих і виданих податкових накладних, що підтверджує право відповідача на формування податкового кредиту на обсяг поставки за видатковими накладними №71 від 15.09.2017 на суму 40000 грн. 00 коп. та № 73 від 20.09.2017 на суму 460000 грн. 00 коп.

Щодо доведення юридичних фактів настання строку оплати товару за видатковими накладними № 76 від 23.08.2017, № 80 від 28.08.2017, № 54 від 31.08.2017, №71 від 15.09.2017 з огляду на відсутність специфікацій № 3 та № 4, то позивач посилається на умови п. 2.6 договору, який встановлює, що дата постачання товару вказується у видаткових накладних, а також те, що відповідач не заперечує одержання товару по документах, які не оформлені належним чином.

Також звертають на себе увагу надані позивачем три претензії, надіслані (вручені) відповідачу 16.02.2018, 22.02.2018, за змістом яких йдеться про проведення заліку однорідних зустрічних вимог на підставі ст. 538 ЦК України та попередження про звернення до суду за стягненням боргу у разі не проведення останнього.

Відзив на позовну заяву відповідачем не був наданий у встановлений судом строк до 26.03.2018. Як свідчать матеріали справи, відповідач у вказаний строк подав зустрічний позов. Втім, у судовому засіданні 12.06.2018 відповідач здав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, проти прийняття якого заперечив позивач з посиланням на ст. 118 ГПК України, згідно з якою заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. На підставі викладеного суд дійшов висновку про неможливість врахування при розгляді справи відзиву, який подано з пропуском строку, без звернення із заявою про поновлення процесуального строку згідно зі ст. 119 ГПК України.

Як було вказано вище, ухвалою від 11.04.2018 суд прийняв до розгляду зустрічний позов ТОВ “ФІДЛАЙФ” про визнання протиправними дії керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов‘язання відповідача за зустрічним позовом надати письмове спростування неправдивої інформації.

В обгрунтування зустрічного позову ТОВ “ФІДЛАЙФ” посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом було допущено протиправні дії, які полягають у порушенні порядку пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання, а також претензійного порядку врегулювання спору. Зокрема, зазначається про відсутність у товариства рахунків на спірні поставки товару, посвідчення якості товару та специфікацій, які не були надані.

Як зазначив представник позивача за зустрічним позовом у своїх поясненнях по справі, ділова репутація ТОВ “ФІДЛАЙФ” постраждала внаслідок наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про справу № 913/102/18, яка відкрита судом за позовом проти нього.

Звернення до суду з позовом у цій справі без належного, на думку ТОВ “ФІДЛАЙФ”, мирного врегулювання спору та вимоги про сплату боргу, позивач за зустрічним позовом вважає, що його ділову репутацію було принижено, а тому потребує спростування недостовірної інформації про допущення прострочення оплати товару за договором постачання товару № 166 від 02.08.2017.

У відзиві на зустрічний позов від 23.04.2018 № 23/04/20118-2 відповідач за зустрічним позовом вказані доводи відхиляє та вказує на факт відмови ТОВ “СПФ АГРО” від вручення претензії, а звернення до суду з позовом гарантоване Конституцією України і Законами України. Таке звернення не можу порушувати права інших осіб, оскільки за нормами ГПК України позивач може відмовитись від позову, відповідач – визнати позов, сторони можуть укласти мирову угоду.

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісного позову та відмову у зустрічному позові з огляду на наступне.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 166 від 02.08.2017 є договором поставки.

За Господарським кодексом України договір поставки регулюється ст. 265, а саме: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ст. 712 ЦК України, згідно з якою до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При розгляді справи суд встановив, що між відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ” (покупцем) та позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО” (постачальником) було укладено договір постачання товару № 166 від 02.08.2017.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином з огляду на вказані вище положення законодавства постачальник зобов‘язався передати у власність покупця сировину для виробництва комбікорму (товар), а покупець – приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору, який згідно п. 4.1 відсилає до умов специфікацій, підписаних сторонами.

Так, в доданих до позову специфікаціях № 1 від 02.08.2017 (арк. справи 84, т. 1), № 2 від 18.08.2017 (арк. справи 177, т. 1), № 5 від 30.08.2017 (арк. справи 86), № 6 від 07.09.2017 (арк. справи 87) та № 7 від 08.09.2017 (арк. справи 88) обумовлено оплату шляхом перерахування 100% вартості відповідної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом п’яти робочих днів з моменту такого постачання.

За таких обставин за видатковими накладними № 73 від 20.09.2017 на суму 460000 грн. 00 коп., № 72 від 19.08.2017 на суму 83000 грн. 00 коп., № 56 від 01.09.2017 на суму 83000 грн. 00 коп., № 64 від 05.09.2017 на суму 83000 грн. 00 коп., № 68 від 07.09.2017 на суму 80000 грн. 00 коп., № 70 від 08.09.2017 на суму 80000 грн. 00 коп. строк оплати настав та прострочення виникло відповідно з 28.09.2017, 28.08.2017, 11.09.2017, 13.09.2017, 15.09.2017, 18.09.2017.

Щодо обґрунтованості позову про стягнення боргу за видатковими накладними № 71 від 15.09.2017 на суму 40000 грн. 00 коп. та № 73 від 20.09.2017 на суму 460000 грн. 00 коп., які не підписані покупцем, то суд погоджується з доводами позивача про доведення фактів поставки відображенням у податковому обліку покупця та постачальника щодо ПДВ податкових накладних № 13 від 15.09.2017 (база оподаткування - 33333 грн. 33 коп.) та № 20 від 20.09.2017 (база оподаткування - 383333 грн. 33 коп.).

Так, на зворотному боці цих документів (арк. справи 89-90, 100-101), підписаних електронним цифровим підписом, зроблено відмітки про їх внесення до Єдиного реєстру отриманих і виданих податкових накладних, що підтверджує право відповідача на формування податкового кредиту на відповідний обсяг поставки.

Відповідач за первісним позовом не довів помилковість оформлення вказаних податкових накладних та те, що він не одержував товар за видатковими накладними № 71 від 15.09.2017 та № 73 від 20.09.2017.

Щодо настання строку оплати товару за видатковими накладними № 76 від 23.08.2017, № 80 від 28.08.2017, № 54 від 31.08.2017, №71 від 15.09.2017 з огляду на відсутність специфікацій № 3 та № 4, то суд керується приписами ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наразі, в п. 1.7 пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов‘язань” № 14 зазначається, що при наявності обов‘язку негайного виконання за ст. 692 ЦК України немає значення пред‘явлення кредитором вимоги про оплату боргу.

Оскільки позивач не заявляє до стягнення вимоги, пов‘язані з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань, та зміст підписаних сторонами специфікацій свідчить про їх однаковість щодо умов про порядок оплати, суд робить висновок про настання строку оплати за видатковими накладними № 76 від 23.08.2017, № 80 від 28.08.2017, № 54 від 31.08.2017, №71 від 15.09.2017 станом на час звернення позивача за первісним позовом до суду.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Умови п. 6.1 укладеного договору про претензійне врегулювання спору передбачають також його розв‘язання у господарському суді, що відповідає законодавству.

Відповідач за первісним позовом, який наполягав на досудовому врегулюванні спору, не подав у ході процесу заяви про врегулювання спору за участю судді.

За таких обставин первісний позов судом задовольняється повністю на суму 1095750 грн. 00 коп. боргу з віднесенням витрат по судовому збору повністю на відповідача за первісним позовом згідно зі ст. 129 ГПК України.

Щодо зустрічного позову, то поширення інформації у позові, на що посилається ТОВ “ФІДЛАЙФ”, не свідчить про протиправність дій ТОВ “СПФ АГРО” та не потребує спростування як неправдивої, оскільки відомості у первісному позові про наявність заборгованості є підставою позову, який розглядається судом, та право на звернення до якого гарантовано ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України.

Так, у пленумі Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” вказано, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 17).

Таким чином, суд, виконуючи завдання господарського судочинства при розгляді позову, перевіряє його обгрунтованість та через прийняте рішення надає оцінку підприємницькій діяльності особи (його діловій репутації), а тому обставини порушення ТОВ “СПФ АГРО” порядку пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання, а також претензійного порядку врегулювання спору не можуть бути предметом окремої оцінки, а лише в межах первісного позову.

Первісний позов суд задовольнив повністю з підстав, вказаних вище.

В частині вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” суд дійшов висновку, що цей спосіб захисту не відповідає закону та договору, оскільки фактично зведений до встановлення судом факту порушення умов договору постачання, що завжди оцінюється судом у разі застосування певного виду відповідальності, передбаченої за порушення умов договору, але не як самостійна вимога.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову ТОВ “ФІДЛАЙФ” до ТОВ “СПФ АГРО” про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов‘язання відповідача надати письмове спростування неправдивої інформації слід відмовити.

Судовий збір за зустрічним позовом у сумі 3524 грн. 00 коп. покладається на позивача за зустрічним позовом згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 129, 180, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”, с. Бараниківка Кремінського району Луганської області про стягнення 1095750 грн. 00 коп. боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ”, с. Бараниківка Кремінського району Луганської області, вул.. Зарічна, буд.124, ідент. код 35710888 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО”, м. Київ, вул.. Маршала Рибалка, 11б, офіс 8, ідент. код 37251667 – 1095750 грн. 00 коп. боргу та 16436 грн. 25 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФІДЛАЙФ” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПФ АГРО” про визнання протиправними дій керівництва ТОВ “СПФ АГРО” та зобов‘язання відповідача надати письмове спростування неправдивої інформації відмовити.

4. Витрати по судовому збору за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення 10.07.2018.

Суддя Н.М.Зюбанова