Рішення № 75188827, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 927/262/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

до фізичної особи-підприємця Пришляк Ольги Миколаївни

про стягнення заборгованості в розмірі 4 225,54 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" подано позов до фізичної особи - підприємця Пришляк Ольги Миколаївни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) про стягнення боргу в сумі 4225,54 грн., з якого 2678,68 грн. основного боргу; 850,12 грн. інфляційних втрат за період листопад 2015 року - січень 2018 року; 44,88 грн. відсотків річних за період з 21.11.2015 по 01.05.2016; 651,86 грн. пені за аналогічний період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 13.11.2015 за № 0116/К про надання послуг та відшкодування податку на землю.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.04.2018 року справу №927/262/18 за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до фізичної особи - підприємця Пришляк Ольги Миколаївни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1; АДРЕСА_1) про стягнення 4225,54 грн. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Київ за місцезнаходженням відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №927/262/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

Однак, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103047119140 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.05.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

13.11.2015 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Пришляк Ольгою Миколаївною (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (позивач, підприємство-балансоутримувач) було укладено договір № 0116/К про надання послуг та відшкодування податку на землю (надалі - договір) та Додаток № 1 до цього Договору (надалі - Додаток).

Відповідно п. 1.1. Договору, Балансоутримувач забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» від 09.03.2011 № 307, перелік та вартість яких зазначається у Додатку №1 до цього Договору за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 19а, а орендар зобов'язаний оплатити їх вартість, а також відшкодувати плату за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди. Орендар займає приміщення, загальною площею 33,65 кв.м. (в т.ч. 1 поверх - 30,50 кв.м., МЗК- 3,15 кв.м.) для розміщення приватного закладу охорони здоров'я.

Згідно п. 2.2.3. Договору, Орендар щомісяця з 10 по 15 число самостійно отримує в КП «Керуюча компанія» (відділі управління нежитловим фондом) відповідні рахунки на оплату, перелік яких зазначено в Додатку № 1.

Оплата послуг та відшкодування плати за землю вноситься орендарем на рахунок Балансоутримувача не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 2.2.4. Договору).

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, позивачем було надано послуги, відповідно Додатку № 1 до цього договору своєчасно та в повному обсязі, однак Відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, взагалі не розрахувався за отримані послуги.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Договір діє до 31 липня 2016 року.

У відповідності до вищенаведеного, Відповідач істотно порушив умови Договору та чинного законодавства.

Судом встановлено, що станом на 02.04.2018 року Відповідач грошові кошти за надані послуги за період з 01.11.2015 року по 31.07.2016 року Позивачу не перерахував. Таким чином, станом на 02.04.2018 сума основної заборгованості Замовника/Відповідача становить: 2678,68 грн.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що на виконання умов Договору позивачем було забезпечено надання послуг відповідачу, які ним були прийняті, однак останнім не відшкодовано позивачу надані послуги на суму 2678,68 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2.4 Договору заборгованість відповідача за Договором становить 2678,68 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 2 678,68 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про стягнення з фізичної особи - підприємця Пришляк Ольги Миколаївни суми основної заборгованості у розмірі 2 678,68 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 651,86 грн. - пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно абз. 2 п. 2.2.4. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення платежу.

Сума пені згідно п. 7.4. Договору становить 651,86 грн., відповідно до розрахунку наданого позивачем. Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, погоджується з наданими розрахунком та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 651,86 грн.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 44,88 грн. 3% річних та 850,12 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за період 01.11.2015 року по 01.03.2018 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача позовом в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 44,88 грн. 3% річних та 850,12 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за період 01.11.2015 року по 01.03.2018 року за Договором №0116/К про надання послуг та відшкодування податку на землю від 13.11.2015, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про стягнення з фізичної особи - підприємця Пришляк Ольги Миколаївни суми основної заборгованості у розмірі 2 678,68 грн., 651,86 грн. - пені, 44,88 грн. 3% річних та 850,12 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пришляк Ольги Миколаївни (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вулиця Закревського, буд. 15, ідентифікаційний код 39605452) суму основної заборгованості у розмірі 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 68 коп., 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. - пені, 44 (сорок чотири) грн. 88 коп. 3% річних та 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 12 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий