Рішення № 75188615, 04.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018 Справа № 908/1036/18

м. Запоріжжя

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71601, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Гоголя 1 а);

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-а)

про стягнення 655432,89 грн. інфляційних втрат та 140 935, 68 грн. 3% річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 25 від 01.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 53 від 11.12.2017.

01.06.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж до ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення 655432,89 грн. інфляційних втрат та 140935,68 грн. 3% річних.

01.06.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу 908/948/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1036/18, присвоєно справі номер провадження 4/50/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.07.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява, в якій відповідач визнає заявлені позовні вимоги та просить розстрочити виконання рішення на 1 календарний рік.

03.07.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення боргу, в яких позивач просить у розстроченні виконання рішення у справі № 908/1036/18 відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2018 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2018 визнала заявлені позовні вимоги та просила розстрочити виконання рішення на 1 календарний рік, у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.

Представник позивача заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення по даній справі, у зв’язку з тим, що позивач також перебуває у тяжкому фінансовому становищі, існує заборгованість із виплати заробітної плати перед працівниками товариства в розмірі 191 млн. грн.., а також податкам, які нараховуються при виплаті заробітної плати в розмірі 88 млн. грн. Крім того, товариство має податковий борг по сплаті до бюджетів всіх рівнів податків, зборів та обов’язкових платежів в загальному розмірі 346 млн. грн. Кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» за куплену електричну енергію складає 937 млн. грн. Кредиторська заборгованість Пат «Запоріжжяобленерго» перед іншими кредиторами, окрім ДП «Енергоринок» складає 88 млн. грн. Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться у надкритичному фінансово-господарському стані.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд розглянувши заяву відповідача про визнання позовних вимог, вирішив прийняти її до розгляду, як таку, що подана у відповідності до норм ГПК України.

Заявлені позивачем вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2014 рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 у справі № 908/632/14 стягнуто з відповідача на користь позивача 3 927 155,40 грн., що є заборгованістю відповідача за спожиту активну електроенергію, спожиту за договором № 6 від 21.05.2012 та за договором № 6 від 30.03.2013 за період: з березня по грудень 2013 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 у справі № 908/229/16 позов задоволено та стягнуто 3 % річних в сумі 165605,85 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1949816,55 грн. Останнім рішенням було встановлено, що 3 % річних здійснено за період з 01.02.2014 по 31.12.2015, а інфляційні нарахування за період з 01.02.2014 по 30.11.2015. Станом на 31.08.2017 залишок несплаченої заборгованості за спожиту активну електричну енергію за рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 склав 552738,75 грн. Господарським судом Запорізької області у справі № 908/632/14 винесено ухвалу про затвердження мирової угоди щодо нового порядку погашення заборгованості за рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014, зокрема, погашення залишку заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 552738,75 грн. відстрочено до травня 2019 р. включно з подальшим розстроченням погашення з червня 2019 р. по липень 2023 р. включно. На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 в розмірі 140935,68 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.12.2015 по 31.08.2017 в розмірі 655432,89 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ст.ст. 4, 20, 75, 162-164, 176 ГПК України, ч. 1 ст. 203 ГК України, ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 по справі №908/632/14 задоволено позов ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василевського міського району електричних мереж до КП «Облводоканал». Стягнуто з КП «Облводоканал» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василевського міського району електричних мереж суму боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3 927 155,40 грн., 26 884,99 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 44 171, 47 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 73 080,00 грн. витрат на судовий збір.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 по справі № 908/229/16 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського міського району електричних мереж 1949816 (один мільйон дев’ятсот сорок дев’ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 55 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 165 605 (сто шістдесят п’ять тисяч шістсот п’ять) грн. 85 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 31 731 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять одну) грн. 34 коп. витрат на судовий збір. Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення 1 949 816 (один мільйон дев’ятсот сорок дев’ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 55 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 165 605 (сто шістдесят п’ять тисяч шістсот п’ять) грн. 85 коп. - 3 % річних від простроченої суми, терміном на 10 (десять) місяців рівними частинами по 211 542,24 грн. щомісячно починаючи з березня 2016 р. по грудень 2016 р. включно.

Зазначені рішення господарського суду Запорізької області набрали законної сили після чого видані відповідні накази на примусове виконання рішень.

31.08.2017 господарським судом Запорізької області у справі № 908/632/14 винесено ухвалу про затвердження мирової угоди щодо нового порядку погашення заборгованості за рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014. Зокрема, погашення залишку заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 552738,75 гр. відстрочено до травня 2019 р. включно з подальшим розстроченням погашення з червня 2019 р. по липень 2023 р. включно.

Претензією № 07 від 27.03.2018 позивач звернувся до відповідача, в якій зазначав про наявність у КП «Облводоканал» ЗОР прострочення оплати розстрочених платежів за рішенням ГСЗО у справі № 908/632/14 за періодз 01.12.2015 по 30.08.2017, яка складається з суми 140935,68 грн. – 3 % річних за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 та 655432,89 грн. – втрат від інфляції за період з грудня 2015 р. по серпень 2017 р. Дану претензію було направлено на адресу КП «Облводоканал» ЗОР, про що свідчить список рекомендованих листів з відбитком поштового штемпелю від 27.03.2018, яка була залишена без відповіді зі сторони відповідача.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 в розмірі 140935,68 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.12.2015 по 31.08.2017 в розмірі 655432,89 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підстави припинення зобов’язання встановлені у главі 50 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 598 глави 50 зазначеного Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. ст. 599, 601 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за спожиту активну електричну енергію у розмірі 552738,75 грн. по рішенню господарського суду Запорізької області у справі № 908/632/14, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних наданий позивачем за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 та встановлено, що даний розрахунок є правильним, законним та обґрунтованим, який підлягає задоволенню у розмірі 140935,68 грн.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що правильною сумою до стягнення втрат від інфляції за період: грудень 2015 р. – серпень 2017 р. є 655230,31 грн. В іншій частині позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції слід відмовити.

Що стосується заяви відповідача, в якій він просить розстрочити виконання рішення на 1 календарний рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів існування виняткових обставин, які б свідчили про неможливість чи ускладнення виконання рішення суду.

Щодо наявності кредитної заборгованості та скрутного фінансового стану відповідача, суд зазначає, що наведені обставини не є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду

Відповідачем жодним чином не обґрунтовується довготривалий термін (12 місяців), на який слід розстрочити виконання рішення.

Разом з тим, суд враховує, що з доданих позивачем доказів вбачається, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, а розстрочення виконання рішення з урахуванням значного рівня інфляції в країні, за час несплати заборгованості призведе до знецінення грошових коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування підстав для розстрочення виконання рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж до ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Переморги, 129-а, код ЄДРПОУ 03327115) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71601, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Гоголя 1 а, код ЄДРПОУ 00130926) 655230 (шістсот п’ятдесят п’ять тисяч двісті тридцять) грн. 31 коп. втрат від інфляції, 140 935 (сто сорок тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 68 коп. 3 % річних, 11942 (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок дві) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “09” липня 2018 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.