Рішення № 75188080, 04.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/58/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018 Справа № 908/723/18

м. Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення суми 126232,93 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3200 від 08.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 288 від 13.02.2018;

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” суми 121245,09 грн., з якої: сума 101646,85 грн. – заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 644 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн.), сума 13763,99 грн. – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума 4472,46 грн. – інфляційні втрати, сума 1361,79 грн. – 3% річних.

Ухвалою суду від 02.05.2018 позовну заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

16.05.2018 від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 02.05.2018.

Ухвалою суду від 17.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/723/18, присвоєно номер провадження справи 9/58/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.06.2018. Ухвалою суду від 14.06.2018 розгляд справи відкладено на 04.07.2018.

04.07.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.06.2018 від позивача через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго” суму 126232,93 грн., з якої: сума 101646,85 грн. – заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 644 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн.), сума 15371,03 грн. – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума 7318,57 грн. – інфляційні втрати, сума 1896,48 грн. – 3% річних.

Заява позивача прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 14.06.2018.

Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 126232,93 грн., з якої: сума 101646,85 грн. – заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 644 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн.), сума 15371,03 грн. – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума 7318,57 грн. – інфляційні втрати, сума 1896,48 грн. – 3% річних.

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог зазначивши, зокрема, про наступне. 01.01.2013 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” укладено договір № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним зобов’язання за договором були виконані своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної оплати за отримані послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за рахунком № 644 від 30.09.2017, на які позивачем, відповідно до умов договору та законодавства нараховано пеню у розмірі 15371,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 7318,57 грн. та 3 % річних у розмірі 1896,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та умовами договору № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013.

Відповідач щодо заявленого позову зазначив, зокрема, про наступне. Починаючи з 2015 року по теперішній час підприємство відповідача перебуває у край тяжкому фінансовому становищі, та не може вчасно виконувати свої зобов’язання за договорами про спільне використання технологічних електричних мереж, у зв’язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків, наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податкового боргу, встановлення НКРЕКП нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки, або додаткових щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача що відбувається не з вини відповідача, а фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП, наслідком прийняття яких стала надкритична неплатоспроможність та фінансова нестабільність відповідача. Але відповідач, в рахунок оплати позивачем послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, проводить взаємозаліки шляхом зарахування зустрічних однорічних вимог, що підтверджується відповідними заявами доданими до матеріалів справи. На підтвердження критичного фінансово-господарського стану підприємства відповідачем надано висновок судового експерта проведеного в рамках економічного дослідження № 282 від 17.05.2018, за наслідком якого основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ “Запоріжжяобленерго” ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. На підставі вищевикладеного, просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. Вказане викладено також у відзиві на позову заяву.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені до 1000,00 грн. з наступних підстав. У зв’язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди при вирішенні питання про можливість її надання, а також: визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Таким чином, вважає що розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців у разі задоволення позовних вимог: по-перше, продовжить період відновлення порушеного права позивача, по-друге, призведе до довготривалого невиконання рішення суду та порушення права на справедливий судовий розгляд. Також зазначає, що ні висновок судового експерта ОСОБА_3 № 282 від 17.05.2018, ні заяви про припинення зобов’язання зарахуванням № 18 від 01.02.2018, № 19 від 16.02.2018, № 20 від 19.03.2018, № 21 від 20.04.2018, № 22 від 23.05.2015 не стосуються предмета позову. Щодо зменшення розміру пені до 1000,00 грн. позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума пені не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, які завдані в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором. На підставі викладеного, заперечує проти надання судом розстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (власник мереж, позивач у справі) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”) (користувач, відповідач у справі) укладено договір № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.

Пунктом 11.5 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається терміном до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.

Доказів вчинення сторонами дій щодо припинення договору не надано, отже він є продовженим на кожен наступний рік, і діє на даний час.

До договору № 12-7 були укладені додаткові угоди № 1 від 01.10.2013, № 2 від 01.01.2014 та № 3 від 01.11.2014 з протоколом розбіжностей, № 4 від 01.10.2015 з протоколом розбіжностей, № 5 від 01.1.2015, № 6 від 01.11.2016, № 7 від 06.02.2017, № 8 від 01.03.2017, якими, зокрема, внесено зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції його додатки: № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача-позивача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж - позивача”, № 3 “Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж”, № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних мереж”, № 7 “Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних мережах власника мереж - позивача”.

За умовами п. 7.3 договору, за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п’ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж” з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника “Акта прийому-здачі наданих послуг”.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

Як вбачається з матеріалів справи, власником мереж на адресу користувача були направлені листом № 75-62/20547 від 03.10.2017 акт прийому-здачі наданих послуг № 9-17 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн. та рахунок № 644 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн. Акт було підписано відповідачем без зауважень.

Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в додатку № 4 до договору № 12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 договору).

Проте, свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач не виконав належним чином, в строк передбачений умовами договору, рахунок № 644 від 30.09.2017 не оплатив, в результаті чого у останнього виникала заборгованість в розмірі 101646,85 грн., яка була стягнута з боржника судовим наказом господарського суду Запорізької області від 06.02.2018 у справі № 908/188/18, який ухвалою від 26.02.2018 у справі № 908/188/18 був скасований, з роз’ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку спрощеного позовного провадження, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, п. 7.4 договору сторони обумовили, що оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за рахунком № 644 від 30.09.2017 в сумі 101646,85 грн., доказів її погашення не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми 101646,85 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 9.2.1 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 15371,03 грн. і нарахована за період з 31.10.2017 по 28.04.2018.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що за період з 31.10.2017 по 28.04.2018 сума пені становить 15386, 27 грн., однак суд не виходить за межі заявлених вимог (розміру вимог в частині нарахування пені), тому вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а саме: в сумі 15371,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов’язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем нарахована сума 3 % річних в розмірі 1896,48 грн. за період з 31.10.2017 по 14.06.2018 та сума інфляційних втрат в розмірі 7318,57 грн. за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року включно.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період з 31.10.2017 по 14.06.2018 здійснено вірно, у розрахунку ж інфляційних втрат допущено арифметичну помилку, так за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року інфляційні втрати становлять 6465,51 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1896,48 грн. 3% річних та сума 6465,51 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами, яке мотивоване наступним.

Відповідач перебуває у вкрай критичному фінансовому стані, на цей час на підприємстві існує заборгованість із сплати заробітної плати, яка станом на 11.05.2018 складає 270,059 млн. грн.; податковий борг підприємства на 01.05.2018 складає 345,9 млн. грн.; кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.05.2018 становить 86,4 млн. грн.; загальний розмір заборгованості перед ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію станом на 30.04.2018 становить 937,0 млн. грн.; дебіторська заборгованість споживачів Запорізької області за спожиту електричну енергію перед ПАТ “Запоріжжяобленерго” по оперативним даним станом на 01.04.2018 складає 1679,7 млн. грн. Використовувати кошти для здійснення платежів не пов’язаних із оплатою електричної енергії відповідач може виключно з поточного рахунку, основним джерелом поповнення якого є надходження коштів за алгоритмом розподілу з рахунків із спеціальним режимом використання. Однак, постановами НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки позивача шляхом встановлення, починаючи з 2015 року, нульового алгоритму відрахування коштів на поточний рахунок відповідача та щодобових відрахувань коштів. ПАТ “Запоріжжяоленерго” постійно укладаються договори про реструктуризацію заборгованості, що по суті є перенесення термінів оплати за спожиту електричну енергію.

На підтвердження наведених доводів відповідачем надано до суду копії довідок щодо заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” по заробітній платі станом на 11.05.2018 №003-09/129 від 11.05.2018, щодо податкового боргу ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 01.05.2018 № 003-09/142 від 11.05.2018, по кредиторській заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 01.05.2018 № 003-09/130 від 11.05.2018, по кредиторській заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед ДП “Енергоринок” на 30.04.2018 № 003-09/143 від 11.05.2018, щодо дефіциту обігових коштів № 003-08/141 від 11.05.2018, та щодо нормативів відрахувань для ПАТ “Запоріжжяобленерго” у 2016, 2017 та 2018 роках.

Крім того, відповідач зазначив, що критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта за результатами проведеного економічного дослідження № 282 від 17.05.2018. Так, за наслідками експертного дослідження, встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяоленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенціального банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. ПАТ «Запоріжжяоленерго» не може погасити свої короткострокові зобов’язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат товариства за 2017 рік є збиток.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення, оскільки це призведе до довготривалого невиконання зобов’язання відповідача зі сплати рахунку за вересень 2017 року та порушить право позивача на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Умовою ж для надання розстрочки виконання рішення суду є також встановлення судом факту наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Вирішуючи питання щодо про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, суд бере до уваги викладені відповідачем обставини, специфіку підприємства відповідача, стан його фінансового становища, який підтверджується доказами, доданими до відзиву. Відповідно до статуту відповідача, засновником Товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України; основним видом його діяльності є постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тобто має значне соціальне значення. Специфіка господарської діяльності відповідача полягає в досягненні забезпечення соціально - значимого та стратегічно - масштабного результату - постачання електричної енергії виключно всім споживачам в Запорізькій області.

Оцінивши у сукупності надані докази, якими підтверджується фінансове становище відповідача, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, а також те, що заборгованість з оплати рахунку № 644 від 30.09.2017 на суму 101646,85 грн. виникла ще з 31.10.2017, суд вважає за можливе клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково, надавши розстрочку виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 101646,85 грн. строком на три місяці, шляхом сплати щомісячно рівними частками до останнього дня кожного місяця, починаючи з липня. У задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру пені судом відмовляється, оскільки заявником не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, судом взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, заявлений розмір пені (15371,03 грн.) та висновок суду щодо часткового задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 101646 (сто одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 85 коп. основного боргу.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми 101646,85 грн. основного боргу на три місяці, шляхом сплати щомісячно, до останнього дня кожного місяця, рівними частками: у липні 2018 року, серпні 2018 року по 33882 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп., кінцеву оплату здійснити у вересні 2018 року у розмірі 33882 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 29 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 15371 (п’ятнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 03 коп. пені, суму 1896 (одна тисяча вісімсот дев’яносто шість) грн. 48 коп. – 3 % річних, суму 6465 (шість тисяч чотириста шістдесят п’ять) грн. 51 коп. - інфляційних втрат та суму 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 09.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва