Рішення № 7518726, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р. Справа № 28/320

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, м. Єнакієве

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ

про стягнення 3 226 грн. 95 коп.

Представники:

Від позивача: Прокопенко Я.В.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, м. Єнакієве, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ, про стягнення суми боргу в розмірі 3 145 грн. 00 коп.; 3% річних в розмірі 39 грн.52 коп.; інфляційних витрат в розмірі 42грн.43коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну № КРМ1-05139 від 06.10.2008р., претензію №15/2009 від 29.05.2009р., вимогу №31/2009 від 27.10.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2009р. було порушено провадження по справі №28/320 та призначено її розгляд на 16.12.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач в засідання суду не зявився, витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: Донецька область, м. Миколаївка, вул. Ювілейна, 8/87.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.12.2009 р. юридичною адресою відповідача є: 84180, Донецька область, м. Словянськ, м. Миколаївка, вул. Ювілейна, 8/87.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, м. Єнакієве (позивачем), та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Словянськ (відповідачем), була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до видаткової накладної № КРМ1-05139 від 06.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, м. Єнакієве поставило Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, м. Словянськ, товар на загальну суму 6 645грн. 00 коп.

Накладна має всі суттєві умови, визначені законом для договорів купівлі-продажу, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, ціну товару, загальну вартість товару. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, що підтверджується підписом в графі “получил(а)”.

Суду також надана відповідна податкова накладна, де є посилання на видаткову накладну № КРМ1-05139 від 06.10.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За твердженням позивача, відповідач частково сплачував заборгованість позивачу (відповідні прибуткові касові ордери наявні в матеріалах справи), але на дату подачі позовної заяви до суду прострочена заборгованість складає 3145 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано претензію №15/2009 від 29.05.2009р., відповідно до якої позивач, звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Факт отримання цієї претензії підтверджується підписом відповідача „ознакомлен 09.06.09”. Тобто на дату подачі позовної заяви до суду строк виконання зобовязання по оплаті по видатковій накладній, наявній в матеріалах справи є таким, що настав відповідно до ст. 530 ЦК України, а саме граничним строком сплати заборгованості є 16.06.2009р., а з 17.06.2009р. починається прострочення оплати боргу.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 3145 грн. 00 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 39грн. 52 коп. за період з 16.06.2009р. по 15.11.2009р. та інфляційних витрат - 42 грн. 43 коп. за період з червня 2009р. по вересень 2009р.

Як встановлено судом, позивачем невірно встановлений період нарахування 3 % річних, а саме з 16.06.2009р. по 15.11.2009р., потрібно з 17.06.2009р. по 15.11.2009р.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 39 грн. 52 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 39 грн. 29 коп. за період з 17.06.2009р. по 15.11.2009р.

Період нарахування інфляційних витрат з червня 2009р. по вересень 2009р. також суперечить рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р., таким чином, інфляційні витрати повинні нараховуватися за період з липня 2009р. по вересень 2009р.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 25 грн. 16 коп. за період з липня 2009р. по вересень 2009р.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, м. Єнакієве, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ, частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, відомостей про рахунки не має) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” (86414, Донецька область, м.Єнакієве, пр. Берегового, 38А, ЄДРПОУ 22037363, п/р 26001104520980 в відділенні банку „Фінанси та кредит” м.Єнакієве, МФО 335816) заборгованість в розмірі 3145грн.00 коп., 3% річних в розмірі 39грн.29коп., інфляційні витрати в розмірі 25грн.16коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 грн.23коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234грн.21коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.01.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя