Ухвала суду № 75186743, 03.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняМасенка Д.Є., Присяжнюка О.Б., Зайчишиній Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 липня 2018 року апеляційну скаргу захисника Остапенка С.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року, щодо

ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АР Крим, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_2, зі слів раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участі: прокурора захисника підозрюваної Дзіся Б.О., Остапенка С.В., ОСОБА_6, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Мурник В.В., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 МаруничемО.В., та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 21 год. 05 хв. 21 липня 2018 року, із одночасним визначенням застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88 100 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Згідно з ухвалою, слідчий суддя врахувавши, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останній прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник в інтересах підозрюваної подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду від 25 травня 2018 року.

Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.

На думку захисника, обставини, викладені в повідомленні про підозру та в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідають дійсності та не обґрунтовані.

Захисник стверджує, що ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону викликала швидку допомогу потерпілим та поліцію, не залишила місце пригоди, надавала потерпілим допомогу, і пояснення поліції щодо обставин події.

Крім того, захисник зазначає, що застава в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є завідомо непомірною для ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Святошинським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 24 травня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100080004248, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

23 травня 2018 року ОСОБА_6 було затримано на підставі ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у нападі за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, із використанням невизначеної речовини психотропної дії, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

25 травня 2018 року старший слідчий слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Мурник В.В., за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 Марунича О.М., звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року зазначене клопотання задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_6, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, у разі визнання її винуватою, а також інші дані про особу ОСОБА_6, в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваної відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема, можливості впливати на потерпілих та свідків, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вищевказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваної ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.

Що ж стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу того, що обставини, викладені в повідомленні про підозру та в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідають дійсності, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування обґрунтованої підозри та вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_11, його тяжкість та покарання що загрожує останній.

Наявність даних, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_6, зокрема те, що остання виховувалась в дитячому будинку, в результаті анексії Криму позбавлена житла, вимушена була переїхати на проживання з м. Сімферополя в м. Полтаву та взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, так само як і те, що ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону викликала швидку допомогу потерпілим та поліцію, не залишила місце пригоди, надавала потерпілим допомогу, і пояснення поліції щодо обставин події - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Твердження захисника про те, що застава в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є завідомо непомірною для ОСОБА_6, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваної просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, слідчий суддя правильно, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та дані про її особу, зокрема майновий стан останньої, визначив заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88 100 грн., яка належним чином забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів. Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в матеріалах провадження не встановлено і не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, даних про її особу, застосував до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Мурник В.В., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Маруничем О.В., та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 21 год. 05 хв. 21 липня 2018 року, із одночасним визначенням застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88 100 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Остапенка С.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_6, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. МасенкоД.Є. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/3050/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Петренко Н.О. Доповідач: Паленик І.Г.