Рішення № 7518625, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р.                     Справа № 4/289                               

Представником позивача не надане письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Климова Г.Г. – довіреність №8-5-1915 від 12.01.2010р.,           

від відповідачів та третьої особи – не явились

за позовом - Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна

до відповідачів - 1. Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське”

Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве

2. Державного підприємства „Українська Державна компанія з реструктуризації

підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Державного казначейства України м. Київ

про стягнення 26945,80грн. збитків

в с т а н о в и в :

Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось з позовом до Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве та Державного підприємства „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державного казначейства України м. Київ, про стягнення 26945,80грн. збитків завданих Державному бюджету України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Європейський суд з прав людини прийняв ухвалу від 06.06.2006р., якою заяву Сечина Сергія Володимировича №20193/05 подану проти України вилучено з реєстру справ у зв’язку із досягненням між заявником та державою Україна угоди дружнього врегулювання, яка полягає у в тому, що Уряд України зобов’язується протягом 3 місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом рішення відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції виплатити заявнику залишок заборгованості за рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області, а також виплатити заявнику ех gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО.

Позивач зазначає, що платіжними дорученнями від 15.09.2006р. №1471 та від 17.10.2006р. №2003 на рахунок Сечина С.В. перераховано 26945,80грн. відповідно до вищевказаного рішення Європейського суду.

Позивач стверджує, що згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України у держави виникло право зворотної вимоги до безпосереднього порушника.

Позивач вважає безпосереднім порушником Державне підприємство „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве (відповідач 1) та Державне підприємство „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк (відповідач 2).

Позивач вважає, що вищевказані суми є збитком Державного бюджету України, і відповідно до Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” позивач звертається до суду та просить їх стягнути з відповідачів.

Також разом із позовом позивачем надане клопотання про поновлення строку позовної давності, який за твердженням позивача, почався з 15.09.2006р. та сплинув на час звернення із позовом до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування клопотання посилається на той факт, що ним позов про стягнення суми збитків був поданий до Господарського суду м. Києва в межах строку позовної давності, в якому у якості відповідача визначене Державне підприємство „Українська Державна компанія з

2

реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк, яка, як вважав позивач є правонаступником Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве.

Рішенням від 15.10.2009р. по справі №45/274 господарським судом м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки Державне підприємство „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк є неналежним відповідачем по справі, так як Державне підприємство „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве на час розгляду справи не виключене з державного реєстру.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Господарський суд дослідивши матеріали справи, задовольняє клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, оскільки до господарського суду м. Києва Міністерство юстиції України м. Київ звернулось в межах загального строку позовної давності, тому суд на підставі п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України вважає причину пропуску строку поважною та поновляє строк позовної давності.

04.01.2010р. позивачем через канцелярію суду надане клопотання про виключення з кола відповідачів Державного підприємства „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк, суд відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості вилучення особи з кола відповідачів. У разі, якщо підприємство є неналежним відповідачем, суд замінює його на належне або відмовляє в позові стосовно цього підприємства, тому клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представники відповідачів та третьої особи жодного разу до судового засідання не явились, про час і місце якого були повідомлені належним чином, не повідомили про причини неявки.

Справа розглядається судом без участі представників відповідача та третьої особи на підставі статті 75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Європейським судом з прав людини винесено ухвалу за заявою №20193/052 подану Сеченим С.В. проти України. Згідно ст. 1 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” вказана ухвалу відноситься до рішень Європейського суду в розумінні зазначеного закону (далі - Рішення Європейського суду).

Зазначеним Рішенням Європейського суду встановлено наступне:

„Заявник, п. Сергій Володимирович Сечин, є громадянином України, який народився 1972року та проживає в м. Єнакієве Донецької області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) - був представлений Уповноваженими - пані В. Лутковською та п. Ю. Зайцевим, а також пані І. Шевчук, директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Факти в цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

Заявник звернувся до Єнакіївського міського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати з шахти „Олександрівська”. Рішенням від 8 квітня 1999р. суд присудив заявнику 6244,62грн.

У травні 1999р. відділ державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження. Боржник виплатив заявнику 270,00грн., але залишок заборгованості так і не було виплачено.

2 лютого 2002р. відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики боржника було ліквідовано, а виконавчі листи було направлено до ліквідаційної комісії.

В Рішенні Європейського суду зазначено, що „27 лютого 2006р. Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником: „Я, Сергій Володимирович Сечин, зазначає що Уряд України готовий сплатити залишок заборгованості за рішенням суду, який досі мені належить, а також сплатити мені ех gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3240 ЄВРО буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення ухвали Судом відповідно до п. 1 ст. 37

3

Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та в подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною”.

2 березня 2006р. Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

„Я, Ірина Шевчук, директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Сергію Володимировичу Сечину залишок заборгованості за рішенням суду, який досі йому належить, а також виплатити йому ех gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3240 ЄВРО буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення ухвали Судом відповідно до п. 1 ст. 37 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи”.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив наступне: „Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine пункт 1 статті 37 Конвенції). Відповідно п. З статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ”.

Постановою від 11.08.2006р. головний державний виконавець відділу примусового виконанню рішень Департаменту державної виконавчої служби, відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню Рішення Європейського суду з прав людини у справі №20193/05 від 06.06.2006р.

Згідно платіжних доручень від 15.09.2006р. №1471 та від 17.10.2006р. № 2003 перераховано кошти на виконання Рішення Європейського суду 26945,80 грн.

Постановою від 13.11.2006р. №204/5 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби закінчив виконавче провадження у зв’язку з виконанням Рішення Європейського суду.

Спір виник в наслідок того, що позивач вважає що сплативши кошти на виконання Рішення Європейського суду з Державного бюджету України, державний бюджет зазнав збитків, а тому просить стягнути зазначену суму коштів з відповідачів, діями яких створено умови, за яких не було здійснено виплату коштів Сечину С.В.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 14 Закону України „Про міжнародні договори України”, Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4 7 та 11 до Конвенції”, Закону України „Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який стосується скасування смертної кари”, Закону України „Про ратифікацію Протоколу №13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин”, Закону України „Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" - Конвенція про захист прав людини основоположних свобод (далі - Конвенція), підписана 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р. та яка набула чинності для України 11.09.1997р. є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони (якою є і Україна) зобов’язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов’язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України Верховною Радою України 23.02.2006р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

4

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду обов’язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Отже, норми Конвенції є частиною національного законодавства України, а рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною.

Виходячи із змісту норм ст.. 19 Конвенції, преамбули, ч. 1 ст. 1 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” стороною у справі, що розглядається Європейським судом є Держава Україна.

З Рішення Європейського суду вбачається, що відповідачем була Держава Україна, яка виступала в суді в особі Уряду України.

З зазначеного Рішення вбачається, що Україна програла справу та зобов’язана виконати Рішення Європейського суду.

Згідно ст. 3, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Держава Україна взяла на себе обов’язок виконувати рішення Європейського суду за рахунок власних ресурсів - коштів Державного бюджету України, та залишила за собою право звертатися з позовами до осіб про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення Європейського суду було виконано за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 1, ч. 4 ст. 9 Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 31.05.2006р. №784 позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Міністерство юстиції України.

Міністерством юстиції України заявлено позов до двох відповідачів: Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве та Державного підприємства „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З огляду на обставини викладені в ухвалі від 06.06.2006р., якою заяву Сечина Сергія Володимировича №20193/05 подану проти України вилучено з реєстру справ у зв’язку із досягненням між заявником та державою Україна угоди дружнього врегулювання, яка полягає у в тому, що Уряд України зобов’язується протягом 3 місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом рішення відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції виплатити заявнику залишок заборгованості за рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області, а також виплатити заявнику ех gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО, саме Державне підприємство „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве є винним у тривалому невиконанні рішення Єнакіївського міського суду Донецької області винесеного на користь Сечина Сергія Володимировича, а отже винним у заподіянні державі Україна матеріальних збитків у вигляді виплачених Сечину Сергію Володимировичу за рахунок коштів Державного бюджету України коштів у розмірі 26945,80грн.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини” збитки нанесені державі Україна внаслідок відшкодування присуджених Європейським судом сум підлягають стягненню за позовом Міністерства юстиції України, як органу представництва, з Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве, що обумовлює висновок господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі у відношенні саме цього відповідача.

5

Судові витрати, понесені позивачем під час провадження в справі, підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене на підставі 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, статей 3, 43 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, статей 14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., керуючись статтями 33,49,81-1,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В и р і ш и в :

Задовольнити позовні вимоги Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна до Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державного казначейства України м. Київ, про стягнення 26945,80грн. збитків в повному обсязі.

В позовних вимогах Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави Україна до Державного підприємства „Українська Державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве-86400, вул. Трестівська, 10, ЄДРПОУ 32276912 на рахунок Державного казначейства України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 20055032, банк одержувача Державне казначейство України в м. Києві збитки в сумі 26945,80грн., які завдані державному бюджету.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта №3 шахтоуправління „Олександрівське” Виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве-86400, вул. Трестівська, 10, ЄДРПОУ 32276912 на користь державного бюджету державне мито в сумі 269,46грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 12.01.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 6прим.:

1-до справи,

2- позивачу,

2-відповідачу,

1-третій особі