Рішення № 7518542, 14.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.10 р. Справа № 1/310а

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

до відповідача: Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк

про визнання недійсним рішення

Суддя Азарова З. П.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_2 - представник

Від відповідача Величко М.М. - представник

СУТЬ СПРАВИ: В судовому засіданні 11.01.2010р.

оголошено перерву для підготовки

та оголошення процесуального

документа

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009р. у справі № 03-26-64/2009.

В обґрунтування позову позивач посилається на той факт, що вимога відповідача за № 03-38/2287 від 31.07.2009р. про надання інформації була отримана неуповноваженою особою. Після одержання повторної вимоги № 03-38/2667 від 03.09.2009р. відповідь була надана вчасно та у повному обсязі.

В якості доказів позивачем надані: вимоги №№ 03-38/2287 від 31.07.2009р., 03-38/2667 від 03.09.2009р. щодо надання інформації, розпорядження адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70-р від 14.09.2009р. про початок розгляду справи, рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009р., договір на доставку кореспонденції № 4562 від 23.10.2009р.

Відповідач надав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно листа № 07/5-1031/1032 від 02.09.2009р. Донецької дирекції “Поштамт-Центр поштового звязку № 1” Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта”, адресований позивачу рекомендований лист № 867775 від 31.07.2009р. було вручено 03.08.2009р. уповноваженій особі позивача ОСОБА_4. В підтвердження зазначеного Поштамт надав витяг з книги запису відправлень (рекомендованих, урядових і повідомлень) форми 8. Повноваження на отримання такої кореспонденції від імені позивача було надано продавцю ОСОБА_4, про що свідчить копія договору на доставку кореспонденції від 02.01.2009р., наданого Поштамтом та підписаного позивачем, в пункті 2.1.1 якого наведений перелік осіб на право отримання простої та рекомендованої кореспонденції та періодичних видань. Крім того, відповідач вважає посилання позивача на те, що до 23.10.2009р. єдиною особою, яка мало право одержувати поштову кореспонденцію, що надходила на його адресу, був сам позивач, фальсифікацію договору від 02.01.2009р. безпідставними. Надання Поштамтом на вимогу відділення копії договору на доставку кореспонденції від 02.01.2009р., за яким позивач отримував поштову кореспонденцію з початку 2009 року та на момент отримання вимоги відділення № 03-38/2287 від 31.07.2009р. за адресою вул. Кедріна, 14, м. Донецьк, 83047, свідчить про виконання сторонами певних дій, направлених на укладення господарського договору, передбаченого приписами статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до частини третьої якої сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. Частина перша цієї статті передбачає викладення господарських договорів за загальним правилом у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Отже, Поштамтом було надано позивачу для ознайомлення проект договору на доставку кореспонденції, який був останнім підписаний, скріплений печаткою та примірник договору без заперечень повернено Поштамту. Посилання позивача на надання Поштамтом на підпис зазначеного договору тільки в серпні 2009р. спростовується фактичним виконанням Поштамтом волевиявлення ФОП ОСОБА_1 стосовно доставки йому поштової кореспонденції, викладеного у цьому договорі, про що свідчить лист Поштамту № 07/5-1032-1 від 26.10.2009р. з витягом книги запису відправлень (рекомендованих, урядових і повідомлень) форми 8. Зазначені матеріали свідчать про те, що ще задовго до названої позивачем дати укладення договору з Поштамтом, поштову кореспонденцію, адресовану на імя ФОП ОСОБА_1, неодноразово отримував не тільки продавець-консультант ОСОБА_4, а й ОСОБА_5, прізвище якого позивачем також зазначено у пункті 2.1.1 договору на доставку кореспонденції від 02.01.2009р., як такий, що уповноважений на отримання простої та рекомендованої кореспонденції та періодичних видань. Таким чином, підстави вважати зазначений договір неукладеним на час доставки вимоги № 03-38/2287 від 31.07.2009р. відсутні, навіть зважаючи на відсутність підпису під договором самого Поштамту, оскільки, останній, маючи підписаний примірник договору з боку ФОП ОСОБА_1, почав фактично виконувати договір.

06.01.2010р. відповідач заявив зустрічний позов про стягнення штрафу в сумі 2 000 грн. 00 коп., накладеного рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009р. у справі № 03-26-64/2009.

В наступному судовому засіданні позивач надав заяву про додаткове обґрунтування позовних вимог, в якій пояснив, що доводи відповідача про вручення поштової кореспонденції робітнику магазина ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки договір, укладений з поштамтом і на який посилається відповідач, є недійсним, а дата укладення договору 02.01.2009р. це фальсифікація. В обґрунтування своїх пояснень позивач послався на лист Донецької дирекції поштамту за № 07/5-1032-1 від 26.10.2009р. (лист справи № 26).

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що згідно рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009р. по справі 03-26-64/2009 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк. ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 № 169964, зареєстрований як фізична особа підприємець з 16.10.1995 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та здійснює роздрібну торгівлю автотоварами (КВЕД 50.30.2) в магазині під назвою “Мустанг”, що розташований за адресою: вул. Кедріна, 14, м. Донецьк, 83047. У звязку з виявленням факту використання на фасаді магазину “Мустанг” знаків для товарів і послуг Nissan, Toyota, Honda, Mazda, Mitsubishi, з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Донецьким відділенням вказаній особі було направлено вимогу № 03-38/2287 від 31.07.2009р. щодо надання інформації. Вона містила перелік питань, за якими вказана особа мала дати інформацію стосовно підстав використання вказаних знаків для товарів і послуг, попередження про відповідальність за неподання Донецькому відділенню інформації у встановлений строк, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі. Оскільки у зазначений строк витребувана інформація не надійшла і клопотання про продовження строку надання інформації було відсутнє, відділення Антимонопольного комітету України звернулось до поштамту з запитом про надання даних щодо вручення вищезазначеної вимоги. Поштамт-центр поштового звязку № 1 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” повідомив листом № 07/5-1031/1032 від 02.09.2009р., що вищевказана вимога була одержана 03.08.2009р. уповноваженою особою позивача ОСОБА_4 Цей факт підтверджується відміткою у спеціальній формі поштамту.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинення даного порушення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що вказане рішення порушує його права, тому звернувся з позовом про визнання його недійсним, який не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Економічна конкуренція (конкуренція) змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

За приписами статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції, статті 6 Закону - Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України “Про захист економічної конкуренції. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. Він визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно п. 5 ст. 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважений при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості (ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції).

Чинним законодавством не передбачено якихось спеціальних форм вимоги щодо подання документів, письмових та усних пояснень, іншої інформації, в тому числі інформації з обмеженим доступом, необхідної для здійснення Комітетом покладених на нього завдань. Зазначена вимога може надсилатися господарюючим суб'єктам (підприємцям) у будь-якій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону.

Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України, ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

За приписами ст.22-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.

Інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню.

Відповідно до пункту 13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За приписами ст. 59 вказаного Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивачем не доведено наявність обставин, визначених у вказаній статті, він не надав відповідь на запит Донецького відділення Антимонопольного комітету України, тому відповідачем правомірно прийняте рішення № 58 від 20.10.2009р.

Ненадання інформації позивач пояснив отриманням вимоги Донецького відділення Антимонопольного комітету України за № 03-38/2287 від 31.07.2009р. не уповноваженою особою ОСОБА_4, яка не повідомила його про отримання запиту, тому позивач був позбавлений можливості своєчасно надати інформацію відділенню.

Проте, вказане посилання позивача спростовується матеріалами справи. Повноваження на отримання такої кореспонденції від імені ФОП ОСОБА_1 було надано ОСОБА_4 самим позивачем, про що свідчить копія договору на доставку кореспонденції від 02.01.2009р., укладеного з Поштамтом, підписаного позивачем та скріпленого його печаткою.

В пункті 2.1.1 договору наведений перелік осіб, які мають право на отримання простої та рекомендованої кореспонденції та періодичних видань, де під номером 2 значиться продавець-консультант ОСОБА_4 з наведенням зразку його підпису. Отримання поштової кореспонденції з початку 2009 року робітниками магазину “Мустанг”, власником якого є позивач, підтверджується витягом з книги для запису відправлень (рекомендованих, урядових повідомлень).

Посилання позивача на фальсифікацію вказаного договору на доставку кореспонденції є безпідставним, оскільки він не визнаний у встановленому порядку недійсним, доказів тому позивачем не надано.

Лист поштамту № 07/5-1032-1 від 26.10.2009р., на який посилається позивач у поясненнях, не може бути прийнятий судом в якості доказу недійсності вказаного договору, оскільки відповідно до пункту 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. З вказаного листа поштамту вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у січні 2009р. надав поштовому відділенню № 47 підписаний договір на доставку пошти, в якому дав згоду на укладення договірних відносин. На протязі року кореспонденція, яка була адресована вказаній фізичній особі, вручалася йому або працівникам, вказаним у договорі. Таким чином, у сторін виникли згідно статті 11 Цивільного кодексу України взаємні цивільні права та обовязки.

Посилання Донецької дирекції поштамту у вказаному листі на недійсність договору суд не приймає до уваги, оскільки цей договір відповідно до законодавства не підлягає, як це передбачено пунктом 3 статті 640 Цивільного кодексу України, нотаріальному посвідченню і відсутність реєстрації договору в дирекції поштамту не підпадає під вказаний пункт.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009 р. по справі № 03/26-64/2009 заявлені необґрунтовано.

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобовязання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання субєкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ субєкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених статтею 19 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 56 названого Закону рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обовязковими до виконання.

Пунктом 33 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 визначено, що в рішенні у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначаються, зокрема, дії, які сторони повинні виконати або від яких утриматися, та строк виконання рішення.

Статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, зокрема, що:

-рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету

України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання;

-особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимоно-

польного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

-за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у

розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

-у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені

органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Протягом пяти днів з дня сплати штрафу субєкт господарювання зобовязаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтведжують сплату штрафу.

При вивченні матеріалів справи, судом встановлено, що Антимонопольний комітет України в оспорюваному рішенні правомірно встановив порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції на підставі належних і допустимих доказів, що наявні в матеріалах справи, та правомірно застосував відповідальність у вигляді штрафу.

Позивач доказів сплати штрафу не представив, тому орган Антимонопольного комітету України правомірно звернувся з зустрічним позовом, який підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом про наявність вини його працівника ОСОБА_4, який отримав запит Донецького відділення Антимонопольного комітету України і не передав його ОСОБА_1 для надання відповіді, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю автотоварами в магазині “Мустанг”, працівники якого одержували поштову кореспонденцію. Взаємовідносини цих працівників з власником цього магазину регулюються законодавством про працю. Якщо підприємцю нанесені збитки, то відшкодовує їх йому у встановленому порядку саме особа, з вини якої виникли ці збитки. Тому при сплаті нарахованого штрафу він має право на регресний позов.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 60, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 58 від 20.10.2009р. у справі № 03-26-64/2009.

Задовольнити зустрічний позов Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., накладеного рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.10.2009р. № 58.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 74, код ЄДРПОУ 21956116) штраф у розмірі 2000 грн. 00 коп., зарахувавши його до Загального фонду Державного бюджету України на рахунок територіального органу Державного казначейства за місцем реєстрації платника податків за КЕКД 21081100 „Адміністративні штрафи та інші санкції” (символ звітності 106).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (ЄДРПОУ 34686537 Державний м. Донецьк Ворошиловський район, р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016) витрати на інформаційно-технічні послуги в сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя