Рішення № 7518371, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р. Справа № 37/317

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства „Нова лінія”, м. Київ, ідентифікаційний код 30728887

до Відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в сумі 16476грн., інфляції в сумі 148,27грн., 10%річних 425,64грн., пені в сумі 885,28грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Колісник С.Є. (за довіреністю від 27.10.2009р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.12.2009р. на 12.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Нова лінія”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 16476грн., інфляції в сумі 148,27грн., 10%річних 425,64грн. та пені в сумі 885,28грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № ДГ-УЗ-45 від 17.03.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції та 10% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № ДГ-УЗ-45 від 17.03.2009р. з угодою від 25.08.2009р. про зміну умов договору оренди, рахунки на оплату, акти наданих послуг, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, розрахунок суми вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 610, 614, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-38, 42-68), а також уточнення №13 від 04.01.2010р. з додатками (а.с.а.с.75-100) на підтвердження зміни назви організаційно-правової форми.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплату стягуваних сум не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, вказаною у Свідоцтві про державну реєстрацію (а.с.21), достовірність якої презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, та визначеною в угоді від 25.08.2009р. (а.с.13) про зміну умов договору оренди телеграмою (а.с.73).

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення повідомлень, що надсилалися Відповідачу, оскільки до встановлення та розшук фактичного місцезнаходження фізичних осіб не відноситься до компетенції суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання Відповідачем певних документів та його неявка у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди №ДГ-УЗ-45 (а.с.а.с.7-12), згідно п.п.1.1., 1.3. та 9.1. якого Орендодавець зобовязується передати, а Орендар зобовязується прийняти в тимчасове платне користування обєкт оренди, що розташований на території майнового комплексу ЗАТ „Нова лінія” (Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 1е), загальною площею 25кв.м. для розміщення та продажу шаф-купе строком до 16.03.2010р. включно.

Як вбачається зі свідоцтв про право власності на нерухоме майно (а.с.а.с.32, 64) та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.33, 65) обєкт оренди належить Позивачу на праві власності.

Згідно умов п.п.3.1., 3.2. зазначеного договору щомісячна ставка орендної плати дорівнює гривневому еквіваленту 60 доларів США за один квадратний метр обєкту оренди з урахуванням ПДВ за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового місяця). На дату підписання договору загальний місячний платіж разом із ПДВ становить 11550грн. При цьому орендна плата включає в себе вартість комунальних послуг та сплачується Орендарем в національній валюті.

За умовами п. 3.4. договору оренди Орендар зобовязується внести в якості авансу орендну плату за два місяці оренди (перший і останній) протягом 3-х календарних днів за дати підписання акту приймання-передачі обєкту оренди. В свою чергу, згідно п. 3.5. договору орендна плата за другий і наступний місяці оренди, розраховуються за ставкою, визначеною у п. 3.1. договору та за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового місяця та має сплачуватися Орендарем щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця незалежно від факту отримання (не отримання) Орендарем рахунку Орендодавця.

Умовами п. 7.2. договору сторони передбачили відповідальність Орендаря за порушення термінів перерахування орендної плати, визначеного п.п.3.4., 3.5. договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та додатково 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

01.04.2009р. обєкт оренди згідно із п.п.2.1., 2.2. договору №ДГ-УЗ-45 був переданий Відповідачеві, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.67).

Угодою №1 від 25.08.2009р. (а.с.13) сторони з 01.09.2009р. змінили умови щодо розміру орендної плати, зменшивши щомісячну ставку до гривневого еквіваленту 28 доларам США за 1 кв.м. обєкту оренди з урахуванням ПДВ.

Задля забезпечення належного виконання грошових зобовязань Орендарем Орендодавцем були виписані рахунки на оплату за оренду у червні та серні 2009р. (а.с.а.с.14, 15) на 11415грн. та 11535грн. разом із ПДВ відповідно. Факт отримання Відповідачем послуг з оренди в означені місяці відповідної вартості підтверджується актами наданих послуг (а.с.а.с.16, 17), підписаними Орендарем без зауважень.

У звязку із неповним виконанням Відповідачем грошових зобовязань зі здійснення орендних платежів за червень та серпень 2009р. утворилась заборгованість у сумі 16476грн., на яку Позивачем нарахована пеня, інфляція та річні, на примусовому стягненні яких у сукупності із заборгованістю наполягає Позивач. За довідкою останнього №6538 від 10.12.2009р. (а.с.31) грошові зобовязання Відповідача перед Позивачем за договором оренди не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом.

Згідно наданих Позивачем документів (а.с.а.с.75-100), а саме пояснень, викладених в уточненнях №13 від 04.01.2010р., свідоцтва про держану реєстрацію, статуту і витягів з відповідних державних реєстрів вбачається, що на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства” відбулася зміна назви організаційно-правової форми Позивача, з огляду на що належною поточною назвою останнього є Приватне акціонерне товариство „Нова лінія”.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків (а.с.59), складеного і надісланого (а.с.60) йому Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги є грошовими, повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 10% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №ДГ-УЗ-45 від 17.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 12 числа поточного місяця до умов п. 3.5. договору оренди №ДГ-УЗ-45 від 17.03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів виконання грошових зобовязань зі сплати орендних платежів у визначеній Позивачем сумі або їх припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність заборгованості за період червень та серпень 2009р у сумі 16476грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

З урахуванням викладеного вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 16476грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, сторонами відповідно до означеної диспозитивної норми у п. 7.2. договором оренди встановлений інший розмір процентів 10% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.18) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-щодо 10% річних визначена Позивачем сума 425,64грн. розрахована вірно і підлягає стягненню у повному обсягу;

-щодо інфляційної індексації визначена Позивачем сума 148,27грн. не перевищує розміру індексації, який може бути нарахований за відповідний період, у звязку із чим ці вимоги задовольняються судом також у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобовязань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, за змістом ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, має бути здійснений у письмовій формі. Як вбачається із п. 7.2. договору оренди, сторони у належній формі дійшли згоди щодо застосування пені відносно прострочених грошових зобовязань з орендної плати.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача, застосування ставки пені в межах розміру, встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та визначення періоду стягнення з урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, задовольняє вимоги щодо пені у повному обсягу в сумі 885,28грн.

Понесені позивачем судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають компенсації за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Нова лінія”, м. Київ (ідентифікаційний код 30728887) до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в сумі 16476грн., інфляції в сумі 148,27грн., 10%річних 425,64грн. та пені в сумі 885,28грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства „Нова лінія”, м. Київ (ідентифікаційний код 30728887) заборгованість в сумі 16476грн., інфляції в сумі 148,27грн., 10%річних 425,64грн. та пені в сумі 885,28грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства „Нова лінія”, м. Київ (ідентифікаційний код 30728887) державне мито в розмірі 179,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.01.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя