Рішення № 75183293, 04.07.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/3710/18

Провадження №2/635/2106/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Слідчого судді - Панас Н.Л.

При секретарі - Крилєвській І.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 04058775, юридична адреса: м.Харків, Григорівське шосе, 57 про визнання права власності на земельну ділянку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що його матері - ОСОБА_2 належала земельна ділянка (пай) в КСП «Березівка», що підтверджується земельним сертифікатом НОМЕР_2, виданим на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації Харківської області №47 від 22.02.2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 його мати померла. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді зазначеної земельної ділянки. 30 березня 2018 року він звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області за оформленням свої спадкових прав, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів. За таких обставин просив визнати за ним право власності на земельну ділянку (пай) розміром 3,5338 га ріллі в КСП «Березівка» Коротичанського району Харківської області після смерті ОСОБА_2

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2018 року позов було залишено без руху і позивачеві було надано строк для усунення недоліків, тривалістю 10 днів зі дня отримання копії ухвали.

30 травня 2018 року позивачем недоліки, зазначені в ухвалі, були усунуті.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2018 року позов було прийнято до провадження суду і призначено у підготовче судове засіданні на 04 липня 2018 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року за наслідками підготовчого судового засідання, справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 липня 2018 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з»явились, надали суду письмові заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримали і просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, письмового відзиву на позов не надав, як і заяв про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за наявними у справі доказами.

Оскільки сторони у судове засідання не з»явились фіксація судового засідання, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як вбачається з інформації №463, виданої 28 грудня 2017 року Березівським селищним головою Штода І.О., згідно з протоколом №6 загальних зборів членів земельних паїв реорганізованого КСП «Березівка» від 15.02.2003 року та додатку до нього - Акту передачі та прийому земельних ділянок, ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку НОМЕР_3 площею 3,5338 га ріллі, відповідно до Проекту організації території земельних часток, паїв та отримала сертифікат НОМЕР_2 (а.с.5).

Згідно з листом заступника начальника Міськрайонного управління Держгеокадастру у Харківському районі та м.Люботин Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №29-20-0.23.061-217/126-18 від 26.02.2018 року, в Книзі реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) КСП «Березівка» за №416, зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, який виготовлений на ім»я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації Харківської області №47 від 22.02.2000 року і був нею особисто отриманий. Крім того, згідно з Книгою записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в Управлінні обліковується Державний акт на право приватної власності НОМЕР_4 на ім»я ОСОБА_2, який посвідчує право на земельну ділянку в смт.Пісочин Харківського району Харківської області площею 0,1458 га, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (а.с.6).

Як вбачається з листа заступника начальника Міськрайонного управління Держгеокадастру у Харківському районі та м.Люботин Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №К-497/0-0.23.061-466/156-18 від 18.04.2018 року нормативна грошова оцінка 1 га ріллі становить 32549 грн.20 коп. (а.с.7).

Згідно з довідкою Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №55 від 24.01.2018 року ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження НОМЕР_5, виданого 01 квітня 1957 року Дв-Кутенською сільською радою Дергачівського району Харківської області, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками були - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно з копією свідоцтва про смерть НОМЕР_6, виданого 09 квітня 1997 року Полівською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть НОМЕР_7, виданого 08 травня 2018 року Виконкомом Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

Позивач після смерті матері звертався до Дергачівської Державної нотаріальної контори Харківської області за оформленням своїх спадкових прав, але державний нотаріус своєю постановою №450/02-31 від 30.03.2018 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.4).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованої Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1218 Цивільного Кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Цивільним Кодексом передбачена черговість спадкоємців за законом, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України), у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України), у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України), у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України), у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст. 1265 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.1216 ЦК України (в редакції 2004 року), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач фактично прийняв спадщину, яка залишилась після смерті його матері, звернувшись до нотаріальної контори за оформленням свої спадкових прав, що було підтверджено відповідними письмовими доказами.

А тому, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 04058775, юридична адреса: м.Харків, Григорівське шосе, 57 про визнання права власності на земельну ділянку (пай) задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на земельну частку (пай) площею 3,5338 га ріллі в КСП «Березівка» Коротичанського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судові витрати залишити за позивачем.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2018 року.

Суддя Н.Л.Панас