Рішення № 7518317, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р.                     Справа № 37/297                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства „Комсервіс”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 32720963

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 32281938

про: стягнення заборгованості в сумі 11325, 36 грн., пені в сумі 236, 54 грн., інфляційних в сумі 66,57 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Титаренко С.С. (за довіреністю № 1юр від 08.01.2009 р.)

від Відповідача - Дегтярьов Ю.В. (за довіреністю б/н від 23.11.2009р.); Зинов’єва Л.М. (директор згідно наказу № 17-к від 10.12.96р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви з 25.11.2009 р. на 14.12.2009 р.; з 14.12.2009 р. на 23.12.2009 р.; судове засідання відкладалось з 23.12.2009р. на 13.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Комсервіс”, м. Слов’янськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський”, м. Слов’янськ (далі – Відповідач ) про стягнення заборгованості в сумі 11325, 36 грн., пені в сумі 263, 54 грн. та інфляційних в сумі 66, 57 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати послуг з утримання будинку та при будинкової території, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав: правоустановчі документи; розпорядження №21.04.2006р. №259р; акт прийому-передачі житлових будинків згідно рішення Слов’янської міської ради №573 від 29.09.2006р.; рішення по справі №35/68пд від 05.05.2009р.; проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.12.2008р. з додатковою угодою; рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради №588 від 29.09.2006р.; рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради №153 від 18.03.2009р. з додатками; довідку про тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території; рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради №756 від 19.12.2007р.; претензію №342 від 09.09.2009р.; розрахунок стягуваної заборгованості; перелік виконаних робіт; довідку про вартість виконаних підрядних робіт, акт прийому-передачі підрядних робіт, кошторис; договір підряду №9 від 03.11.2008р., наряди-замовлення та акти прийому-передачі.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 258, 322, 360, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 179, 181, 184 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 55 Господарського процесуального кодексу України; ст.ст. 20, 26, 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Позивачем 23.11.2009р. були надані письмові пояснення №юр від 18.11.2009р. (а.с.а.с.127, 128) та акт звірки заборгованості, підписаний Відповідачем із застереженням (а.с.129), а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 138-140).

Відповідач надав відзив від 19.11.2009р. (а.с.а.с. 100-102), в якому проти позову заперечив, зазначаючи на: вирішенні в межах іншої справи питання щодо обґрунтованості стягнення частини заявленої у цій справі суми заборгованості; виникнення грошових зобов’язань перед Позивачем лише з моменту укладання договору – з 23.12.008р.; погашення існуючої суми заборгованості згідно діючого тарифу вартості послуг. На підтвердження цієї позиції та виконання вимог суду Відповідач надав відповідні докази (а.с.а.с.103-126)

У доповненнях до відзиву (а.с.а.с.133, 134) Відповідач, вказуючи на здійснення платежів на користь Позивача із порушенням встановлених строків, визнав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 67,97грн. та інфляції в сумі 41,99грн., із приведенням відповідного розрахунку та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 135-137, 144-153).

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради № 573 від 29.09.2006р. житловий будинок № 13 по вул. Свердлова в числі інших передано на баланс та на утримання Комунальному підприємству “Комсервіс” (а.с.150), про що був складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі №1 від 25.10.2006р. (а.с.16).

Як вбачається з свідоцтва про право власності №94 від 10.01.1997р. (а.с.126) в означеному житловому будинку знаходиться приналежне Відповідачеві приміщення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2008р. у справі №15/95пд (а.с.а.с.103-107) відмовлено у задоволені позовних вимог Комунального підприємства “Комсервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський” про спонукання укласти договір на участь в розрахунках по утриманню будинку і стягнення заборгованості в сумі 7542,13грн. за послуги з утримання будинку за період з 01.11.2006р. по 08.08.2008р.

За результатами апеляційного перегляду постановою від 08.12.2008р. (а.с.а.с.135-137) означене рішення залишено без змін.

На підставі рішення Господарського суду Донецької області №35/68пд від 05.05.2009р., з 23.12.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Споживач) був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій №б/н (а.с.а.с.19-21), згідно п.п. 1, 3, 21 якого Виконавець забезпечує надання послуг з утримання будинку №13 по вул. Свердлова, площею 782,7 кв. м.: санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, поточний ремонт (послуги), а споживачем своєчасно сплачує ці послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором. Даний договір укладений на 3 роки з дня його укладення.

Істотними умовами договору передбачені наступні порядок та умови оплати вартості послуг з утримання будинків та прибудинкової території :

- п. 4 – розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання цього договору становить 342,82грн.;

- п. 6 – розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 25 числа поточного місяця;

- п.п. 7, 8 – послуги оплачуються в безготівковій формі через банківські установи на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п.12.1 Договору, Споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно приписів п.п.9, 12.5, 15.2 Договору, за несвоєчасне внесення плати Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченні платежу.

Із змісту означеного рішення вбачається, що в перебігу розгляду справи №35/68пд Комунальне підприємство “Комсервіс”, посилаючись встановлення рішенням Слов’янської міської ради №153 від 18.03.2009р. (а.с.а.с.26-29) іншого тарифу на його послуги, вимагав внести зміни (а.с.а.с.22, 23) до пункту договору від 23.12.2008р., питання про укладання його вирішувалося, визначивши розмір щомісячної плати у сумі 756,64грн. замість первісно запропонованого у проекті на рівні 342,82грн.

Розглядуваний в межах справи №35/68пд договір підписаний Відповідачем у первісній редакції запропонованого проекту (а.с.а.с.144-146) – без врахування збільшення розміру щомісячних платежів до 756,64грн.

На підтвердження несення Позивачем витрат з утримання житлового будинку, а отже – і фактичного надання ним відповідних послуг Відповідачу у період з 01.11.2006р. по 30.09.2009р. першим надано відомості про перелік виконаних робіт (а.с.42), відповідну довідку (а.с.43) і підтверджуючі документи - довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання-виконаних робіт, відомості, кошторис, договір підряду, наради-завдання тощо (а.с.а.с. 45-91).

У зв’язку із несплатою Відповідачем послуг з утримання будинку з метою досудового врегулювання питання щодо сплати заборгованості, Позивач звернувся (а.с.38) до Відповідача з претензією №342 від 09.09.2009р. (а.с.39) про сплату заборгованості в сумі 11325,36грн. за період з листопада 2006р. по вересень 2009р., розрахунок якої приведено на а.с.40, з якого вбачається застосування до періоду з листопада 2006р. по квітень 2009р. включно щомісячного тарифу у розмірі 342,82(3) грн., а відносно решти періоду – 756,64грн.

Згідно квитанції від 26.03.2009р. Позивач перерахував Відповідачу 685,66грн. (а.с.110); квитанцією від 13.04.2009р. (а.с.108) на отримання будинку у березні та квітні 2009р. перераховано 685,66грн.; платіжним доручення №2 від 17.06.2009р. (а.с.109) – 342,82грн. на утримання будинку та при будинкової території згідно рахунку №66 від 18.05.2009р.; квитанцією від 07.09.2009р. без визначення оплачуваного періоду – 1028,46грн. (а.с.108); квитанцією від 16.11.2009р. на експлуатаційні витрати за вересень, жовтень та листопад 2009р. – 1038,74грн. (а.с.111). Усього Відповідачем здійснені платежі на загальну суму 3781,38грн., з яких 695,91грн. – за жовтень та листопад 2009р., відносно яких позовних вимог на заявлено.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 19.11.2009р. (а.с.а.с. 100-102), визначаючи у доповненнях до відзиву (а.с.а.с.133, 134) позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 67,97грн. та інфляції в сумі 41,99грн.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань, сплати штрафних санкцій та пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати житлово-комунальних послуг виключно на підставі договору узгоджується із приписами ст.ст. 19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.12.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, і саме з 23.12.2008р. Відповідач набув статусу боржника, а Позивач – кредитора в означених правовідносинах.

До означеної дати за відсутністю належної правової підстави для існування правовідносин із надання, отримання та сплати послуг з утримання будинку і при будинкової території в контексті наведених правових норм, у Відповідача не існувало грошового зобов’язання перед Позивачем, що об’єктивно унеможливлює його порушення, а відтак – і застосування будь-якого способу судового захисту у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати експлуатаційних витрат згідно визначених умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.12.2008р. – пізніше 25 числа поточного місяця.

За висновком суду, розмір грошових зобов’язань Відповідача згідно означеного договору визначається у сумі 342,82грн. на місяць, оскільки саме цей розмір було запропоновано Позивачем у проекті договору, про зобов’язання до укладання якого Господарським судом Донецької області прийнято рішення №35/68пд від 05.05.2009р. Посилання Позивача на збільшення розміру тарифу та відповідну зміну умов договору в перебігу розгляду означеної справи судом до уваги не приймається як безпідставне, оскільки:

- задоволення позовних вимог з урахуванням відповідних уточнень суми тарифу та визначення судом предмету розглядуваного в межах справи №35/68пд за такими уточненнями не вбачається із змісту означеного рішення;

- за змістом ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 653, 654 Цивільного кодексу України змінити (у розглядуваному випадку – збільшити щомісячний платіж) можна лише існуючий і діючий договір, тоді як рішення у справі №35/68пд лише запроваджено існування такого договору, з огляду на що і укладання, і зміна наявного договору не може відбутися одночасно і опосередковуватися одним судовим рішенням;

- доказів укладання додаткової угоди про внесення змін до договору від 23.12.2008р. про збільшення щомісячного платежу до 756,64грн. до справи не надано.

Таким чином, відсутні правові підстави до примусового спонукання Відповідача до сплати послуг у розмірі, що перевищує 342, 82грн., що у повній мірі узгоджується із засадним принципом, закріпленим ч. 1 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням відповідних зобов’язань.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як було встановлено судом, заявлений у розглядуваній справі період формування стягуваної заборгованості (з листопада 2006р. по вересень 2009р.) частково збігається (поглинає) із періодом формування заборгованості у сумі 7542,13 грн. (з 01.11.2006р. по 08.08.2008р.), питання про стягнення якої вирішувалося судом в межах справи №15/95пд між цими ж сторонами, з цього ж предмету та підстав.

Зважаючи на означену обставину, відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 7542,13грн.

У задоволені позовних вимог за період з 08.08.2008р. по 23.12.2008р. (укладання договору за рішенням суду у справі №35/68пд), коли за викладеними вище висновками були відсутні у Відповідача грошові зобов’язання перед Позивачем і об’єктивно не могло існувати факту порушення таки зобов’язань, суд відмовляє як юридично неспроможних.

Таким чином, період, протягом якого Позивач управнений був розраховувати на надходження плати за договором від Відповідача, в межах заявленого у цій справі проміжку часу (з листопада 2006р. по вересень 2009р.) становить лише дев’ять 2009р. (з січня по вересень). В свою чергу, виходячи із встановленого судом розміру щомісячного платежу, який мав сплачуватися Відповідачем в означений період – 342,82грн. – загальний розмір грошових зобов’язань дорівнює сумі 3085,38грн. (342,82 х 9).

Стягнення понад означену суму є безпідставним з огляду на позицію, викладену вище, і відповідні позовні вимоги судом відхиляються.

Наразі, як вбачається із представлених Відповідачем платіжних документів (а.с.а.с.108-111), частина цієї суми була сплачена (хоча із певними затримками) у розмірі 2742,56грн. ще до подання розглядуваного позову (28.10.2009р. – згідно штампу на конверті а.с.92), що зумовлює відмову у задоволені позовних вимог в цій частині як безпідставність через відсутність факту порушення відповідного суб’єктивного права Позивача на момент звернення до суду.

Водночас, решта – платіж за вересень 2009р. у сумі 342,82грн. – була сплачена Відповідачем в числі перерахування за квитанцією №389824 від 16.11.2009р. (а.с.111) вже в перебігу розгляду справи, що зумовлює припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

З огляду на те, що позовна заяву надіслана до суду 28.10.2009р., про що свідчить штамп на конверті та квитанція пошти, а сплата суми боргу була здійснена 16.11.2009р. (тобто порушення права Позивача мало місце на дату вчинення дій, спрямованих на судовий захист від такого порушення), судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню в цій частині на користь Позивача.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та пені, зважаючи на несвоєчасність здійснення Відповідачем платежів у період з січня по вересень 2009р. на користь Позивача згідно умов договору від 23.12.2008р., суд зазначає наступне:

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію. Перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, з урахуванням встановленої суми заборгованості та періоду прострочення в її сплаті встановив, що вимоги щодо інфляційної індексації підлягають задоволенню у розмірі 42,84грн.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення внесення плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченні платежу визначена п. 9 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій від 23.12.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши розрахунки Позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив можливість задоволення вимог в цій частині в сумі 67,53 грн.

Решта вимог щодо пені та інфляційної індексації судом відхиляється як безпідставні, з огляду на вкладені вище висновки про розмір щомісячної заборгованості та період її формування, як бази для відповідних підрахунків.

В контексті приписів ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України судом також враховується часткове визнання позовних вимог Відповідачем згідно доповнення до відзиву від 10.12.2009р. (а.с.а.с.133,134).

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам та вимогам, провадження у справі за якими припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Ком сервіс”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32720963) до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32281938) про стягнення заборгованості в сумі 11325, 36 грн., пені в сумі 236, 54 грн., інфляційних в сумі 66,57 грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 7542,13грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 342,82грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32281938) на користь Комунального підприємства „Комсервіс”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32720963) пеню в сумі 67,53грн. та суму інфляції – 42,84грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті заявлених вимог щодо суми основного боргу, пені та інфляції відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин 37 „Олімпійський”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32281938) на користь Комунального підприємства „Комсервіс”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 32720963) витрати по сплаті державного мита в сумі 4 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9 грн. 18 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 13.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 13.01.2010р.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя