Постанова № 75182430, 05.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/14678/16-ц

Провадження № 22-ц/787/519/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О., секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,

учасники справи:

позивач: - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач: - ОСОБА_3

треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача: - Управління державної виконавчої служби Головного

територіального управління юстиції в Рівненській області;

-Управління державної міграційної служби у Рівненській

області;

- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року (суддя Смолій Л.Д., повний текст рішення складено 28 грудня 2017 року) у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Управління державної міграційної служби у Рівненській області, ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

09 листопада 2016 року ПАТ "Універсал Банк" подано позов до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Управління державної міграційної служби у Рівненській області, ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для забезпечення виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27.08.2014 року, яким звернуто стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Рівне, що належить боржнику на праві власності та є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-кф-2007 від 30.10.2007 року, усі мешканці вказаного домоволодіння підлягають виселенню.

Актом від 30.11.2015 року державний виконавець здійснив опис та наклав арешт на домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Рівне, а постановою від 03.12.2016 року призначив суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_5 для здійснення ним оцінки домоволодіння та надання висновку, звіту про оцінку майна з питань визначення його вартості.

Згідно листа Рівненського міського відділу ДМС України в Рівненській області № 5610/14-727 від 12.02.2016 року за адресою: м. Рівне, вул. Г.Горбачевського, буд. 6 зареєстровані наступні громадяни:

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.12.2009 року;

-ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.03.2001 року;

-ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.03.2011 року.

Стягувач надіслав боржнику у цьому виконавчому провадженні вимогу № 244-юд від 22.08.2016 року у якій зазначив про необхідність добровільного звільнення домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Рівне, в якому боржник проживає, а також про необхідність забезпечення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги звільнення вказаного домоволодіння усіма мешканцями, що проживають разом з боржником в ньому. Боржник цю вимогу не виконав.

Ні відмова органу опіки та піклування у наданні дозволу на виселення, ні наявність зареєстрованих у домоволодінні малолітніх дітей не є перешкодою для вчинення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію предмета іпотеки на торгах та задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні.

Просили суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з домоволодіння, розташованого по вул. АДРЕСА_1 в м. Рівне та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також вирішити питання про надання виселеним іншого постійного житлового приміщення.

У заяві про уточнення позовних вимог просили надати виселеним особам постійне житлове приміщення, а саме: житловий будинок загальною площею 489,5 кв.м, житловою площею 79,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Управління державної міграційної служби у Рівненській області, ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено підстави для задоволення вимоги про виселення із зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з наданням їм постійного житлового приміщення, а саме житлового будинку загальною площею 489,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4

25 січня 2018 року публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" подано апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ПАТ "Універсал Банк" не може скористатися своїм правом і задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 зареєструвала в іпотечній квартирі двох малолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що перешкоджає подальшій реалізації предмету іпотеки на торгах.

Тому, 05.12.2016 року державний виконавець Матвійчук І.О. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі листа служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 07.07.2016 року, яким відмовлено в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна.

У зв'язку з вищевикладеним, ПАТ "Універсал Банк" було змушене звернутися з позовом про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з іпотечного домоволодіння та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також вирішити питання про надання іншого постійного житлового приміщення для них.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Однак, судом не досліджено ставлення ОСОБА_4 щодо виселення ОСОБА_3 з дітьми або тільки дітей з будинку по вул. АДРЕСА_1 в м. Рівне до домоволодіння на АДРЕСА_3 в с. Стоянка, Києво-Святошинського району Києвської області, яке належить йому.

Судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу сторонами до апеляційного суду подано не було.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 1715/14952/12 від 12.12.2014 року про звернення стягнення на предмет договору іпотеки, а саме домоволодіння, розташоване за адресою: м. Рівне вул. Григорія Горбачевського, будинок 6, що складається з житлового будинку (цегляний), огорожі, хвіртки, воріт та замощення, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31.10.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3258 та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 16.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 579, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження", для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором №07-652-КФ-2007 від 31.10.2007 року в розмірі 368876,03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2009 року становить 2953405,93 грн., з яких: 13127,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2009 року становить 105108,85 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 317916,74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2009 року становить 2545400,38 грн. - сума дострокового стягнення кредиту; 34389,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2009 року становить 275337,37 грн,- проценти за користування кредитом; 3442,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2009 року становить 27559,33 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань (а.с. 5).

Державний виконавець здійснив опис та наклав арешт на вказане домоволодіння, відповідно до акту опису й арешту майна від 30 листопада 2015 року, а постановою від 03 грудня 2015 року призначив суб'єкта оціночної діяльності для здійснення ним оцінки домоволодіння та надання висновку звіту про оцінку майна з питань визначення його вартості.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 грудня 2016 року виконавчий лист № 1715/14952/12 від 12.12.2014 року про звернення стягнення на предмет договору іпотеки повернуто стягувачу (а.с. 33-34).

Повторно виконавчий лист до виконання не пред'являвся (а.с. 49).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06 листопада 2016 року № 72372018 ОСОБА_3 є власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 в м. Рівне (а.с. 13).

Вказане домоволодіння обтяжене іпотекою. Воно придбане не за кредитні кошти.

Крім ОСОБА_3 у вказаному домоволодінні зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3

22.08.2016 року ПАТ "Універсал Банк" направлено ОСОБА_3 вимогу про добровільне звільнення спірного житла протягом одного місяця з дня отримання вимоги, яку ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим ПАТ "Універсал Банк" звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

Згідно із положенням частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Таким чином, виселення ОСОБА_3 з дітьми з будинку по вул. АДРЕСА_4, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, можливе лише за умови надання їй з дітьми іншого постійного житла.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 з дітьми може бути виселена з спірного будинковолодіння до житлового будинку по АДРЕСА_3 в с. Стоянка Києво-Святошинського району Києвської області, який належить ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження.

Як правильно встановлено місцевим судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів про перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шлюбі та що вони є членами одної сім'ї, а тому надання ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_3 в с. Стоянка, який належить ОСОБА_4 є порушенням його права власності.

Виселення дітей окремо від ОСОБА_3 стане порушенням ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, відповідно до якої "держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини" та ч. 1 ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства", відповідно до якої "діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини".

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2018 року.

Головуючий суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко

С.О. Гордійчук