Постанова № 75182347, 03.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/389/18 Провадження № 22-ц/795/777/2018 Головуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретаря: Позняк О.М.,

за участю: представника відповідача Величка А.В.,

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2018 року, ухвалене в складі судді Овсієнко Ю.К. у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

дата складання повного тексту: 17 квітня 2018 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Облтеплокомуненерго» в якому просив визнати дії відповідача щодо завищення нарахування витрат на оплату теплової енергії на опалення місць загального користування за адресою АДРЕСА_1 у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року в сумі 4103 грн 04 коп. неправомірними та зобов'язати ПАТ «Облтеплокомуненерго» здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за вказаною адресою за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31 жовтня 2006 року №359.

Позов мотивований тим, що він є споживачем послуг з теплопостачання, які надає ПАТ «Облтеплокомуненерго». У житловому будинку АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії, а у квартирі №36 встановлено квартирний лічильник обліку теплової енергії. Зазначає, що в порушення п.1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, відповідачем у розрахунку витрат на опалення місць загального користування не визначається окремо загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування. Пункти 2.1 та 2.1.4 Методики при розрахунку витрат теплової енергії на опалення МЗК відповідачем застосовано не було , а отже подальше застосування ним п.2.2.1 і 2.2.2 Методики при розподілу визначених величин теплової енергії між окремими помешканнями будинку не є правомірним, оскільки одна із вихідних даних розрахована не у відповідності із зазначеною у Методиці формулою.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішення ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розрахунок відповідача не містить такого показника, як утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, та зазначається лише те, що СНиП 2.04.05-91 втратили чинність з 01 січня 2014 року і те, що відповідач визначає ці втрати не передбаченим законом способом. Вважає, що відсутність законодавчого регулювання визначення втрат теплової енергії при застосуванні п.2.1 і 2.1.4 Методики не повинно порушувати прав споживачів теплової енергії.

ОСОБА_2 зазначає, що судом не надано оцінки обставинам того, що у розрахунку відповідача окремо не визначається загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК, що є порушенням Методики.

Особа, яка подає апеляційну скаргу стверджує, що судом неправильно встановлені обставини справи, що призвело до незаконності і необґрунтованості рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Облтеплокомуненерго» просило рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення. Доводи відзиву зводяться до того, що жодним нормативним актом не встановлено, що втрата чинності СНиП №2.04.95-91 позбавляє теплопостачальні організації право отримувати плату за послуги що надаються (в тому числі і за опалення МЗК) та в свою чергу не позбавляє споживачів обов'язку сплачувати за отримані послуги, у вартість яких входять і втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, а відсутність законодавчого регулювання визначення втрат теплової енергії не повинна порушувати і прав постачальника теплової енергії. Зазначає, що відповідачем у повній відповідності до чинного законодавства проводиться визначення та розподіл витраченої на опалення будинку кількості теплової енергії. Крім того, звертає увагу, що п.1.4. Методики не вимагає визначення загального обсягу теплової енергії витраченої на опалення МЗК, а визначає в якому випадку кількість теплової енергії, витраченої на опалення МЗК, визначається окремо (вказується в квитанції окремо), а в якому окремо не визначається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6).

Позивач є споживачем послуг ПАТ «Облтеплокомуненерго», вказаний вище будинок обладнаний загальнобудинковим засобом обліку теплової енергії, а квартира позивача - квартирним лічильником обліку теплової енергії, що не заперечується сторонами.

Договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання суду надано не було.

ПАТ «Облтеплокомуненерго» 04 вересня 2017 року на звернення позивача надало детальний розрахунок оплати за послуги з теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 (а.с.7-8). Даний розрахунок узгоджується з копіями квитанцій, наданих ОСОБА_2 (а.с.9-14).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо нарахування позивачу витрат та оплати теплової енергії на опалення місць загального користування з жовтня 2016 року по лютий 2017 року є правомірним, що не спростовано позивачем жодними доказами, зокрема, іншого розрахунку витрат теплової енергії суду не надано.

З даним висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду зважаючи на наступне.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до п.12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Згідно п.28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Поняття «допоміжні приміщення житлового будинку» визначено в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, а саме зазначено, що це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлений Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359.

Відповідно до пункту 2.1.3 Методики якщо системою будинкового обліку не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплоти, кількість теплової енергії на опалення МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.

Згідно п.2.1.4 Методики у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в п.2.1 Методики.

Встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 частина квартир обладнані приладами обліку теплової енергії, а отже кількість теплової енергії на опалення МЗК необхідно визначити окремо кожному споживачу.

Витрати тепла на опалення місць загального користування визначається за формулою, передбаченою пункту 2.2.1 Методики (витрати теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачами кожного окремого помешкання будинку, споживачами нежитлових приміщень, які користуються МЗК). Зазначені обставини є визначальними для вирішення спору та визначення розміру оплати.

Суд врахував, що обов'язок по оплаті послуг опалення місць загального користування покладається на усіх мешканців будинку, а встановлення у квартирі індивідуального засобу обліку теплової енергії від оплати наданих послуг опалення місць загального користування не звільняє та що іншого розрахунку позивачем не надано.

Відповідно до ст.ст.68, 162 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживачі зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги.

ОСОБА_2 зазначає, що судом не надано оцінки обставинам того, що у розрахунку відповідача окремо не визначається загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК, що є порушенням Методики.

Доводи апеляційної скарги, що судом не надано оцінки розрахунку відповідача, який порушує Методику, зокрема п.1.4., не заслуговують на увагу, оскільки, даним пунктом визначено, коли кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до оплати за опалення, зокрема, якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. В той же час, достовірно встановлено, що деякі квартири даного будинку обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення, тому саме цей пункт не може бути застосований при розрахунках позивача з відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, оскільки полягають у невірному тлумаченні позивачем Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 р.

Головуючий:Судді: