Рішення № 7518213, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р.                     Справа № 15/172                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом колективного малого підприємства “Руслан” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 22035743)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30645586)

про стягнення заборгованості в сумі 61498,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 17620,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тісленко С.В. – директор згідно рішення № 2 засновників КМП “Руслан” від 10.08.1999 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: Жуйков В.С. за довіреністю б/н від 20.05.2009 р. (в останнє судове засіданні не з’явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява колективного малого підприємства “Руслан” м. Макіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 61498,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 17620,20 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/172, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 13.08.2009 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 15/172 з листом № 4241/24 про повернення матеріалів справи без виконання у зв’язку з ненадходженням коштів по рахунку № 1383 за проведення експертизи.

Ухвалою від 30.12.2009 р. провадження у справі № 15/172 поновлено, розгляд справи призначений в судовому засіданні 13.01.2010 р. на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Про місце, дату та час проведення судового засідання суд повідомляв сторони в установленому порядку.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. сторони уклали договір поставки № 01/04/08ПП, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити пісок будівельний. Найменування, кількість, ціна та інші умови поставки вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язався надати покупцю видаткову накладну, рахунок–фактуру.

Згідно п. 3.1 договору покупець оплачує товар за цінами, вказаними в специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору строк оплати товару встановлений протягом 5 банківських днів після поставки товару. Моментом поставки товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п. 8.4 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 01.04.2008 р. (додаток до договору), якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позову, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 01/04/08ПП поставки від 01.04.2008 р. ним було поставлено відповідачу згідно специфікації № 1 (додаток до договору) товар у вигляді піску будівельного кількістю 12225 тон на суму 278730 грн. Поставка товару здійснювалась на підставі накладних на відвантаження у період з 07.05.2008 р. по 02.06.2008 р. (вказані накладні є в матеріалах справи). Також факти поставок товару підтверджено завіреними копіями талонів замовника (позивача) на використання автотехніки відповідача для перевезення вантажу (піску за спірним договором); податковими накладними; довіреностями на осіб, які отримували товарно–матеріальні цінності для відповідача; витягами з банківського рахунку позивача про отримання від відповідача часткових оплат за пісок.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 01/04/08ПП поставки від 01.04.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у спірних видаткових та податкових накладних, рахунках на оплату та довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, позивач стверджує, що поставка спірного товару відбувалася саме на підставі договору № 01/04/08ПП від 01.04.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 91560,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 13.05.2008 р. по 29.09.2008 р.

Згідно з актами звірки взаєморозрахунків, складеними між сторонами станом на 13.10.2008 р., заборгованість позивача перед відповідачем становить 125672,00 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем становить 187170,00 грн.

13.10.2008 р. між сторонами укладено угоду про залік зустрічних вимог на суму 125672,00 грн. (кредиторська заборгованість КМП “Руслан” перед ТОВ “Донспецпром” на суму 125672,00 грн. за отримані транспортні послуги та кредиторська заборгованість ТОВ “Донспецпром” перед КМП “Руслан” за отриманий пісок на суму 187170,00 грн.). Вказана угода є в матеріалах справи.

Після проведення взаємозаліку заборгованість позивача перед відповідачем перестала існувати, а заборгованість відповідача перед позивачем становить 61498,00 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист № 1–03 від 23.03.2009 р. з вимогою оплатити основний борг на суму 61498,00 грн. Факт відправлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 24.03.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Оригінали вимоги та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 01/04/08ПП від 01.04.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 01/04/08ПП поставки від 01.04.2008 р. передбачили відстрочення здійснення оплати отриманого товару на 5 банківських днів з моменту здійснення поставки, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що за останніми видатковими накладними № 1, 2, 3, 4 відповідач отримав товар від позивача 02.06.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 03.06.2008 р. по 09.06.2008 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 10.06.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару. По іншим видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати для відповідача по всім спірним видатковим накладним наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач надав відзив № 07/08 від 07.08.2009 р. на позовну заяву, яким ставить під сумнів факти отримання товару від позивача на підставі спірних накладних у зв’язку з неможливістю ідентифікувати осіб, які підписували спірні накладні та фактично приймали товар від позивача. Спірні накладні в графі “отримав” мають підписи, не завірені печаткою, без зазначення посади, прізвища, ім’я та по-батькові осіб, які підписували накладні.

В матеріалах справи є довіреність відповідача № 620628 від 21.05.2009 р. на одного представника Кочева А.Ф., який був уповноважений відповідачем отримувати товар за спірними накладними. Іншим особам відповідач таких повноважень не надавав.

У відзиві відповідач посилається на той факт, що у спірних накладних жоден підпис особи, яка приймала товар, не співпадає із справжнім підписом Кочева А.Ф., зазначеним у паспорті. На підставі цього відповідач вважає, що видаткові накладні підписані невідомими особами.

Ініціювати питання про оригінальність підпису може або сама особа, підпис якої є спірним, або інші особи на підставі експертного висновку, що є письмовим викладенням експертом відомостей про обставини, які мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутня особиста заява Кочева А.Ф. щодо неоригінальності його підпису на спірних видаткових накладних, а також експертний висновок стосовного того, що підпис на спірних видаткових накладних від імені Кочева А.Ф. виконаний іншою особою.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків між сторонами та угода про залік взаємних вимог, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, у зв’язку з чим приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Згідно акту звірки від 13.10.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, складала 187170,00 грн. Після проведення заліку взаємних вимог від 13 жовтня, що підтверджений угодою, підписаною з боку позивача директором та головним бухгалтером, з боку відповідача – генеральним директором та головним бухгалтером, та скріпленого печатками, заборгованість відповідача перед позивачем (з урахуванням часткової оплати товару відповідачем) складає 61498,00 грн.

Підписи представників відповідача на акті звірки та угоді про залік взаємних вимог скріплені печаткою відповідача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару не уповноваженою особою, повернення рахунків на оплату та податкових накладних, повідомлення продавця про повернення помилково перерахованих часткових оплат отриманого товару, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 61498,00 грн. у встановлений договором поставки № 01/04/08ПП від 01.04.2008 р. строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 14.10.2008 р. по 18.05.2009 р. в розмірі 8774,38 грн. (розрахунок доданий до позову).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку неналежного здійснення покупцем зобов’язань по оплаті у відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором поставки № 01/04/08ПП від 01.04.2008 р. не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 6.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Крім того, позивач не врахував, що 2008 р. був високосним, тому кількість днів у ньому складала 366.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені нараховується за період з 14.10.2008 р. (початок періоду нарахування, визначений самим позивачем) по 14.04.2009 р. (кінець шестимісячного строку нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України) та складає: (61498,00 грн. х 24% х 79 днів : 366 днів) + (61498,00 грн. х 24% х 104 дні : 365 днів) = 3185,80 грн. + 4205,45 грн. = 7391,25 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8774,38 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 7391,25 грн. В частині стягнення пені на суму 8774,38 грн. – 7391,25 грн. = 1383,13 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1096,85 грн. та інфляцію в розмірі 7749,00 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач також не врахував кількість днів у 2008 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних складає: (61498,00 грн. х 3% х 79 днів : 366 днів) + (61498,00 грн. х 3% х 138 днів : 365 днів) = 398,22 грн. + 697,54 грн. = 1095,76 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1096,85 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1095,76 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1096,85 грн. – 1095,76 грн. = 1,09 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 7749,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” (юридична адреса: 83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51; код ЄДРПОУ 30645586; рахунок 26009301773854 в філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь колективного малого підприємства “Руслан” (юридична адреса: 86124, Донецька область, м. Макіївка, вул. Бойкая, 18; код ЄДРПОУ 22035743; рахунок 26002210730390 у відділенні АКБ „Укрсоцбанк” м. Макіївка, МФО 334011) суму 77734,01 грн. (а саме: основний борг на суму 61498,00 грн., інфляцію в сумі 7749,00 грн., 3% річних в розмірі 1095,76 грн., пеню в сумі 7391,25 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 777,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 307,03 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1383,13 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 1,09 грн.

У судовому засіданні 13.01.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя