Рішення № 7518103, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р.                     Справа № 14/391                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Славія”,

ЄДРПОУ 31741060, м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок

„Амстор”, ЄДРПОУ 32516492, м.Донецьк

Про стягнення 1048304 грн. 76 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Турський Р.В.-юрисконсульт

від відповідача: Костенко І.А.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 15.15 год. до 15.20. год.

12.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Славія”, м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1048304,76 грн., у тому числі основний борг в сумі 976126,97 грн., пеня в сумі 45139,80 грн., три проценти річних в сумі 6630,06 грн. та інфляція в сумі 20407,93 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання від 29.11.2006р. №1670, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.01.2010р. №100 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у позивача порушеного права на отримання винагороди за поставлений товар. Як наслідок, відповідач також не визнає позовні вимоги про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 29.11.2006р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №1670 постачання.

За змістом розділу 1 договору №1670 від 29.11.2006р. позивач зобов’язався поставляти товар відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору №1670 від 29.11.2006р. позивач зобов’язується прийняти від відповідача замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною у замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Замовлення від відповідача повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

Додатковою угодою №6 від 29.12.2008р. до договору №1670 від 29.11.2006р., зокрема, пункт 2.2 останнього викладеного в наступній редакції: „Замовлення відповідача повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару в електронній формі на e-mail manager@slavia.zp.ua. Позивач гарантує виконання прийнятого замовлення та зобов’язаний здійснити постачання товару в кількості, що замовлена відповідачем”.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами приймання товару за кількістю (а.с.1-374, т.2) позивачем протягом червня-вересня 2009р. було поставлено відповідачу продукцію на суму 976126,97 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Належність цих документів до предмету спору перевірена судом (накладні містять посилання на договір).

Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.1998р. №263, накладна (типова форма №М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм і обставин, суд вважає, що надані позивачем документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу товару за договором №1670 від 29.11.2006р. та прийняття цієї продукції останнім.

Доказів незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань за договору щодо передачі товару (якість, строки поставки тощо) або доказів повної оплати боргу суду не надано.

В розпорядженні суду відсутні письмові замовлення покупця на товар, проте, суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки з огляду на наступне.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як встановлено судом, при отриманні товару відповідачем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання продавцем свого зобов’язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що покупець погодився з поставкою товару протягом червня-вересня 2009р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.5 договору №1670 від 29.11.2006р. відповідач перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок позивача грошові кошти за реалізований товар.

При цьому, згідно п.5.7 договору №1670 від 29.11.2006р. при оплаті товарів відповідач вправі зменшити суму платежів за товари, що поставляються, на суму поверненого товару, суму неустойки та інші належні відповідачу платежі за даним договором.

Як встановлено судом, договір №1670 від 29.11.2006р. підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

При цьому, протокол розбіжностей, який підписаний сторонами, містить дві редакції, зокрема, пунктів 5.5 договору – первісну з посиланням на відповідні пункти договору і запропоновану другою стороною.

Одночасно, цей протокол розбіжностей, підписаний сторонами, не містить узгодженої сторонами редакції, у зв’язку з чим не зрозуміло, яка редакція сторонами врешті прийнята і в який редакції спірні пункти включені ними до договору.

Згідно ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

За поясненнями сторін, розбіжності, які виникли між ними під час укладання договору сторонами узгоджені не були, на вирішення суду не передані.

За таких обставин, враховуючи відсутність (за винятком пункту 5.5 договору, редакція якого не узгоджена сторонами) будь-яких інших строків сплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару, суд дійшов висновку, що сторонами в договорі №1670 від 29.11.2006р. не було встановлено кінцевого строку сплати відповідачем вартості отриманої від позивача продукції.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 976126,97 грн. є пред’явлення претензії №317/1 від 02.12.2009р.

Вказана претензія отримана відповідачем 04.12.2009р., що підтверджується наданою до матеріалів справи підтверджується квитанцією кур’єрської служби від 03.12.2009р. №659750.

Таким чином, всупереч тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, відповідач повинен був сплатити вартість отриманого від позивача протягом червня-вересня 2009р. товару в строк до 11.12.2009р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 976126,97 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків №АМ-3446 станом на 01.11.2009р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 977361,59 грн.

Виходячи зі змісту складеного позивачем акту звірки від 30.11.2009р., позивачем суму боргу було зменшено на вартість наданих послуг в сумі 1234,62 грн., внаслідок чого решта суми боргу становить 976126,97 грн.

Відповідачем у акті звірки №АМ-3446 станом на 01.11.2009р. підтверджено наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 972661,59 грн. Одночасно, мотивованих заперечень проти вимог про стягнення заборгованості в сумі 3465,38 грн. відповідачем не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 976126,97 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог спростовуються наданими до справи документами, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 976126,97 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з серпня по грудень 2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 20407,93 грн. та три проценти річних в сумі 6630,06 грн. за період з 07.08.2009р. по 15.12.2009р.

Відповідно до п.6.2 договору №1670 від 29.11.2006р. позивачем за період з 07.08.2009р. по 15.12.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 45139,80 грн.

Як встановлено судом, при розрахунку суми пені, інфляції та трьох процентів річних позивач виходив з того, що обов’язок відповідача сплатити вартість поставленої продукції виникає згідно його редакції п.5.5 договору №1670 від 29.11.2006р., тобто, з відстрочкою платежа 30 банківських днів на рахунок позивача за поставлений товар.

Проте, як було зазначено вище, відповідач повинен сплатити вартість отриманого від позивача протягом червня-вересня 2009р. товару в строк до 11.12.2009р.

Таким чином, порушене право позивача на отримання винагороди за поставлений товар виникло 12.12.2009р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позов надійшов до суду 15.12.2009р., судом проведено наступний перерахунок розміру пені та трьох процентів річних:

1)          976126,97 грн. (сума заборгованості)*3 (три проценти річних)*3 (кількість днів прострочення)/36500=240,69 грн. (сума трьох процентів річних за період з 12.12.2009р. по 14.12.2009р.);

2)          976126,97 грн. (сума заборгованості)*20,5 (подвійна облікова ставка НБУ)*3 (кількість днів прострочення)/36500=1644,71 грн. (сума пені за період з 12.12.2009р. по 14.12.2009р.).

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, за висновками суду, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції задоволенню не підлягають, оскільки нарахування інфляції здійснюється помісячно.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Славія”, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Славія”, м.Запоріжжя основний борг в сумі 976126 грн. 97 коп., пеню в сумі 1644 грн. 71 коп. та три проценти річних в сумі 240 грн. 69 коп., всього заборгованість в сумі 978012 грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 9749 грн. 24 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219 грн. 48 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Славія”, м.Запоріжжя відмовити.

В судовому засіданні 12.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.01.2010р.

Суддя