Рішення № 7518003, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р.                     Справа № 38/306                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м.Макіївка, Донецької області

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Краснодон, Луганської області

до відповідача 2: Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод” м. Донецьк

про стягнення вартості нестачі вугільного концентрату в сумі 2 517грн.84коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Ахметова Н.В. за дов. №07-6681 від 30.12.2009р.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, м. Макіївка, Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” м. Краснодон, Луганської області, до відповідача 2, Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод” м. Донецьк про стягнення вартості нестачі вугільного концентрату в сумі 2 517грн.84коп.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №2080дс від 01.10.2003р., залізничну накладну №50784982, акти приймання продукції по кількості №1096/п від 08.07.2008р. та №1096 від 10.07.2008р., акт про вагу тари №1096 від 10.07.2008р., копію телефонограми №123 від 09.07.2008р., копію рахунка-фактури №21166 від 11.07.2008р., копію платіжного доручення №4493 від 21.07.2008р., претензію №07-2662 від 18.06.2009р.; правовстановлюючі документи тощо.

03.12.2009р. відповідач 2 надав відзив на позовну заяву №17/17-840юр від 01.12.2009р., в якому повідомив суду наступне.

ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” постачало позивачу вугільну продукцію у відповідності до положень договору №2080 ДС від 01.10.2003р.

Відповідно до ч.2 ст.664 ЦК України, якщо договором купівлі-продажу не передбачено обов’язок продавця доставити товар або передати в його в місцезнаходженні товару, обов’язок продавця передати товар вважається виконаним в момент передачі товару перевізнику.

Таким чином, ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” зобов’язання по поставці товару позивачу було виконано належним чином.

ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” у даному випадку не мало доступу до вантажу, не відвантажувало продукцію у спірні вагони, не визначало масу вантажу у спірних вагонах, та не заповнювало залізничну накладну.

Таким чином, на думку відповідача 2, провина ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” щодо нестачі вартості вугільного концентрату відсутня.

Крім того, відповідач 2 вважає, що матеріальну відповідальність за нестачу вугільної продукції повинен нести вантажовідправник продукції.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

09.12.2009р. позивач надав суду супровідний лист, яким просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копію претензії №07-2662 від 18.06.2009р., та копію фіскального чеку як доказ направлення претензії.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

29.12.2009р. на адресу суду від відповідача 2 надійшов лист в якому останній просить суд у зв’язку з неможливістю направити представника в судове засідання, що призначено на 12.01.2010р. розглянути справу без участі представника відповідача 2.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджує відміткою канцелярії суду та повернутими на адресу господарського суду поштовими повідомленнями №12602393 з відміткою “вручено 26.11.2009р. уповноваженій особі” та №12761445 з відміткою “вручено 14.12.2009р. уповноваженій особі”, відзив на позовну заяву не представив, та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача 1 та необхідністю представлення додаткових документів.

          Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та відповідача 2 було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач та відповідача 2 надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача та відповідача 2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003р. між Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь”- металургійний завод” (за договором – продавець, далі-відповідач 2) та Закритим акціонерним товариством „Макіївкокс” (за договором – покупець – далі-позивач) було укладено договір № 2080дс (далі - договір), згідно якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (далі-товар). Номенклатура, кількість, ціни, строки та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах до діючого договору.

Відповідно до умов договору № 2080дс від 01.10.2003р. прийомка товару по кількості здійснювалася у відповідності з вимогами „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6.

Додатковою угодою №134 від 27.06.2008р. до договору №2080дс від 01.10.2003р. сторони визначили, що продавець в липні 2008р. зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільний концентрат марки “Г” та марки “Ж”.

Додаткова угода №134 є невід’ємною частиною договору №2080дс, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

08.07.2008р. на адресу позивача, Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” м. Макіївка прибув вугільний концентрат марки “Ж” у вагонах №№68598309, 65742462, 66174533, 66104621, 66937368 по залізничній накладній № 50784982, вантажовідправником якого, є Відкрите акціонерне товариство „Краснодонвугілля” м. Краснодон, Луганської області.

Приймання вугільного концентрату здійснюється згідно вимог Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” №П-6.

На станцію призначення вантаж прибув у справлених вагонах, без слідів втрати та був виданий позивачу, Донецькою залізницею без перевірки маси, про що свідчить відмітка на залізничній накладній.

При прийманні вугільного концентрату по кількості, була виявлена нестача проти даних зазначених у накладній №50784982 на 4700кг., про що був складений акт приймання продукції (товарів) по кількості №1096/п від 08.07.2008р.

Відповідно до п.п.16, 17 Інструкції №П-6, прийомка вугільного концентрату була зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі у продовженні прийомки продукції та складання двохстороннього акту.

Позивач 09.07.2008р. направив вантажовідправнику телефонограму №123, якою пропонував останньому направити представника для спільного прийому товару по кількості. Крім того, телефонограмою позивач пропонував вантажовідправнику про прийняте рішення повідомити факсом.

На виклик позивача представник вантажовідправника протягом встановленого Інструкцією №П-6 строку не з’явився.

Згідно п.18 Інструкції №П-6, 10.07.2008р. був складений акт про приймання продукції по кількості №1096 за участю представника громадськості.

З урахуванням норми природної втрати, згідно п.27 Правил видачі вантажу, нестача у спірних вагонах склала 2152кг. на суму 2 517,84грн. з урахуванням ПДВ.

Рахунок – фактура №21166 від 11.07.2008р., виставлений постачальником був сплачений позивачем у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №4493 від 24.07.2008р.

18.06.2009р. позивачем на адресу відповідача 2 була направлена претензія №07-2662 на суму 2571,84грн., в якій позивач пропонував внести на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 571,84грн., яку останній залишив без реагування та задоволення.

          До теперішнього часу вартість нестачі вугільного концентрату у розмірі 2571,84грн. відповідачами не сплачена, тому позивач просить суд стягнути з належного відповідача суму вказаної нестачі.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №2080дс від 01.10.2003р., додаткову угоду №134, залізничну накладну №50784982, акти приймання продукції по кількості №1096/п від 08.07.2008р., №1096 від 10.07.2008р., копію телефонограми про виклик представника вантажовідправника, акт перевірки ваги тари №1096 від 10.07.2008р., рахунок-фактуру №21166 від 11.07.2008р., платіжне доручення №4493 від 24.07.2008р., претензію №07-2662 від 18.06.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач 2 посилається на відзив на позов №17/17-840юр від 01.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно ст.6 Статуту залізниці України, залізнична накладна є обов’язковою двохсторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – отримувача.

Відповідач 2, надавши залізниці залізничну накладну №50784982 та вантаж, тим самим підтвердив укладення договору перевезення вантажів (п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.

В силу ст.306 ГК України, ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст.307 ГК України, п.2 ст.908 ЦК України.

Відповідно до ст.105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за утрату, нестачу, порчу або пошкодження вантажу лише у тих випадках зазначених цією нормою, зокрема, в силу п. ”а” ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за нестачу, а відтак підстави для стягнення згаданої суми недостачі з перевізника відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправником вугільного концентрату марки Ж 0-100, який прибув 08.07.2008р. на адресу позивача, Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” у вагонах №№68598309, 65742462, 66174533, 66104621, 66937368 по залізничній накладній № 50784982 є Відкрите акціонерне товариство „Краснодонвугілля”, м. Краснодон.

Під час прийняття вантажу позивачем встановлена недостача вантажу, що підтверджено складеним актом прийому продукції по кількості №1096/п від 08.07.2008р. Зазначений акт складений у повній відповідності до вимог Інструкції.

З акту №1096/п від 08.07.2008р. вбачається, що вагони №№68598309, 65742462, 66174533, 66104621, 66937368 прибули на станцію призначення з вантажем – вугільний концентрат марки Ж 0-100. По накладній №50784982: вага нетто вантажу – 337700кг., вага тари – 105900кг., вага брутто в накладній не зазначена, у зв’язку з чим позивач визначив її на рівні 443600кг. шляхом складання ваги нетто вантажу до ваги тари – вагонів; по факту: брутто – 443600кг., нестача – 4700кг.

Вага вантажу визначалась шляхом зважування на справних 150тоних вагонних вагах перевірених лабораторією Держстандарту 23.10.2007р. Час початку приймання 23 год. 30 хв. 08.07.2008р.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 2080дс від 01.10.2003р. та вимог п. п. 16, 17 Інструкції П-6 прийомка вугільного концентрату була зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі в продовженні прийомки продукції та складенні двохстороннього акту.

На виклик телефонограмою №123 від 09.07.2008р., яка міститься у матеріалах справи, представник вантажовідправника протягом встановленого строку не з’явився, відповіді не надав.

          10.07.2008р. о 13 год. 45хв. ЗАТ „Макіївкокс” продовжило прийомку продукції за участю представника громадськості Красова О.В., що діяв на підставі посвідчення №1096 від 10.07.2008р.; Прийомка продукції закінчилась 10.07.2008р. о 14год.40хв.

За результатами прийомки був складений акт №1096 від 10.07.2008р. в якому комісія зазначає, що недовантаження вантажу відбулося внаслідок недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником та неправильного визначення вантажовідправником маси вантажу, кількість продукції, що недостає, всього становить 5500кг.

10.07.2008р. був складений акт №1096 про вагу тари. Даним актом встановлено, що вага вагонів (тари), визначена шляхом переваження на 150тн вагах, повірених лабораторією Держстандарту в установленому порядку 23.10.2007р.

З урахуванням норми природного зменшення, згідно п.27 Правил видачі вантажу, нестача у спірних вагонах склала 2152кг. на суму 2517,84грн. з урахуванням ПДВ.

          Позивач зобов’язання за договором купівлі-продажу № 2080дс від 01.10.2003 по оплаті поставленої, зокрема в липні 2008р., продукції на підставі рахунку-фактури № 21166 від 11.07.2008р. виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №4493 від 24.07.2008р., яке знаходиться у матеріалах справи. Вказаний рахунок-фактура містить відомості про масу вантажу нетто в спірних вагонах в той кількості, яку зазначив відповідач 1 - ВАТ„Краснодонвугілля” в залізничній накладній. Отже, оплата за вказаним рахунком-фактурою була здійснена позивачем за кількість відвантаженої продукції згідно даних, вказаних вантажовідправником - ВАТ„Краснодонвугілля” в залізничній накладній.

Таким чином, суд вважає відповідача 1 - ВАТ„Краснодонвугілля” єдиним належним відповідачем по справі, оскільки саме Відкрите акціонерне товариство „Краснодонвугілля” м. Краснодон, Луганської області був вантажовідправником вугільного концентрату.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Як вбачається з матеріалів справи, Вантажовідправник – ВАТ„Краснодонвугілля”, в порушення вимог ст. ст. 24, 37 Статуту залізниць України, невірно зазначив в накладній № 50784982 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу ЗАТ „Макіївкокс”.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджується актами приймання продукції по кількості № 1096/п від 08.07.2008р., № 1096 від 10.07.2008р. та актом №1096 від 10.07.2008р. про вагу тари. Отже, виявлена на станції призначення нестача виникла з вини вантажовідправника, внаслідок недостатнього наповнення останнім вагонів та неправильного визначення маси вантажу.

          Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

          Вантажовідправник – ВАТ„Краснодонвугілля” не довів суду, що шкода виникла не з його вини.

          З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог заявлених до відповідача 1 - ВАТ„Краснодонвугілля”.

Позовні вимоги заявлені до відповідача 2- ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки, до теперішнього часу вартість нестачі вугільного концентрату у розмірі 2517,84грн. не сплачена, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення вартості нестачі вугільного концентрату марки “Ж” у розмірі 2517,84грн. з відповідача 1 є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст., 6, 24, 37, 105, 111, 114 Статуту залізниць України, ст.ст. 174, 193, 306 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 908, 909, 1166 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка, Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля”, м. Краснодон, Луганської області про стягнення вартості нестачі вугільного концентрату марки „Ж” в сумі 2 517,84грн., задовольнити у повному обсязі.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля”, м. Краснодон, Луганської області (94400, Луганська область, м.Краснодон, вул. Комсомольська,5, р/с 2600330121195 у ПІБ м.Краснодон, МФО 304234, ЄДРПОУ 32363486) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка, Донецької області (86106, Донецька область, м.Макіївка, вул. Горького,1, р/с 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі вугільного концентрату марки „Ж” в сумі 2 517,84грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102грн. та 236грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимогах Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка, Донецької області до Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод”, м. Донецьк про стягнення вартості нестачі вугільного концентрату марки „Ж” в сумі 2 517,84грн. відмовити, у з в’язку з безпідставністю.

Текст рішення оголошено у судовому засіданні 12.01.2010року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі