Постанова № 75179647, 26.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/117/18

Номер справи місцевого суду: 496/3667/15-ц

Головуючий у першій інстанції Крачкова С. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 вересня 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № №1501/0308/71-039 від 27.03.2008 року, яка станом на 13.07.2015 року складає 2 728 793 грн. 80 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2 282 481 грн. 38 коп., сума заборгованості за відсотками - 362 314 грн. 97 коп., пеня - 79 132 грн. 32 коп., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 273 грн. 99 коп.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 4 591 грн. 14 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки:

- на житловий будинок, загальною площею 199, 70 кв. м., житловою площею 123 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Павлишин В.Я. 26 березня 2008 року;

- на земельну ділянку, площею 0,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Павлишин В.Я. 26 березня 2008 року шляхом визнання права власності на це майно за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Визнано за Публічним акціонерним товариством « Дельта Банк» право власності на житловий будинок, загальною площею 199, 70 кв. м., житловою площею 123 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 27.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1501/0308/71-039, за яким банк надав відповідачці кредит в сумі 110 000 дол. США зі сплатою 11,9 % річних строком до 26.03.2038 року. ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит у встановлений термін та сплатити нараховані по ньому відсотки.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передало ( відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях (а.с.44-51).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1 ст. 516 цього Кодексу встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги по даному кредитному договору.

Кредит ОСОБА_2 не виплачує і на цей час загальна заборгованість за договором №1501/0308/71-039 від 27.03.2008 року станом на 13.07.2015 року складає 2 728 793 грн. 80 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2 282 481 грн. 38 коп., сума заборгованості за відсотками - 362 314 грн. 97 коп., пеня - 79 132 грд 32 коп., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 273 грн. 99 коп.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 4 591 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою тимчасової адміністрації від 13.07.2015 року ( а.с.37).

В рахунок виконання зобов'язання 27.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір (зі змінами та доповненнями від 31.03.2009 року) з якого вбачається, що предметом іпотеки є житловий будинок, загальною площею 199, 70 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,032 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 31-34, 35-36), який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, а тому в рахунок її погашення необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони кредитного договору в іпотечному договорі встановили порядок, за умови недотримання якого іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, проте іпотекодержатель (позивач) цього порядку не дотримався.

Суд також не врахував відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Як вбачається з п.п. 11, 12 Іпотечного договору від 27.03.2008 року (а.с.31-34), укладеного між сторонами іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов'язанням та цим договором.

При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, при цьому сторони за взаємною згодою встановили, що визначений тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

За вибором іпотекодержателя для задоволення його вимог застосовуються такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки як: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 пункту 12.3 іпотечного договору, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Матеріали справи містять лист-вимогу вих. № 31.4-08/3034/15 від 17.07.2015 року про сплату простроченої (поточної) заборгованості в тридцятиденний строк та повідомлено про можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку (а.с.38).

Не дочекавшись закінчення тридцяти календарних днів з дати відправлення 17.07.2015 р. на адресу ОСОБА_2 Листа - вимоги через відділення поштового зв'язку, позивач майже одночасно з письмовою вимогою про усунення порушення основного зобов'язання 06.08.2015 року звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, іпотекодержатель розпочав за своїм вибором звернення стягнення на предмет іпотеки з порушенням вищезазначених умов іпотечного договору, а також з порушенням норми статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року №898-IV "Про іпотеку", згідно якої, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, апеляційний суд враховує, що передача у власність предмету іпотеки іпотекодержателю, про що заявлена позовна вимога ПАТ «Дельта Банк», є позасудовим способом задоволення вимог кредитора, а не судовим.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, невірно застосував норми законодавства до спірних правовідносин, в зв'язку із чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3,4ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено за подачу апеляційної скарги - 4019 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією № 54 від 23 листопада 2017 року (а.с.132) , які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти постанову.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4019 грн. (чотири тисячі дев'ятнадцять грн.) 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко