Постанова № 75178478, 04.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 415/4257/17

Провадження № 22ц/782/325/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Карташова О.Ю. ,

за участю секретаря судового

засідання: ОСОБА_2

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідачка: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2018 року (суддя Калмикова Ю.О.) у справі 415/425717 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

21 липня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся з позовом у якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов Договору кредиту № 556/16-ПК140 від 29 листопада 2007 року. Станом на 24 травня 2017 року зазначена заборгованість склала загальну суму 591.017,02 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 187.755,97 гривень; заборгованість за відсотками - 349.553,00 гривень; інфляційні витрати - 13.219,95 гривень; інфляційні витрати за відсотками – 40.488,10 гривень. Позивач також просив стягнути з відповідачки понесені банком судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8.865,56 гривень.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив: скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за Договором кредиту № 556/16-ПК140 від 29 листопада 2007 року, яка з урахуванням застосування наслідків пропуску строку позовної давності, за період з серпня 2014 року до 24 травня 2017 року складає загальну суму 483.569,51 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 187.755,97 гривень; заборгованість за відсотками - 111.288,56 гривень; інфляційні витрати за кредитом - 13.219,95 гривень; інфляційні витрати за відсотками - 40.488,10 гривень, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 32.190,74 гривень; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 98 606,19 гривень. Позивач також просив стягнути з відповідачки понесені банком судові витрати з оплати судового збору у загальному розмірі 22.163,81 гривень.

За доводами апеляційної скарги, оскільки погашення заборгованості за кредитним договором відповідачка здійснювала до березня 2009 року, а банк звернувся з позовом у серпні 2017 року, то позовна давність по заборгованості за тілом кредиту і процентах, має бути застосована судом лише до платежів, проведення яких мало здійснюватися до серпня 2014 року. Зазначене твердження узгоджується з обов'язковими для застосування правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року та № 6-522цс17 від 05 квітня 2017 року.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29 листопада 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») як кредитором та відповідачкою, як позичальником, укладено Договір кредиту № 556/16-ПК140 за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 200.000,00 гривень зі сплатою 13,50 % річних та кінцевим строком повернення – 24 листопада 2022 року. Кредит надано на споживчі цілі (пункт 1.1 Договору) .

29 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала від банку 200.000,00 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки № 33-1 (а. с. 11).

Станом на 24 травня 2017 року за Договором № 556/16-ПК140 загальна сума заборгованості складає - 721.833,95 гривень, у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 187.755,97 гривень; сума заборгованості за відсотками - 349.553,00 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 32.190,74 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 98 606,19 гривень; розмір інфляційних витрат за кредитом - 13.219,95 гривень; розмір інфляційних витрат за відсотками - 40.488,10 гривень, що підтверджується Розрахунком (а. с. 19-22).

23 червня 2017 року банк направив письмову вимогу про усунення порушень, в якій вимагав від ОСОБА_3 сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом і нараховану неустойку за Договором № 556/16-ПК140 у загальній сумі 721.833,95 гривень (а. с. 16-18).

10 лютого 2009 року за підписом заступника керуючого Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_3 було надіслано лист-претензію № 40-18/761 з вимогою дострокового повернення кредиту за Договором № 556/16-ПК140. Зазначена заборгованість станом на 10.02.2009 року складала 207.540,73 гривень, у том числі: 188.887,08 гривень - заборгованість по кредиту; 18.187,89 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 465,76 гривень – штрафні санкції (а. с. 60).

За даними довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 07 червня 2017 року за Договором № 556/16-ПК140 ОСОБА_3 сплатила банку 33.395,32 гривень, у тому числі 12.224,03 гривень – у рахунок погашення основної заборгованості; 21.171,29 гривень – на погашення відсотків. Останній платіж на погашення основної заборгованості був здійснений відповідачкою 11 березня 2009 року в розмірі 1.111,11 гривень, а на погашення відсотків – 10 вересня 2008 року в розмірі 3.221,51 гривень (а. с. 23).

У письмових запереченнях від 23.11.2017 року ОСОБА_3 просила застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що 10 лютого 2009 року АКБ «Укрсоцбанк» звертався з письмовою вимогою за № 40-18/761 про повне дострокове повернення строкової та простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, але відповідачка протягом тридцяти днів не виконала передбачених пунктами 2.6.3; 3.3.2 - 3.3.11 договірних обов'язків (а.с.45-47).

І. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, с уд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України).

В суді першої інстанції не були предметом розгляду позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, оскільки такі вимоги представник ПАТ «Укрсоцбанк» у позовній заяві не зазначав (а.с.2-3).

Отже, вимоги апеляційної скарги в частині ухвалення нового рішення про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 32.190,74 гривень, а також пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 98 606,19 гривень, суд апеляційної інстанції не приймає та не розглядає.

ІІ. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 1.1.1. Договору № 556/16-ПК140 встановлено, що погашення суми основної заборгованості буде здійснюватися щомісячно до 10 числа. Розмір такого щомісячного платежу визначений в сумі 1111,11 гривень.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-21/360), щомісячно до 30(31) числа місяця, при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Пунктом 2.6.3. Договору встановлено, якщо позичальник не погодиться із запропонованим розміром винагороди кредитора, він зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути кредиторові існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 3.3.5, 3.3.9 Договору, позичальник зобов'язувався строго дотримуватися положень цього Договору; повернути у повному обсязі кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1.Договору (до 24 листопада 2022 року).

Згідно з пунктом 4.4 Договору, у випадку не виконання позичальником зобов'язань, викладених пунктами 3.3.2 - 3.3.11 цього договору протягом більше дев'яносто днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (а. с. 4-10).

10 лютого 2009 року за вихідним номером 40-18/761 ПАТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_3 лист-претензію про погашення заборгованості за договором кредиту, у якому зазначало, що у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився. Строк погашення суми боргу за кредитом та нарахованими процентами наступив та позичальник зобов'язаний погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). ( а. с. 60).

23 червня 2017 року банк повторно направив письмову вимогу про усунення порушень, в якій вимагав від ОСОБА_3 сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом і нараховану неустойку за Договором № 556/16-ПК140 (а.с.16).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України) .

Сторони Договору № 556/16-ПК140 встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

За правилами частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до пункту 4.4 Договору № 556/16-ПК140, сторони погодили умови дострокового повернення кредитних коштів, процентів та сплату штрафних санкцій, зазначивши, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених у тому числі підпунктами 3.3.5 (дотримання положень Договору), 3.3.9 (повернення кредиту у повному обсязі із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1. Договору) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Останній платіж на погашення відсотків відповідачка здійснила 10 вересня 2008 року, а на погашення основної заборгованості - 11 березня 2009 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 обов'язків, визначених у підпунктах 3.3.5. та 3.3.9 договору, зі спливом 90-та днів після 11 березня 2009 року, відповідно до умов пункту 4.4 Договору № 556/16-ПК140 термін повернення кредиту змінився, а у відповідача виник обов'язок повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених договором сум.

Отже, банк отримав право пред'явити вимогу про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 91-го дня після прострочення заборгованості (календарна дата - 10 червня 2009 року) протягом наступних трьох років - тобто до 10 червня 2012 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у липні 2017 року, пропустивши таким чином трирічний строк позовної давності, якій закінчився 11 червня 2012 року. Оскільки відповідачка звернулись до суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. Вони не спростовують правильність висновку суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Посилання представника ПАТ «Укрсоцбанк» на правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року та № 6-522цс17 від 05 квітня 2017 року є безпідставними, оскільки обставини, з приводу яких ухвалювалися зазначені правові висновки, відрізняються від обставин, що були встановлені у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права унаслідок розгляду справи 20 лютого 2017 року за відсутності представника позивача не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки представники позивача надавали суду зави про проведення всіх судових засідань за їхньою відсутністю (а. с. 31, 39, 44). Правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375, статтями 381,382, 384, частиною 1 статті 389, статтями 390 - 391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Рішення Лисичанського міського суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін, а скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складання повного тексту постанови - 09 липня 2018 року .

Головуючий І.В. Орлов

Судді Н.М. Авалян

ОСОБА_4