Рішення № 7517689, 04.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.10 р.                     Справа № 2/150пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

до відповідача: Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради м. Авдіївка

третя особа: Авдієвська міська рада м. Авдіївка

про врегулювання розбіжностей

За участю

представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради м. Авдіївка про зобов’язання комунальне підприємство “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради прийняти пункти 2.3.3., 2.3.4., 2.4.1., 2.4.3., 2.4.9., 3.11., 6.2.1., 6.2.3., 8.1. договору від 01.04.2009р. № 04-03/28 у редакції комунального підприємства “Компанія “вода Донбасу”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов’язковість, в силу закону, укладення договору про умови надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків, направлення проекту такого договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. відповідачеві для підписання та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей та протоколі погодження розбіжностей. Як на правову підставу заявленого позову позивач посилається на ст. 179, 181 ГК України, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Закон України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач безпідставно посилається на ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, та інші нормативні акти, маючи за мету нав’язати відповідачу умовами даного договору виконання власних функцій, так, як відповідно до мети діяльності КП “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради не наділений правомочністю щодо виконання функцій нав’язуваних КП “Компанія “Вода Донбасу”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Авдієвську міську раду.

Третя особа надала відзив на позовну заяву, де зазначає, що у відповідності до рішення Авдієвської міської ради від 05.03.2009р. № 5/41-928 житловий фонд, який є власністю територіальної громади м. Авдіївка передано на баланс КП “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради. Зазначає, що КП “СЕЗ” є балансоутримувачем житлового фонду у м. Авдіївка і у відповідності до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” користується правами та має зобов’язання як балансоутримувач. Вважає, що КП “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради не є виконавцем послуг з постачання питної води у м. Авдіївка.

Також, третя особа просить розглянути справу за відсутності його представника.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено Комунальному підприємству “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради проект договору про умови надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків № 04-03/28 від 01.01.2009р., який підписаний з боку позивача керівником Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Фоменко О.І., що діє на підставі Положення та довіреності № 03-16 від 22.12.08р.

Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей у двох екземплярах, які були отримані позивачем 15.04.09р.

Як видно з матеріалів справи протокол врегулювання розбіжностей між сторонами не складався.

Судом встановлено, що сторонами повністю дотримано вимоги ст. 181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Виходячи із змісту зазначеного протоколу розбіжностей від 06.04.09р., сторони не досягли домовленості щодо дати укладання договору, преамбулі договору, п. 2.3.3., 2.2.4., 2.3.4., 2.4.1., 2.4.3., 2.4.7., 2.4.9., 3.5., 3.11., 6.2.1., 6.2.3., 8.1.

Проте, із позовної заяви та пояснень представника позивача видно, що спірні пункти викладені у протоколі розбіжностей, зокрема: щодо викладення дати укладення договору, преамбули, а також п. 2.2.4., 2.4.7., 3.5., то такі пункти прийняті позивачем в редакції запропонованій відповідачем у протоколі розбіжностей від 06.04.2009р.

У зв’язку з чим, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття пунктів 2.3.3., 2.3.4., 2.4.1., 2.4.3., 2.4.9., 3.11., 6.2.1., 6.2.3., 8.1. договору від 01.04.2009р. № 04-03/28 у редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

За змістом ст. 179 ГК України, статей 19-20 закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, укладення договору про надання послуг з питного водопостачання є обов’язковим для сторін в силу закону.

Приписами ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідач заперечує, проти укладання договору, оскільки він не є виконавцем послуг з водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків у м. Авдіївка, з приводу зазначеного суду виходить з наступного.

Водопостачання та водовідведення за змістом ст.1, ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є одним із видів комунальних послуг.

Згідно ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є : власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

Відповідно до Правил надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, які визначають відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення, споживач - це наймач (власник) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях; виконавець –житлово-експлуатаційна та водо-теплопостачальна, каналізаційна або інше підприємство і організація, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги; виробник послуг –підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, комунальної енергетики та інші, що виробляють послуги з водо-, теплопостачання; постачальник послуг –підприємство, що одержує послуги від виробника та постачає їх виконавцеві або споживачеві.

Крім того відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; внутрішньобудинковими системами є мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Наведе свідчить про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу умов надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних будинків, згідно договору № 04-03/28 від 01.04.2009року (від 01.01.2009р. згідно проекту договору), регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, зі змісту яких вбачається, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” - виробник (постачальник) послуг, а Комунальне підприємства “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради – балансоутримувач, який одночасно є і споживачем (абонентом) у розумінні Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення, якими передбачений єдиний та обов’язковий порядок відпускання води та приймання стічних вод лише шляхом укладання договору.

Приписами ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено що, якщо балансоутримувач не є виконавцем послуг, він повинен укласти вказаний договір з іншими виконавцями.

Відповідачем доказів укладання договору з іншою організацією (виконавцем послуг) до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пояснень Авдієвської міської ради виконавець послуг з водопостачання та водовідведення в м. Авдіївка не визначений та останній вважає, що виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення є Комунальне підприємство “Компанія “вода Донбасу”.

Однак, з аналізу вище наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що необхідними умовами при визначенні виконання послуг з водопостачання та водовідведення є : наявність повноважень балансоутримувача будинку; наявність домовленості органа місцевого самоврядування з суб’єктом господарювання про надання таких послуг.

За таких обставин, за висновками суду, саме Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» Авдієвської міської рад, як балансоутримувач багатоповерхових житлових будинків, надає послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям цих будинків, оскільки будь-якого договору а ні з позивачем, а ні з іншою організацію про визначення виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачем не укладено та такий виконавець не визначений Авдієвською міською радою.

До того ж, відповідно до п. 2.1. Статуту КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради підприємство створене для задоволення суспільних потреб в організації надання споживачам житлово-комунальних послуг належної якості, експлуатація міського житлового фонду комунальної власності шляхом систематичного здійснення виробничої, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України і цим статутом, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та держання прибутку.

Крім того, як вбачається з розпорядження Авдієвської міської голови від 08.08.2006р. № 385р “Про виконавця послуг по водопостачанню та водовідведенню у житловому фонді комунальної власності” відповідач був визначений як виконавець послуг з водопостачання та водовідведення у житловому фонді. Але в процесі розгляду спору, а саме 29.10.2009р. розпорядженням Авдіївського міського голови № 356/1 було визнано втративши силу розпорядження міського голови від 08.08.2006р. № 385р, у зв’язку з невідповідністю чинному законодавству України. Однак будь-якого іншого розпорядження з визначенням виконавця послуг з водопостачання та водовідведення у житлового фонду м. Авдіївка прийнято не було.

Позивач згідно до проекту договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладення договору погоджена сторонами 01.04.2009р.) просить п. 2.3.3. договору викласти наступним чином: Виконавець має право укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідач у протоколі розбіжностей до договору від 06.04.2009р. наполягає на доповненні спірного пункту словами «по утриманню будинків і при будинкової території».

Спірний п. 2.3.4. позивач просить викласти в його редакції, а саме «Виконавець має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати збитки майну, що перебуває в нього на балансі».

Відповідач просить спірний пункт після слів «житлово-комунальні послуги» викласти в редакції «по утриманню будинків та прибудинкової території».

Тобто спірні пункти 2.3.3. та 2.3.4. відповідач просить доповнити фразою “по утриманню будинків та прибуденкової території”, однак з такою позицією позивача погодитися не можна, з огляду на наступне.

Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно до приписів ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги поділяються за:

-          функціональним призначенням;

-          порядком затвердження цін/тарифів.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

-          комунальні послуги;

-          послуги з утримання будинків і споруд та прибуденкових територій;

-          послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків;

-          послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Тобто, всі послуги, у тому числі й послуги з утримання будинку та прибуденкової території є житлово-комунальними послугами.

За таких обставин, посилання позивача у спірних пунктах 2.3.3. та 2.3.4. на житлово-комунальні послуги без конкретизації в залежності від функціонального призначення є таким, що відповідає вимогам Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Отже, конкретизація послуг в залежності від функціонального призначення житлово-комунальних послуг у спірних пунктах, як вимагає відповідач є недоцільною, оскільки зміст житлово-комунальних послуг охоплює в собі й поняття послуги з утримання будинків, споруд та прибуденкових територій.

Також, суд зазначає, що редакція спірного пункту 2.3.4. договору повністю відповідає приписам п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

З огляду на викладене спірні пункти 2.3.3. та 2.3.4. договору підлягають прийняттю в редакції позивача.

Щодо спірного п. 2.4.1., то позивач просить його викласти в наступній редакції «Виконавець зобов’язаний укласти із споживачами (мешканцями багатоквартирних житлових будинків) послуг з водопостачання та водовідведення договори відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачивши обов’язкове включення в їх умови:

-          Термін оплати за отримані послуги – до 10 числа наступного за розрахунковим місяця на рахунок Виробника;

-          Сплату пені з розрахунку 0,1% від нарахованої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу».

Відповідач у протоколі розбіжностей просить спірний пункт виключити з умов договору.

Розглянувши редакцію спірного пункту, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, в частині змісту щодо обов’язку Виконавець укласти із споживачами (мешканцями багатоквартирних житлових будинків) послуг з водопостачання та водовідведення договори відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», щодо включення до спірного пункту частини “передбачивши обов’язкове включення в їх умови: термін оплати за отримані послуги – до 10 числа наступного за розрахунковим місяця на рахунок Виробника; сплату пені з розрахунку 0,1% від нарахованої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу”, то суд в цій частині відмовляє.

Відповідно до ст.. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до приписів ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За висновками суду, зазначення у тексті договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.) такого обов’язку відповідача як укладення із споживачами (мешканцями багатоквартирних житлових будинків) послуг з водопостачання та водовідведення договір з визначенням певних умов цих договорів, суперечить вимогам ст..ст.6, 627 ЦК України, зачіпає права не лише відповідача, а й інших осіб, які є споживачами (абонентами).

За таких обставин, за висновками суду, пункт 2.4.1. договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.) в частині “Виконавець зобов’язаний укласти із споживачами (мешканцями багатоквартирних житлових будинків) послуг з водопостачання та водовідведення договори відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»” підлягає прийняттю в редакції позивача, щодо іншої частини пункту: “Передбачивши обов’язкове включення в їх умови: термін оплати за отримані послуги – до 10 числа наступного за розрахунковим місяця на рахунок Виробника; сплату пені з розрахунку 0,1% від нарахованої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу»” то така частина має бути виключений з тексту спірного пункту.

Стосовно спірного п. 2.4.3. договору, то позивач наполягає на викладенні його в наступній редакцій «Виконавець зобов’язаний забезпечити зберігання та цілісність загальнобуденкових засобів обліку, перелік яких готується Виробником і погоджується Виконавцем».

Відповідач просить у спірному пункті 2.4.3. після слів «Засобі обліку» викласти в наступній редакції «які знаходяться на балансі виконавця, згідно акту прийому передачі».

Розглянувши редакції спірного пункту суд виходить з наступного.

Згідно до п. 1.2. договору, щодо якого сторони дійшли згоди, виконавець забезпечує розподіл, регулювання подачі питної води і приймання стічних вод у середині будинку від зрізу зовнішньої стіни будинку, здійснює утримання і технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено, що вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Відповідно до п. 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з’єднання засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку незалежно від знаходження засобів обліку на балансі та передачі за актом приймання-передачі.

Щодо підготовки переліку засобів обліку Виробником та погодження останнього Виконавцем, то нормами чинного законодавства складання такого переліку не передбачено, позивачем необхідності складання такого переліку не обґрунтовано, у зв’язку з чим фраза “перелік яких готується Виробником і погоджується Виконавцем” підлягає виключенню зі спірного пункту.

Спірний п. 2.4.9. договору позивач просить викласти у наступній редакції: Виконавець зобов’язаний розробити і подати у місячний строк з дати підписання цього договору на затвердження до органів місцевого самоврядування індивідуальні технологічні нормативи використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується за цим договором.

Відповідач просить спірний пункт виключити з умов договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” визначено, що технологічні нормативи використання питної води це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при її виробництві та транспортуванні, використані на власні потреби підприємства питного водопостачання та утриманні зон санітарної охорони.

Згідно до присів ст. 29 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” у сфері питного водопостачання встановлюються такі нормативи: нормативи питного водопостачання; екологічні нормативи якості води джерел питного водопостачання; технологічні нормативи використання питної води; технічні умови у сфері питного водопостачання.

Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води встановлюються відповідно до закону поточні та колективні технологічні нормативи використання питної води.

Технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства № 205 від 15.11.2004р. затверджено Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води.

          За змістом розділу 2 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, ІТНВПВ ЖЕП –це максимально допустимі обсяги витрат води на утримання 1 кв.м загальної площі житла у даному житлово-експлуатаційному підприємстві протягом року, які включають усі види нормативних витрат води при обслуговуванні будинків, споруд та прибудинкової території.

За приписом п.4.1 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, розробка і затвердження індивідуальних технологічних нормативів використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду повинно забезпечуватися житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями.

Як встановлено судом, згідно з п.1.2 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, методика застосовується під час розроблення ІТНВПВ усіма підприємствами і організаціями України, діяльність яких пов'язана з утриманням будинків, споруд і прибудинкових територій, незалежно від форм власності та підпорядкованості.

Так, як встановлено судом вище відповідачу передано на утримання та обслуговування житловий фонд та прибуденкові території.

Таким чином, з урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач як підприємство, діяльність якого пов'язана з утриманням будинків, споруд і прибудинкових територій, має розробляти і подавати на затвердження до органів місцевого самоврядування індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (надалі –ІТНВПВ) на утримання багатоквартирного житлового фонду.

При цьому, посилання відповідача на відсутність послуг пов’язаних з використанням питної води, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Зокрема, Методика розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями визначає єдиний порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води (далі - ТНВПВ) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. Згідно вказаного порядку визначено відмінності між поточними ТНВПВ, перспективними ТНВПВ, індивідуальними ТНВПВ, поточними ІТНВПВ, галузевими ТНВПВ.

Як вказувалось вище, у даному випадку спір стосується розроблення та затвердження індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, тобто, технологічних нормативів, установлених з урахуванням існуючих рівнів технологій для конкретного підприємства.

За приписом п.12 Порядку про розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води також передбачено, що поточні ІТНВПВ розробляються кожним підприємством житлово-комунального господарства за методиками розробки поточних ІТНВПВ та (або) за галузевими ТНВПВ, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та водного господарства та енергозбереження і затверджуються органами місцевого самоврядування на термін до 5 років.

В наслідок вищевикладених вимог законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 2.4.9 договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.) має бути викладений у редакції, запропонованій позивачем.

Щодо спірного п. 3.5. договору, то позивач наполягає на прийнятті його в наступній редакції: В разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, при цьому не враховуються витрати води виконавця за ІТНВПВ, юридичних осіб та фізичних осіб – підприємцем, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку, та сумарні витрати води за показниками всіх квартирних засобів обліку.

Різниця фактично розподіляється між мешканцями, які не мають квартирних засобів обліку, але не більше встановлених нормативів (норм). Різниця, що виникла між показниками будинкового засобу обліку та розподіленим обсягом води, що спожито мешканцями будинку оплачується Балансоутримувачем або Власником буднику Виробнику.

Відповідач у протоколі розбіжностей від 06.04.2009р. просить виключити із спірного пункту останнє речення, а саме - Різниця, що виникла між показниками будинкового засобу обліку та розподіленим обсягом води, що спожито мешканцями будинку оплачується Балансоутримувачем або Власником буднику Виробнику.

Розглянувши спірну редакцію пункту 3.5. договору суд зазначає, що порядок обліку та оплати наданих послуг визначається п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.

Зокрема, згідно вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

За таких обставин, враховуючи викладене, пункт 3.5 договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.) має бути викладений в редакції, запропонованій позивачем, оскільки спірний пункт повністю кореспондує з п. 11 Правил.

Стосовно спірного п. 3.11. договору позивач просить викласти в його редакції – “Виконавець щомісячно до 10 числа місяця слідуючого за поточним сплачує на розрахунковий рахунок Виробника вартість використаної питної води на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за встановленими індивідуальними технологічними нормативами та тарифами».

Відповідач у протоколі розбіжностей до договору та у відзивах на позовну заяву просить спірний пункт виключити.

Приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та ст. 20 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг та про надання послуг з питного водопостачання, у тому числі, й порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, питну воду, порядок оплати є істотною умовою договору, обов’язковою для включення в договори на житлово-комунальні послуги та питне водопостачання.

З урахуванням приписів ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 20 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” та позиції суду викладеної по спірним пунктам 2.4., 3.5. договору щодо необхідності встановлення індивідуальних технологічними нормативами витрат води, відтак порядок розрахунків за використану питну воду на утримання будинку, споруду та прибуденкової території за встановленими індивідуальними технологічними нормативами та тарифами підлягає прийняттю в редакції позивача.

Щодо спірного п. 6.2.1. договору, то позивач пропонує викласти його в наступній редакції: «При невиконанні або неналежному виконанні договірних зобов’язань сторони відшкодовують нанесені збитки - Виконавець за витоки питної води в санітарно-обладнанні в квартирах у розмірі різниці між показниками загальнобуденкових засобів обліку і обсягами води спожитими мешканцями будинків. Обсяги води спожиті мешканцями будинків визначаються за показниками квартирних засобів обліку, а у випадку їх відсутності за встановленими органами місцевого самоврядування нормативами споживання.»

Відповідач у протоколі розбіжностей до договору та у відзиві на позовну заяву просить спірний пункт виключити з умов договору.

Враховуючи висновки суду щодо правомірності викладення п. 3.5. договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.), пункт 6.2.1. договору також має бути викладений в редакції, запропонованій позивачем.

Стосовно спірного п. 6.2.3. договору, то позивач просить викласти його в такій редакції «Виконавець відшкодовує виробнику вартість води на власні потреби (загальнобуденкові витрати: витрати на поливання зелених насаджень і твердих покриттів прибуденкових територій, миття сміттязбірників, заповнення сантехсистеми при виконанні ремонтних робіт, промивка системи опалення, тощо» згідно із встановлено ІТНВПВ”.

Відповідач просить спірний пункт виключити з умов договору.

Однак, оскільки судом встановлено правомірність включення до умов договору п. 2.4.9. договору № 04-03/28 від 01.01.2009р. (дата укладання від 01.04.2009р.), то спірний пункт 6.2.3. договору підлягає прийняттю в редакції запропонованій позивачем.

Відносно спірного п. 8.1. договору, то позивач наполягає на прийнятті його в наступній редакції, а саме: «Термін дії цього договору з дати укладання до 31 грудня 2009р. Договір вважається щорічно продовженим на один рік, якщо його не розірвано на підставах та у спосіб визначений чинним законодавством України».

Відповідач у спірному пункті просить друге речення виключити.

Розглянувши позиції обох сторін, за висновками суду спірний пункт підлягає прийняттю в редакції запропонованій позивачем виходячи з наступного.

Згідно до приписів ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Тобто, надання послуг з питного водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на підставі укладеного договору.

Таким, чином такий порядок продовження дії договору перешкоджатиме без договірному постачанню води, не суперечить чинному законодавству та у будь-якому разі не порушує право відповідача на розірвання спірного договору на підставах та у спосіб визначених чинним законодавством.

За таких обставин, спірний пункт підлягає прийняттю в редакції запропонованій позивачем.

Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як видно з матеріалів справи відповідач у протоколі розбіжностей просить встановити дату укладання договору 01.04.2009р. та позивач проти встановлення дати укладення договору саме 01.04.2009р. не заперечує, у зв’язку з досягненням сторонами згоди, щодо дати укладення договору 01.04.2009р., то суд вважає за можливе встановити днем укладання господарського договору 01.04.2009р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, водним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради м. Авдіївка про зобов’язання прийняти п. 2.3.3., 2.3.4., 2.4.1., 2.4.3., 2.4.9., 3.11., 6.2.1., 6.2.3., 8.1. договору від 01.01.2009р. № 04-03/28 в редакції позивача, - задовольнити частково.

Пункт 2.3.3., 2.3.4., 2.4.1., 2.4.9., 3.11., 6.2.1., 6.2.3., 8.1. договору від 01.01.2009р. № 04-03/28 від 01.01.2009р. про умови надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, а саме:

П. 2.3.3. – Виконавець має право укладати договори про надання житлово-комунальних послуг;

П. 2.3.4. – Виконавець має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати збитки майну, що перебуває в нього на балансі;

П. 2.4.9. – Виконавець зобов’язаний розробити і подати у місячний строк з дати підписання цього договору на затвердження до органів місцевого самоврядування індивідуальні технологічні нормативи використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується за цим договором;

П. 3.11. – Виконавець щомісячно до 10 числа місяця слідуючого за поточним сплачує на розрахунковий рахунок Виробника вартість використаної питної води на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за встановленими індивідуальними технологічними нормативами та тарифами;

П. 6.2.1. – При невиконанні або неналежному виконанні договірних зобов’язань сторони відшкодовують нанесені збитки - Виконавець за витоки питної води в санітарно-обладнанні в квартирах у розмірі різниці між показниками загальнобуденкових засобів обліку і обсягами води спожитими мешканцями будинків. Обсяги води спожиті мешканцями будинків визначаються за показниками квартирних засобів обліку, а у випадку їх відсутності за встановленими органами місцевого самоврядування нормативами споживання;

П. 6.2.3. – Виконавець відшкодовує виробнику вартість води на власні потреби (загальнобуденкові витрати: витрати на поливання зелених насаджень і твердих покриттів прибуденкових територій, миття сміттязбірників, заповнення сантехсистеми при виконанні ремонтних робіт, промивка системи опалення, тощо» згідно із встановлено ІТНВПВ;

П. 8.1. – Термін дії цього договору з дати укладання до 31 грудня 2009р. Договір вважається щорічно продовженим на один рік, якщо його не розірвано на підставах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Пункт 2.4.3. договору від 01.01.2009р. № 04-03/28 від 01.01.2009р. про умови надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” виключивши фразу “перелік яких готується Виробником і погоджується Виконавцем”, а саме: Виконавець зобов’язаний забезпечити зберігання та цілісність загальнобуденкових засобів обліку.

Пункт 2.4.1. договору від 01.01.2009р. № 04-03/28 від 01.01.2009р. про умови надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” виключивши фразу “передбачивши обов’язкове включення в їх умови: термін оплати за отримані послуги – до 10 числа наступного за розрахунковим місяця на рахунок Виробника; сплату пені з розрахунку 0,1% від нарахованої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу», а саме: “Виконавець зобов’язаний укласти із споживачами (мешканцями багатоквартирних житлових будинків) послуг з водопостачання та водовідведення договори відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Договір № 04-03/28 про умови надання послуг з питного водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних житлових будинків між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк та Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради м. Авдіївка вважати укладеним з 01.04.2009р.

Стягнути з Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” Авдієвської міської ради (86060, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 3, ЄДРПОУ 32270664) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) державне мито в розмірі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя