Рішення № 75176564, 01.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18393/17

Провадження № 2/522/4437/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, в якому просив витребувати у ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0526 га., розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та стягнути витрати на сплату судового збору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішення суду, на підставі якого з державної власності вибула земельна ділянка загальною площею 0,0526 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) в даний час скасоване, в наслідок чого вищевказана ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі Одеської міської ради.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату та час слухання справи сповіщались належним чином.

Представник прокуратури Одеської області та представник Одеської міської ради надали заяви про розгляд справи без особистої участі, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до думки про доцільність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.01.2009 по справі № 2-2270/2009 за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0526 га, яка розташована по АДРЕСА_1 в м. Одесі, для ведення садівництва; зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі.

В подальшому, 14.05.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Одеси на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.01.2009 вказане рішення суду скасоване, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Таким чином, рішення суду, на підставі якого з державної власності вибула земельна ділянка загальною площею 0,0526 га., яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) в даний час скасоване.

В подальшому, 22.09.2016 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.01.2009 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 126 Земельного кодексу України (чинною на момент відчуження земельної ділянки) та п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №9 43 передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 1.16 вказаної Інструкції технічна документація із складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), а також рішення суду.

У даному випадку таке рішення суду скасовано ухвалою суду, який його приймав, як незаконне.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. І Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 78 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю надувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України - порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно до п. 12 Земельного кодексу України (чинного на момент відчуження земельної ділянки) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, у тому числі, і земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження власника майна.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ1 міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачам.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, в результаті прийняття рішення суду щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, котре було скасовано, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, без волі власника, вибула земельна ділянка загальною площею 0,0526 га, яка розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, яка в даному випадку підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь позивача.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0526 га, станом на 01.01,2017 становить -1 300 897,94 гривень.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 25, 26 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Під час відчуження об'єктів комунальної власності воля територіальної громади, як власника майна, оформлюється, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, територіальна громада, як власник об'єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Тобто, воля територіальної громади, як власника може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

А тому, здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) володіння.

Такого висновку щодо застосування положень ст. 388 ЦК України дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 05.10.2016 у справі №916/2129/15.

Підставою для набуття права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку є рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.01.2009, яке на час реєстрації було скасовано. Реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку проведено державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В. лише 22.09.2016, а тому про порушення інтересів держави прокуратурі області стало відомо тільки з моменту державної реєстрації вказаної земельної ділянки, тобто з 22.09.2016.

Окрім цього, Верховний Суд України під час розгляду вказаної справи дійшов до висновку, що положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується. Так, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Враховуючи викладене, строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК прокуратурою області не пропущений.

Відповідно до пункту ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналогічна норма зазначена в ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України.

Як зазначено вище, спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а органом місцевого самоврядування в особі Одеської міської ради не вжито заходів щодо відновлення порушеного права територіальної громади на неї, у зв'язку із чим прокурор самостійно звернувся до суду із даним позовом.

Тож виходячи з вищенаведеного - суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовної заяви заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки

Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0526 га., розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Одеської області судовий збір в сумі 20313,48 грн. (двадцять тисяч триста тринадцять гривень 48 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення було викладено 09.07.2018 року

Суддя: В.І. Загороднюк

01 червня 2018 року