Рішення № 75175901, 26.06.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1998/2018 Справа № 489/1543/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Кваші С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду до відповідача з наданням в подальшому уточненої позовної заяви, в якому просить суд надати дозвіл на виїзд сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до тимчасово окупованої території АРК, без згоди (супроводу) батька, у термін з 10.06.2018 р. по 10.09.2018 р. з метою відпочинку, оздоровлення та туризму дитини.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом неодноразово належним чином, в останнє судове засідання про причини неявки суду не повідомив, заперечення (відзив) суду не надав.

Представник служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін , оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2, матір'ю ОСОБА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 вересня 2015 року і до повноліття дитини.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року скасовано, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року залишено без змін.

24 травня 2017 року ОСОБА_2 нотаріально завіреною заявою надав згоду на тимчасову поїздку до тимчасового окупованої території АРК в період з 26.05.2017 р. по 26.06.2017 р. малолітнього сина ОСОБА_4 у супроводі матері ОСОБА_1

Також в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон ( заява від 13.03.2017 р., 04.06.2015 р.,29.04.2016 р.)

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 27.11.2012, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам Центрального ВДВС, ОСОБА_2 станом на 01.09.2017 р. має заборгованість у сумі 301006,54 грн.

За правилами ст. 141 СК України,мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Вимоги ст.ст. 150, 152, 155 СК України передбачають гарантоване право дитини на належне батьківське виховання, обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересів дитини.

Стаття 154 СК України встановлює право батьків звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Як зазначено у ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина може бути розлучена з матір'ю тільки за виняткових обставин. А звідси, перевага надається матері, позаяк мати природно більш близька до своїх дітей.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (чинна для України з 27 вересня 1991 року) передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).

Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ,постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231(із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Таким чином, для якнайкращого забезпечення інтересів дитини та її потреби в реалізації соціального, фізичного та духовного розвитку, суд приходить до висновку про можливість надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до АРК без згоди та супроводу батька на період з 10.07.2018 р. до 10.09.2018 р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачений при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 263-265, 281, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Дозволити виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 - без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з 10 липня 2018 року по 10 вересня 2018 року включно до Автономної Республіки Крим.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.А. Гуденко

Повний текст рішення суду складено 09 липня 2018 року.