Ухвала суду № 75175650, 22.06.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4991/17

н\п 1-кп/490/545/2018

У Х В А Л А

22 червня 2018 року м.Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Мамаєвої О.В.,

із секретарем Баришніковою І.М.

за участю перекладача ОСОБА_1,

провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42016150000000281, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Армянської РСР, громадянина ОСОБА_3 Азербайджан, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, працюючого заготівельником ПП Даміров, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

Сторони кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Коніщук М.В.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_2, захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_2

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 Д,І. звернувся до суду з клопотанням про визнання доказу недопустимим, а саме просить визнати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області №4300 від 2.11.2016 року про надання дозволу на проведеннея відносно ОСОБА_2 аудіо-, відеоконтролю розмов або інших звуків, рухів та дій особи, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування, посилаючись на те, що строною обвинувачення не було здійснено відкриття матеріалів строні захисту для ознайомлення, чим порушено ч.12 ст. 290 КПК України.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, оглянувши ухвалу апеляційного суду Миколаївської області №4300 від 2.11.2016 року, суд приходить до висновку, що клопотання задоволеню не підлягає. Згідно до ч.1 ст.86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч.1, 2 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Наразі суд не вбачає очевидної недопустимості зазначеного доказу, тому питання допустимості цього доказу буде вирішено судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Керуючись ч.2 ст.89, 376 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про визнання у порядку, передбаченому ч.2 ст.89 КПК України, недопустимим доказом відомостей, що містяться в ухвалі Апеляційного суду Миколаївської області №4300т від 24.11.2016 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Мамаєва