Рішення № 75173627, 03.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3406/18

Провадження №2/461/954/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у спрощеному порядку позовну заяву ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 79013, м.Львів, вул. Венеціанова, 15/6) до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Ідея Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2134 таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2016 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Р07.106.79027, який є споживчим кредитним договором, викладеним у простій письмовій формі, який нотаріально не посвідчувався. Зазначає, що позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2018 року приватного виконавця округу Львівської області ОСОБА_4 ВП № 55643716, згідно якого приватним виконавцем розглянуто заяву ПАТ «Ідея Банк» про примусове виконання виконавчого напису №2134, виданий 29.11.2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № Р07.106.79027 від 26.08.2016 року в розмірі 23237,54 грн. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент його вчинення. Тому просить позов задоволити.

Справа надійшла до Галицького районного суду м.Львова 10.05.2018 року.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 14.05.2018 року позовну заяву було залишено без руху. На виконання вимог вказаної ухвали 31.05.2018 р. представник позивача долучив до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11.06.2018 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Ухвалою від 03.07.2018 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Окрім того, через канцелярію суду надійшла заява представника позивача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 3850,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року на сьогоднішній день є чинною. Також зазначає, що нотаріусу були надані всі необхідні документи відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172. Серед іншого стверджує, що нотаріусу було надано розрахунок заборгованості, який свідчить про стягнення заборгованості у безспірному порядку. Відтак, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Приватний нотаріус у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Однак, через канцелярію суду подав письмові пояснення, згідно яких, під час вчинення нотаріальної дії, а саме вчинення виконавчого напису документа, були надані всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством. Окрім того, вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року на сьогоднішній день є чинною. Тому у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.08.2016 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Р07.106.79027, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти на поточні потреби в сумі 13351,00 грн., а позичальник зобов’язався такі повернути зі сплатою 1,9900 % річних від залишкової суми кредиту.

Оскільки у ОСОБА_2 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, внаслідок невиконання своїх зобов’язань, ПАТ «Ідея Банк» 28.11.2017 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29.11.2017 року на підставі ст.87 ЗУ «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, здійснено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором в сумі 21637,54 грн. та 1600,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, зареєстрований в реєстрі за №2134.

Згідно ст.18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Аналогічна вимога міститься і в ч.1 ст.87 Закону України «Про нотаріат», де зазначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Пункт 2 Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Стосовно тверджень відповідача щодо чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса суд зазначає наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Суд приймає до уваги також положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Щодо покликання третьої особи на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 року у справі №826/20084/14 виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 було зупинено до закінчення касаційного розгляду, то суд звертає увагу, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13 листопада 2017 року, тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 була відновлена.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису – 29.11.2017 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, отже нотаріус повинен був відмовити Банку у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно доч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині необхідно задоволити та визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 29.11.2017 року зареєстрований в реєстрі за номером 2134, таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 3850,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги № 2-02/01 від 02.02.2018 року. Згідно даного договору керуючим справою є ОСОБА_5

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 03.07.2018 року до договору про надання професійної правничої допомоги №2-02/01 від 02.02.2018 року Адвокатським бюро ОСОБА_5, від імені якого на підставі статуту діє керуючий ОСОБА_5, ОСОБА_2 надано адвокатські послуги у вигляді вивчення матеріалів справи, консультація клієнта, узгодження правової позиції у розмірі 1000,00 грн., а також написання та подання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн., участь у судових засіданнях (одне засідання) у розмірі 850,00 грн. Позивачу надано рахунок №1 на загальну суму 3850,00 грн.

Однак, з квитанції №ПН370 від 03.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснено оплату гонорару за надання професійної правової допомоги у справі №461/3406/18 Адвокатському бюро ОСОБА_5 у розмірі 3000,00 грн.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.8-14, 76-82, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 29.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 2134, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 79013, м.Львів, вул. Венеціанова, 15/6) 704,80 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги адвоката..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 79013, м.Львів, вул. Венеціанова, 15/6.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819.

Суддя Зубачик Н.Б.