Рішення № 75173626, 06.07.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1820/18

Провадження № 2/456/1050/2018

РІШЕННЯ

іменем України

06 липня 2018 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ПАТ КБ «Приватбанк» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 26.11.2013 в розмірі 53804,78 грн. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що ОСОБА_1 підписав заяву від 26.11.2013, згідно якої отримав кредит у розмірі 15500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі. Відповідач порушив зобов’язання за договором та станом на 12.04.2018 має заборгованість в сумі 53804,78 грн, з яких: 7571,24 грн – тіло кредиту, 5202,70 грн – нараховано відсотків за коирстування кредитом, 37992,52 грн. – нараховано пені, а такожштрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 2538,32 грн – штрав (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає.

Відповідачем відзив не подано.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, суду пояснив, що він згідний з тілом кредиту та нарахованими відсотками за користування ним, але не згідний з штрафними санкціями.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представником позивача подано такі клопотання:

клопотання від 24.04.2018 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.3);

клопотання пр. розгляд справи за відсутності позивача від 24.04.2018 (а.с.4).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 06 липня 2018 року о 12 годині 00 хвилин (а.с.37-38).

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об’єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з’ясувавши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги (заперечення) учасників справи, суд доходить такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Підписом в Анкеті-заяві від 26.11.2013 ОСОБА_1 засвідчив свою згоду на те, що дана заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмового вигляді. Зобов’язується виконувати Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.12).

Порядок погашення заборгованості за Кредитом, відповідальність за неналежне виконання зобов’язання, порядок нарахування штрафних санкцій та їх розмір передбачені в пунктах 1.1.2.5., 1.1.2.6., 1.1.3.2.2. 1.1.3.2.4., 1.1.5.20., 1.1.5.21., 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4., 2.1.1.5.6., 2.1.1.7.6., 2.1.1.12.11. Умов та правил надання банківських послуг (а.с.14-28).

Заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за договором від 26.11.2013 становить 53804,78 грн (а.с. 10-11).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» за договором від 26 листопада 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу глави 49 ЦК України вбачається, що неустойка є одним з способів забезпечення виконання зобов’язань і така виступає у двох видах: штрафу та пені.

За змістом частин частини 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Також, суд застосував статі 509, 525, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1054 ЦК України, які містять загальні норми, що визначають поняття, виконання та припинення зобов’язання, правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за таке, обов’язковість договору та зміст кредитного договору.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Суд не застосовував до спірних правовідносин статтю 1050 ЦК України, на яку посилалася представник позивача, з тих підстав, що така передбачає обов’язок позичальника сплати грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу у разі своєчасного неповернення суму позики, а також право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів в разі прострочення повернення чергової частини, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням). Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В суму заборгованості (яку позивач просить стягнути з відповідача) позивачем не включено суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, а також умовами укладеного між сторонами договору не встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, тому покликання на дану норму є помилковим.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд погоджується з аргументами представника позивача в частині стягнення з відповідача тіла кредиту (7 571,24 грн), нарахованих відсотків за користування кредитом (5 202,70 грн) та нарахованої пені (37 992,52 грн), вважає такі належним чином обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Водночас, суд не погоджується з аргументами представника позивача в частині стягнення з відповідача штрафів (500 грн фіксованої частини та 2538,32 грн процентної частини) та вважає підставними аргументи відповідача в частині необґрунтованості їх нарахування з тих підстав, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така позиція суду узгоджується з правовим висновком ВСУ, зробленим 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Таким чином, судом встановлено на підставі досліджених та оцінених доказів (наявних в справі), що відповідач ОСОБА_1 підписав 26.11.2013 Анкету-заяву, надану йому позивачем, тим самим погодившись в цілому з Умовами та Правилами надання банківських послуг та приєднавшись до них, в зв’язку з чим між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов’язків. Позичальник ОСОБА_1 порушив Умови та Правила надання банківських послуг, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов’язання, чим допустив заборгованість перед кредитодавцем станом на 12.04.2018 на загальну суму 53 804,78 грн.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності та зважаючи на те, що умови укладеного між сторонами договору відповідачем залишаються не виконаними, заборгованість за цим договором не погашена, а також з огляду на необґрунтованість нарахування позивачем штрафів в сумі 500,00 грн. та 2 538,32 грн., тому суд доходить висновку про порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту, в зв’язку з чим позов підлягає до задоволення частково.

Зважаючи на вимоги статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статей 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 5, 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.11.2013 в сумі 50 766 грн. 46 коп., судові витрати в сумі 1 762,00 грн, а всього 52 528 (п’ятдесят дві тисячі п’ятсот двадцять вісім) грн 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз’яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Стрийський міськрайонний суд Львівської області за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в новій редакції (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017).

Дата складення повного судового рішення – 09 липня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_2