Ухвала суду № 75172287, 03.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1438/18 Справа № 201/4770/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Коваленко В.Д.

ОСОБА_2

при секретарі Соколові С.А.

за участю прокурора Філь О.І.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України по кримінальному провадженню № 12018040000000435, -

встановила:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

В обвинувальному акті відсутня інформація про найменування кримінального провадження.

Фактичні обставини злочину викладені неповно і неконкретно, не зазначено час вчинення кримінального правопорушення, а також обов’язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

27 квітня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 було вручено копію обвинувального акта, при цьому його копія не була вручена захиснику ОСОБА_4, який 24 квітня 2018 року уклав договір про надання правової допомоги з обвинуваченим, хоча 26 квітня 2018 року разом з ордером, слідчому було надано необхідні документи. Крім того, захиснику не було відкрито матеріали досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 290 КПК України.

Прокурор не погодився з вказаним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в обвинувальному акті конкретно викладено обставини, які відлягають доказуванню у кримінальному провадженні, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат. Зазначено кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння майном в особливо великих розмірах, та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Вказує, що стороною захисту не надано жодного підтвердження надання слідчому договору про надання правової допомоги захисником ОСОБА_4 обвинуваченому ОСОБА_3 та ордеру.

Стверджує, що захисником у підготовчому судовому засіданні на підтвердження своїх повноважень надано суду договір про надання правової допомоги ОСОБА_3 від 24 квітня 2018 року та ордер на підставі даного договору від 24 травня 2018 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, адвокат ОСОБА_4 не мав повноважень захисника у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Таким чином, висновки суду щодо порушення стороною обвинувачення вимог ч. 1 ст. 293 КПК України, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Вважає, що право на захист ОСОБА_3 не порушено, оскільки адвокат ОСОБА_6, який діяв за дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, 27 квітня 2018 року ознайомився з матеріалами кримінального провадження та отримав копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Тому вважає, що у суду не малось підстав для повернення обвинувального акту.

Потерпілий в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. З урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст. 405 КПК.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив її задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти поданої апеляційної скарги, вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.

Заслухавши суддю–доповідача, думку прокурора, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, щодо апеляційна скарга прокурора не може підлягати задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У підготовчому судовому засіданні, у відповідності до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд першої інстанції має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта, за умови його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Із наведеної норми процесуального закону вбачається, що законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для його повернення судом першої інстанції прокурору.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а при наявності у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно вимог ч.1 ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду, прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваного (крім випадку, передбаченого частиною другою ст. 297-1 цього кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено наявними матеріалами, що 24 квітня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги обвинуваченому, який 26 квітня 2018 року разом з ордером було надано слідчому у даному кримінальному провадженні.

27 квітня 2018 року слідчим було складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, та в цей же день копію обвинувального акта вручено обвинуваченому, під розписку.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, копія обвинувального акта не була вручена захиснику ОСОБА_4, матеріали досудового розслідування, в порядку ст. 290 КПК України, йому не відкривались.

У зв’язку з зазначеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невручення захиснику ОСОБА_4 копії обвинувального акта та не відкриття йому матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і, беззаперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що стороною захисту не надано підтвердження надання слідчому повноважень захисника ОСОБА_4, на думку колегії суддів, є малопереконливими.

Підлягають перевірці і висновки суду першої інстанції щодо відсутності інформації про найменування кримінального провадження в обвинувальному акті та викладення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляція прокурора безпідставна та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_3 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_2